kerbasi: (Default)
(Увага! Великий текст!) Кілька років тому я радикально змінив рід занять і почав займатися тим, що називають в бізнесі англійським словом "комплаєнс". Є цьому достатньо неоковирний, втім вживаний в офіційних документах, український відповідник, але це окрема тема. Хоча я займаюся "комплаєнсом" для бізнесу, тим не менш о ходу навчання та практичної діяльності, звісно, не оминути дотичних тем "комплаєнсу" у політиці. "Комлпєнс" це не "антткорупція", але базові поняття та визначення в цих сферах спільні, тому мені кидається в око те, що попри чималий розголос антикорупційних тем, в нас якось немає послідовної агітації, яка б призвичаїло суспільство до антикорупційних понять. Слов "адвокасі" або "адвокація", тобто по-старому - агітація, є, а результатів не видно.

Отже, перший крок для заповнення цього пробілу, принаймні, у тих, хто сюди зазирне та подолає цей великий текст. Сьогодні про конфлікт інтересів. І буде про Порошенка. Тема не для лютих ненависників і не для палких фанатів. Хто хоче юридичних формулювань, раджу звертатися до Закону України "Про запобігання корупції". Я ж розповім про конфлікт інтересів в більш широкому сенсі, не тільки стосовно держслужбовців, а й у бізнесі чи в будь-якій іншій сфері діяльності.

Конфлікт інтересів (КІ) має місце, коли в працівника або посадової особи виникають протиріччя між особистими інтересами та професійними/службовими обов’язками. Сам по собі КІ не є правопорушенням і не обов'язково до правопорушення чи зловживання призведе. Але посадовець втрачає довіру і сприймається як ненадійний, якщо не вжити заходів з усунення КІ.

Найчастіше рушійною силою КІ є прагнення матеріальної вигоди, але не завжди. Рушієм може бути особиста емоційна прив'язаність, або навпаки - бажання помститися. Або жага особистого возвеличування.

Якщо за КІ стоять все ж таки раціональні причини, а не хворобливі марення, то людина цілком здатна, ба навіть зобов'язана, КІ усунути. Перше, що вона повинна зробити - це його задекларувати. Організація повинна мати правила розв'язання ситуацій КІ. Не завжди, але й не рідко є лише один вихід з конфлікту інтересів: або полишити посаду, або позбутися другої сторони КІ, наприклад, ліквідувати бізнес або переконати, щоб пов'язана особа звільнилася.

Бувають екстремальні випадки, коли повністю усунути КІ неможливо. Уявіть собі віддалений населений пункт, в якому є медичний заклад з двома посадами, лікар, за сумісництвом - керівник закладу, та фельдшер, але на все населення лише дві особи з медичною освітою: чоловік і жінка. Вони перебуватимуть не тільки у відносинах підпорядкування, але й молодший буде підконтрольним та підзвітним в частині використання лікарських засобів, матеріалів і т.д. В такому випадку головна організація має впровадити додаткові засоби контролю: додаткові перевірки, надсилання копій всіх документів, що стосуються контрольованої сфери відповідальній особі в головній організації, візування певних дій через факсові чи електронні повідомлення тощо.

В КІ є одна важлива особливість. На організацію (або у разі КІ в політиків чи чиновників) на суспільство деморалізуючи впливають не тільки самі зловживання, але й сприйняття реалістичності того, що ці зловживання мають місце. Для нейтралізації цього ефекту потрібна прозорість, відвертість та позитивний пі-ар. Всі факти та аргументи, які свідчать про усунення КІ або про застосування запобіжників та заходів контролю, мають бути доведені до всіх зацікавлених осіб (стейкголдерів). Важливо розуміти, що стейкголдер - це функція за самопризначенням, тобто я є зацікавленою особою там, де я відчуваю себе зацікавленим. Я не володію кіоском на дворі, але його існування мені або корисне, або мене дратує - значить, я зацікавлена особа, стейкголдер.

Звісно, не можливо переконати завзятих противників чи просто скандалістів, але публіку здорового глузду переконувати обов'язково.

Тепер поміркуємо про ймовірні конфлікти інтересів, які виникли перед бізнесменом Петром Порошенком, коли він обійняв виборну посаду Президента України. Він опинився в ситуації кількох конфліктів інтересів: власник великого бізнесу, власник активів, що генерують прибуток, у ворожій країні, тісні особисті та ділові зв'язки з людьми з неоднозначною репутацією, або тими, що знаходяться в конкуруючих політичних таборах, член родини в політиці (син). Розглянемо, як він розв'язує ці конфлікти та спробуємо оцінити, наскільки ефективно.

Одразу слід зауважити, що ступень розкриття президентом своїх КІ явно недостатній, щоб можна було оцінити, наскільки успішно він з ними порається. Більш за все відомо про Рошен. Свого часу президентом було публічно заявлено, що він передає компанію в "сліпий траст", що фактично має усунути КІ. Сліпі трасти часто використовуються політиками в США, принаймні, з 1960-х років, і за загальною згодою експертів є скоріш жестом, ніж засобом усунення КІ. Проблема в тому, що активи можна передати, але складно їх "забути", тобто публічний політик може й далі своїми діями сприяти саме власному бізнесу, якого він начебто тепер "не бачить". Також практикуються численні відхилення від "сліпоти", коли політик прописує "правила інвестування" або просто підтримує оперативний контакт з менеджером своїх активів. При чому робиться це з достатнім юридичним захистом. Таким чином, в дійсності сліпий траст не тільки не знижує ризики зловживань, а навіть їх збільшує, бо по передачі активів до сліпого трасту політик вже не має обов'язку публічно розкривати свою бізнесову діяльність, і вона просто зникає з публічного поля зору. Часто трапляється, що "в сліпу" власник інвестує більше та агресивніше, ніж при відкритій власності, що може мати місце з Рошеном з огляду на ріст мережі концептуальних магазинів.

З Рошеном є ще одне ускладнення, яке нівелює ефективність передачі управління. Це повна відсутність інформації стосовно структури компанії, активів та її фінансової звітності. Рошен не є ані публічною акціонерною компанією, ані фінансовою компанією, тому публікувати звітність не забов'язана. Не можливо однозначно судити навіть, чи належать заводи, дистрибуційні мережі та логістичні центри, згадані на корпоративному вебсайті, самій компанії, чи організовані у спільну діяльність іншим чином. Також в темній зоні залишається статус Ліпецької фабрики - одного з головних подразників для критиків президента. Згадане на сайті "зупинення виробництва" не відповідає на питання, ліквідується цей актив чи ні.

Немає також офіційної інформації стосовно інших бізнесів, пов'язаних з президентом (Прайм Ессетс та його численні активи), тому стан КІ стосовно цих активів лишається не виясненим.

В цілому, ситуація зі статками президента не є винятковою. Перехід бізнесмена, що володіє комплексним бізнесом, на публічну посаду завжди ускладнюється неможливістю швидко , легко, економічно ефективно та без етичних проблем від бізнесу відсторонитися. Саме тому передача у сліпий траст це більше жест, ніж вирішення. Що ж могло б бути вирішенням? В ідеалі публічний політик мав би перевести всі свої статки у грошові кошти, а якщо хоче інвестувати, то придбати державні цінні папери. Як вже згадувалося, продаж часто не можливо достатньо швидко зробити, а інвестування в держпапери... В принципі, ніде такої жертовності від публічних політиків не вимагають...

Втім, президенту та керівництву його бізнесів можна було б порадити добровільно опублікувати звітність з розкриттям усієї інформації відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності, як це роблять публічні акціонерні компанії. Нагадаю також, що в питаннях корупційних порушень важливо не тільки було чи ні правопорушення, а чи має місце сприйняття публікою, що правопорушення вчинено або ось-ось має статися. Саме тому агресивне розширення мережі магазинів потребує від компанії додаткових пояснень, а від громадськості та держави - додаткового контролю. Чи отримує Рошен однакові з іншими потенційними орендарями ринкові ціни пропозицій на оренду приміщень? Чи однаково трактують Рошен та інших заявників при видачі дозволів державні чиновники? Чи створюються штучні бар'єри для інших операторів ринку? Чи не сягає частка Рошен на ринку такого обсягу, що потрібна додаткова увага Антимонопольного комітету? Це лише питання, що лежать на поверхні.

Якщо в питаннях, пов'язаних з корупцією, зокрема з конфліктом інтересів, дотримуватися тільки формальної законності, але ігнорувати сприйняття публікою, то це не менше дратує та деморалізує публіку, ніж власне порушення закону, а також робить фігуранта вразливим для атак на репутацію і так - на виборчий рейтинг, звісно.
----
Тема цим дописом не вичерпується. Далі буде.
kerbasi: (Default)
Я трохи займаюся антикорупційними порадами в індустріальному секторі, ось в процесі роздумів згадав таку історію зі своєї колишньої роботи. Є, чи може вже слід казати, було, таке підприємство криворізьке, Констар, газотурбінний завод. В інтернеті пишуть про банкрутство, сайт вже не працює. Здається, все...

Ось на початку 2000-х з цього підприємства протягом кількох років з інтервалами в кілька місяців приходив запит на запчастини для металобробної німецької лінії, купленої за часів Горбачова на останньому видиху радянської промислової політики. Сума була невелика як для такого підприємства, тисяч на десять доларів. І що цікаво, що в перші кілька років запит не приходив безпосередньо від заводу, але від кількох бігунків, фірмачєк нікому не відомих з різних кутків України. А також іноземні колеги мені пересилали аналогічні запити, які отримували в Італії, Німеччині, Чехії. І жодного разу ніхто не звертався до наших офіційних дистрибуторів, і ніхто нічого не купував по отриманню комерційної пропозиції. Вже під кінець цієї багаторічної епопеї нарешті запит прийшов від головного механіка самого Констару, але все одно купив він через одну одеську фірму, відому на той час. Хоч не в одноденних бігунків, і на тому дякую... Я ще жартував, мовляв, назвіть в Одесі ім'ям механіка якийсь плавзасіб, якщо не буксир, то хоча б шлюпку рятувальну, бо ж яка тривала боротьба...

Ось бачите, колись купили високоточне обладнання для
забезпечення високої якості, а вже згодом, на практиці можна роками не заміняти елементи цього обладнання: ну погано працює, але ж пихтить-коптить... Ставлення таке ж, як до роздовбаної "Лади", що раз на рік виїжджає на кладовище на Гробки.

І ці люди кажуть, що їм промисловість розвалили якісь підступні зовнішні сили.
kerbasi: (Default)
За два роки на ФБ понаписував туди чимало такого, що ще може знадобитися. Поки що переноситиму сюди в сирому вигляді. Ось компіляція з двох дописів на тему громадських рухів та Громадського телебачення. Споводував тодішній скандал навколо привласнення Скрипіним доменного ім'я Громадського. А в цілому проблема лишається на місці: як антикорупціонери набувають статків, походження яких не можуть пояснити, так і низові громадські активісті, які звісно ж за чесність та прозорість, всіляко мінімізують податки.
-------
19.01.2016 Є одна велика проблема в українських громадських організаціях, яка випливає при написанні грантових заявок. Проблема, через яку вони зрештою фінансування не отримують, натомість, отримує один і той самий пул організацій, які від безгрошів'я не страждають. Українські ГО в більшості не мають геть нічого. Оргтехніка, автотранспорт - на приватних особах-засновниках, приміщення - на дружній фірмі. Доменне ім'я... (Ги-ги-ги)! Навіть грошей не мають, бо всі пожертвування збираються на приватні картки. Персоналу також немає і зарплати також. Практично нічого немає, крім реєстраційних папірців номінального голови та бухгалтера, що подає нульові або майже нульові форми. І ось з цією кустарщиною слід зав'язувати. Коли держава ледве існувала, все на себе взяла громадськість, так можна було працювати. Потрібно було, бо не було часу. А тепер так не можна. Бо не можна вимагати прозорості та чесності від держави, сплати податків від бізнесу, а самім мутити дуже каламутні схеми, які ні на перший погляд, ні на другий, ні на третій ніяк не відрізняються від нелегальних оборудок напівкримінального бізнесу.
--------
20.01.2016 "Громадське" це просто прекрасний кейз для тренінгів з різних сфер менеджменту та управління. Почитайте допис Мустафи Наєма. Там прекрасний фрагмент: "Де-факто домен так належить ГО. Ми маємо взаємопов'язані репутаційні ризики і якщо я збожеволію і вирішу щось зробити, я нанесу шкоду своїй репутації в першу чергу. Чи я зацікавлений у тотальній декапіталізації свого імені? Ні». Это фрагмент переписки с Ромой в октябре 2013 года, ровно за месяц до начала вещания". Просто взірцевий текст якщо не шахрая та рейдера, то потенційного узурпатора.

А ще прекрасний допис Станко. Ось фрагмент зі скороченнями: "Ми не тусовка за інтересами, де просто класно варити борщ на кухні, хоча це було і борщ був смачним... І прикольно було тусуватись, але ми створювали Громадське не для тусовки.
це не про сім'ю, де може хтось зробив щось і не так, або взагалі нічого не робить, але ж це син, брат, дядько, хай буде - це ж сім'я
Це не про дружбу в першу чергу, це про те, аби тут були люди в гостях, які може нам і не подобаються особисто, але їхня думка теж має бути почута".

Насправді вони всі, як типові українські підприємливі люди, тусовкою створили справу, куди ходили дружити, та керувати якою пробували по-сімейному. Фінал - передбачуваний. З цього випадку слід вивчити принаймні два уроки:

1. Слід позбавлятися шкідливої ілюзії, що серйозну, структурно складну справу можна створювати різними безієрархічними засобами, з швидкою ротацією керівників, без належної формалізації відносин та прав. Ні, дорогенькі, тільки побудова організації на принципах сучасного управління. І робитися це має руками відповідних професіоналів.Тільки так.

2. Слід подолати боязнь бізнес-структур та не підмінювати їх громадськими організаціями. Медійна сфера може бути прибутковим бізнесом, тому не слід втискати її у прокрустове ложе безприбуткової організації. Грантову підтримку можна залучати на окремі проекти журналістів. До того ж існують програми підтримки саме медійної сфери, які дають допомогу й прибутковим формам організації. Так, при таких формах дотацій бізнесу можуть виникати податкові забов'язання. Але хто гучніше за всіх закликає чесно платити податки, га? Так, буде чимало паперової та іншої адміністративної роботи. І що, чому б не створити кілька робочих місць для грамотних людей з соціально незахищених категорій: інвалідів, домогосподарок, що повертаються до ринку праці, тощо? Якщо гроші знаходяться на студію, мовлення, зарплати, тусовки, то на це також можна знайти або заощадити. Ось з цього можна й почати створювати приклад соціально відповідальної справи в медійній сфері.
kerbasi: (Default)
Мабуть, психологічно складно працювати на чийсь грант, бо грантодавець хоче позитиву в звітах, а позитива немає, хіба що якось з себе вичавиш якісь дитячі аргументи. Це я про одну "аналітику", посилання та цитата нижче. А в сухому залишку наступне.

На жаль, справджуються найгірші прогнози стосовно Зони вільної торгівлі з ЄС, що без належних змін в економіці України, розширення економічної свободи широких кіл підприємців ця угода не дасть ефекту, а за щастя, якщо ще й не погіршить ситуацію.

"Серед товарів, які визначали динаміку експорту до ЄС, в першу чергу треба назвати соняшникову олію, поставки якої збільшились в кілька разів та забезпечили левову частку загального приросту. Також позитивний, хоча й значно менший, вплив мав приріст експорту товарів машинобудування, зокрема автомобільних запчастин, виробництво яких активно розвивається в Західній Україні. Ще одним чинником зростання експорту були поставки деревини та виробів з неї".

А людською мовою це означає, що експорт до ЄС це масло соняшника, а також вивіз товарів, які іноземці з ЄС виробляють в Україні для себе (автозапчастини). Ну й деревина - куди ж без неї... Сучасному європейцю потрібні тільки натуральні меблі з старомодної "живоЇ" деревини. Деревина, як ми можемо собі уявити зі слів їхнього голови місії в Україні, напрочуд виявилася вагомим чинником відносин Україна - ЄС.

В цілому, імпорт з ЄС виріс на 7,9%, а експорт до ЄС - на 2,4% (Дані за 10 місяців).

http://www.ier.com.ua/ua/institute/mass_media?pid=5464
kerbasi: (Default)
На цю тему варто було б розгорнутий аналіз написати, але наразі хай цей уривчастий мій допис з Фейсбуку тут полежить. Скоріш за все, невдовзі доповниться. Бо за кар'єрно-шахтними деклараціями початку та середини 90-х прийшла азаровщина з "фіззашшітою" в кінці 90-тих та на початку нульових. Щось і тепер буде з розряду "історія розвивається по спіралі" та "повторюється у вигляді фарсу".

---

В 90-ті, коли держава негайно потребувала грошей, практикувалися різні, м'яко кажучи, нечесні засоби поповнення бюджету, які для стороннього глядача виглядали, як повний абсурд з хворобливих антиутопій на зразок "Равлика на схилі" Стругацьких. Якось всі бізнеси, навіть перукарні, стоматології та кіоски забов'язали здавати звіт, що вони не мають... кар'єрів, рудників, шахт. Впроваджено це було в такий термін, що подати його вчасно було нереально, до того ж, податкова вчасно не видавала бланки (тоді ще не друкували самі собі). Так само було місцевою владою по всій Україні заборонено розташування бізнесів в житловому фонді, щоб була можливість щомиті висмикнути та обдерти першого-ліпшого бізнесмена на дому в першому-ліпшому під'їзді. Ви вже зрозуміли, на що я натякаю? Ага, черговий фіскальний законопроект.

Сплячі ФОПи тепер, в світлі вже виявленого тренду, також вписуються в цю картину: всі заплатять за ліквідацію, когось оштрафують - ось і спалах надходжень в бюджет в 1-му кварталі. Звісно, такі більш-менш хоча б по формі логічні рішення скоро вичерпаються, і що тоді? Знов декларації про відсутність кар'єрів? Чи бурштинових копалень? Ще колись держава вимагала перерахувати в бюджет амортизаційні нарахування, що було повним абсурдом, бо за економічною сутністю амортизація це не живі гроші, З дипломами маупів можна не менш оригінальні речі вигадати. Чекаємо...
kerbasi: (Default)
Від адмінів пишуть, що кількість екаунтів на Дрімі раптом збільшиася на сто тисяч. І з них чимало з України. Отже, може, тут пожвавішає? Хтось ще мене чує? :-)

І де я?

Thursday, 19 February 2015 01:44 pm
kerbasi: (Default)
Як ви зрозуміли, я звідси пішов. Не остаточно. Може, щось сюди кидатиму, але блогерство великих текстів та глибоких тем, здається, вже не в тренді, а писати у віртуалну шухлядку для кількох читачів та випадкових перехожих не має сенсу. Отже, я перейшов на ФБ. Це не те, що тут, але якийсь викид тиску думок з голови дає. Там я під своїм реальним ім'ям. Хто хоче там френдитися, пишіть у приват. Якщо ви й там під ніком, то у приваті все ж таки назвіть себе. Гарантую, що не розкриватиму, ким ви є тут і там. Звісно, разраховую на таке ж від вас. До зустрічі в нових Образах.
kerbasi: (Default)
Рік був важкий, напружений. Постійний стрес і невизначеність. Втрати і горе - на щастя, не в мене - але не можна не помічати, коли це в інших. Позитивне і добре було, але не час зараз про нього розводитися. Після перемоги відствяткуємо все разом. Як вже жартують в соцмережах: З наступальним 2015-м! Слава Україні! - Героям слава! Слава нації! - Смерть ворогам! Україна - понад усе!

День ЗСУ!

Saturday, 6 December 2014 07:07 pm
kerbasi: (Default)
Про цей день я завжди пам'ятав, але для мене він не мав особливого значення. Як, до речі, й значна частка інших пост-уересерівських недороблених символів. Характерний мій текст з цієї нагоди ось тут:

http://kerbasi.dreamwidth.org/139030.html

Та й у суспільстві тоді про цей день не дуже згадували. Тепер все змінюється. Війна гартує українську націю. Сире стає міцним. В соцмережах ціла величезна хаиля з нагоди Дня українського війська.

Я мав дещо іншу уяву про те, які дати та символи мають бути в самостійній Україні, але природний хід подій обирає те, що доводить власну життєздатність, і воно часто-густо не те, що вигадує теоретичний розум. І це на добре!

Зі святом, мої захисники!
kerbasi: (Default)
Не відзначаю цей день, бо, на мій погляд, тоді стартували проекти Медведчука та Льовочкіна з метою дати можливість суспільству випустити пару, а разом з тим виявити мобілізаційний потенціал партій, ідентифікувати активістів. Контрольований протест мав дискредитувати саму мету протесту зведенням її до студентського незадоволення через складнощі подорожувати світом через візи, ультрасівських кричалок, "хом'ячкових" ініціатив з так званих безлідерських та багатолідерських рухів, гнучких ієрархій, епатажних акцій окремих не сповна розуму харизматиків та інших подібних демонстративних нісенітниць. Періодичні набіги силовиків мали показати силу та слугувати засобом залякування. Реальна революція почалася у другій половині січня з кульмінацією 18-21 лютого. За ті події я щиро вдячний іх учасникам. Дякую, що звільнили мене від Одоробла та залізобетонного морального гніту від жлобської охлократії! Я повторю це у лютому і повторюватиму далі, поки житиму.
kerbasi: (Default)
Принаймні, на 217-му окрузі. Хто всі ці люди? Десять відсотків або розпіарили соцмережі через скандали, або все ж таки десь засвітилися, але 90% - фіґ зна хто. Яка може бути представницька демократія, коли маловідомість на конкретному окрузі, здається, є політтехнологічним засобом? І так буде допоки партії та громадські рухи не стануть зацікавленими у низових організаціях та реальному членстві, а не тільки в електоральних здобутках. А друга умова - слід повністю переглянути поняття "териториальна громада". Вона має складатися з притомної чисельності жителів, як, наприклад, у Греції, де законом встановлено 2000 жителів. Це п'ять-шість 16-поверхівок. Від цієї кількості дійсно є шанс висунути представника, якого більшість хоча б раз бачила або сусід бачив. Коли громада тотожна мікрорайону в кілька десятків тисяч жителів, публічне висування кандидатів або громадське обговорення можно зробити чистою фікцією в повній відповідності до закону. Щоб два рази не вставати, про вибори: організовані значно краще за президентські/місцеві у травні. Черг немає, хоча людей багато.
kerbasi: (Default)
Багато людей обурюються ОБСЄ...

А ви згадайте цю організацію під час конфлікту у колишній Югославії, у Молдові, у Грузії, в Азербайджані... Казали, що в Югославії в них добові були по тисячу марок на день. Чого б не їздити? З диппаспортом, імунітетом від будь-якої влади будь-якої держави. Тепер добові, мабуть, вже тисяча євро.

А стосовно того, що в них суцільні ляпи... Навіть без підозр у свідомій праці на РФ... Придивіться до персони голови представництва в Україні пана Майкла Боцюрківа. Англійською не знайшов, ось німецькою:

http://de.m.wikipedia.org/wiki/Michael_Bociurkiw

Народився у Канаді, журналіст, піарник, експерт з України. От останнє викликає сумнів. Бо інтерв'ю дає англійською. Працював у Північній Америці та Азії, в ООН, ВОЗ, ЮНІСЕФ консультантом з комунікацій. Яким тут боком Україна?

Так, він син відомого канадського советолога Богдана Боцюрківа, який був послідовним і прискіпливим дослідником, за що його атакували регулярно ліві з академічних кіл. Але глупо вважати, що знання батька автоматично передаються синові.

На Заході дуже багато активних, позитивних, ентузіастичних верхоглядів, які не баряться відсилати резюме на оголошення, навіть якщо ледве відповідають вимогам. Коли ми впадаємо до зайвого перфекціонізму, мовляв, от мені з 20 кваліфікаційних вимог двох бракує, от я за рік-два підтягнуся до належного рівня, і ость тоді вже... А ці стрибунці не комплексують. І отримують посаду.
kerbasi: (Default)
Те, що Новодворська написала про Китай в статті "Уснувшие в муравейнике" менш ніж за місяць до своєї смерті, то просто зразкове невігластво!

http://grani.ru/opinion/novodvorskaya/m.230345.html

На жаль, типово для русо-совітської інтелігенції: бездоганно стилістично оформлені судження при повній відсутності знань предмету в основі. Там все прекрасно: і про Цинь Шихуанді, і про конфуціанство, і про Мао с Деном. Але межу між невіглаством та ідіотизмом подолано на Лао-цзи і даосизмі:

... одна из первых фашистских теорий мира, философия Лао-цзы, философия абсолютного приоритета анонимного, безликого государства перед правами личности. В V веке до н.э. закладываются основы даосизма. Лао-цзы формулирует то, что с горечью и иронией повторит в начале этого июня, когда минет 25-я годовщина разгрома китайских студентов на площади Тяньаньмэнь, какой-то скрытый энтэвэшный недобитый диссидент: суть китайского, немецкого, современного российского фашизма. "Нужно сделать сердца людей пустыми, а желудки - полными". И еще: "Самое лучшее правительство - это то, про которое народ знает только, что оно есть; гораздо хуже правительство, которое любят; еще хуже то, которое ненавидят; и уж совсем плохо то правительство, над которым смеются". В свете теории Лао-цзы все западные правительства, на которые избиратели рисуют карикатуры и про которые сочиняют анекдоты, никуда не годятся. Это должна быть мертвая, закрытая, анонимная мощь. Из "Процесса" Кафки.

Це так само справедливо, як розстріл донбаськими сепаратистами у квітні машини медиків-"фашистів" (насправді, таких саме "ватників", як вони самі) за напис "Швидка допомога" на борту, а не "Скорая помощь". Це просто примхи долі та особливості особистого смаку Новодворської, що першим фашистом затаврований Лао-цзи, а не, скажімо, Леся Українка. Інтелігенція, як прошарок зі здатністю до рефлексій, з відчуттям стилістики, певною художністю при повній відсутності знань та при викривлених поняттях про етику - це абсолютне зло. І не має значення, на чиєму боці вона зараз. Раніше це явище було суто російсько-совітським, але тепер вже й на Заході подібне з'явилося в університетських, правозахисних та навколополітичних колах.
kerbasi: (Default)
Якби я був депутатом, я б голосував проти ратифікації угоди про асоціацію.

Для нас вона не має сенсу без Зони вільної торгівлі з ЄС. Це могла бути реальна річ, яка змусила б і уряд, і бізнес переходити на вищий рівень економічних відносин.

Стосовно решти угоди, то євро-гуманісти вже підстрибують від щастя, мовляв, Україна тепер прив'язана до демократії. Отже, є тепер з чим йти на вибори: потенційного гравця на європейському ринку відклали, тобто фактично усунули, натомість впровадили запобіжник проти недемократичного режиму на кордоні з ЄС. А для нас нічого в цьому не має.

Європа вкотре продемонструвала ницу сутність свого політикуму.

Fuck the EU!
kerbasi: (Default)
Рік тому я "на пальцях" пояснив в одній дискусії, що дає Україні вступ до Зони вільної торгівлі ЄС, і чим шкідливий ТС:

А що дасть ЗВТ? Можу пояснити на прикладі свого шлунку. Він в мене з дитинства вразливий. Щось поїм - печія, іншого - гидкий присмак у роті і т.д. Почав їздити за кордон до старих капіталістичних країн - дивлюся - все гаразд зі шлунком. Повертаюся - знов. Так от якщо, наприклад, брати Польщу, то їхні продукти мені також не йшли, поки їхній виробник не почав опікуватися виходом на ринки Європи. А ТС це шанс для українських виробників продовжувати годувати нас неїстівними речовинами.


ТС вже не актуальний, втім, для внутрішніх реформ потрібний поштовх, бо власної волі політичний клас не має. Можна констатувати,. що політика РФ досягла мети: відкладення реалізації торгівельної частини угоди про Асоціації позбавить реформаторів чи не єдиного і головного стимулу.

Я віддавна переконаний, що Угода про Асоціацію не несе для України нічого дійсно корисного , крім власне перспективи вступу до Зони вільної торгівлі. І саме це відкладається на рік, а з огляду на наше політичне становище та тренди в європейській політиці, то це відкладення це фактично назавжди.

Не поспішайте звинувачувати в усьому Порошенка. Перечитайте, що я писав про Асоціацію торік напередодні "кидка" Януковичем вільнюського саміту:
http://kerbasi.dreamwidth.org/161805.html
Революція, яка за тим послідувала багато чого змінила, але суб'єктності Україні не надала. І не мала шансу. І часу більше потрібно для цього, і змін, і здобутків. А геополітична гра Україною продовжується, при чому через кримнаш на лугандонію ще додала вогню до азарту.
kerbasi: (Default)
На добре чи на зле, але я - людина не проста, не від сохи, користуюся не хлопським розумом і знаю дуже багато слів, в тому числі протягом сімнадцяти років мав пряме відношення до середовища інофірм в Україні з його англо-російсько-українським жаргоном. Втім, коли особа, яка претендує на участь в політиці на загальнонаціональному рівні та позіціонує себе, як провідну фігуру в експертному співтоваристві, відрекомендовується як "член Київського Хабу Глобал Шейперсів", мене це, м'яко кажучи, спантеличує.
 
Хочете у Верховній Раді глобалшейперсів з київського хабу?
 
http://platforma-reform.org/?attachment_id=42#main
kerbasi: (Default)
На мій погляд є два взірцевих внутрішніх конфлікти, історію яких варто враховувати украінцям.

Перший - так званий Таміл-Елам проти Шрі Ланки. Ланкійські уряди спробувале все, що ім нараджували іноземні організації та політики. В результаті майже три десятиліття війни, жахливі втрати, низки невикористаних можливостей для перемоги, розповзання тероризму рештою країни, навіть вбивство голів держав: як не парадоксально не тільки в Шрі Ланці, а й у сусідній "миротворчій" Індії, очільник якої тамільським спаратистам зрештою здався не достатньо протамільським. Врешті-решт, уряд начхав на всіх закордонних миролюбців, і війну було виграно в результаті блискучої і блискавичної операції.

Другий - так звана Східна Славонія проти Хорватії. Борці за права людини, міжнародні організації, ООН... щоденні перемир'я, які порушувалися, коли ще чорнило підписів не застигало... Врешті-решт, по двох роках танців з гуманістами, втрат територій, пробиття противником коридору, що розітнув краіну на дві частини, війну було виграно за півроку в результаті талановито спланованої і проведеної операції. Щоправда, через євроінтеграційні наміри довелося здати талановитих генералів та мужніх героїв поля боя Гаазькому трибуналу.

Подробиці конфліктів та їх розвязання можете знайти у Вікіпедії. Там все детально, з розбором військових дій та політичної ситуації, з персрналіями та з описом того, що слідовало потім.

Не буду нічого прогнозувати. Підкреслю тільки, що якщо Україна не відмовиться від перспективи вступу до ЄС на майбутніх переможців чекає нідерландська в'язниця. Отже, якщо ви хочете перемоги на Донбасі й вступу до ЄС, починайте збирати добровільні внески на підтримку українських героїв в ув'язненні.
kerbasi: (Default)
"Парад" полонених українських військових в Донецьку та публічні знущання з жінки, звинуваченої у симпатіях до "хунти", вразили українське суспільство і споводували потік рефлексій на тему невиправно мерзотних жителів Донбасу. Я маю теж, що сказати на цю тему. І мої слова не сподобаються, як філантропам, так і враженим гарячим головам.

По-перше, таки дійсно в Донецьку і в регіоні живуть моральні потвори, винятки не міняють загальної картини.

По-друге, це не привід розкидатися територіями або чинити акти масової помсти.

Тепер поясню. Феномен масового суспільства уможливив такі речі, як комфорт для всіх, а не тільки для шляхти, шоу-біз, спорт. Але ці ж самі методи дозволяють викликати й такі огидні явища як те ж "побєдобєсіє" та істеричний пошук "бєндєравців". Якщо в звичайні дні спокійна та розумна людина може шаленіти на стадіоні під час матчу або концерту, збирати кришечки, щоб отримати призову дрібничку під час промоційної акції, то так само її можна збудити й до інших речей.

Якщо ви вважаєте, що жителі Донбасу якісь особливо вразливі до масової обробки, то ви помиляєтеся. На обробку Донбасу просто викинули значно більше грошей, ніж на обробку інших. На інших насправді не вважали за потрібне витрачатися, бо вважали, що вистачить Донбасу. А те, що україноцентрична частина суспільства також вразлива до обробки, легко переконатися якщо згадати роки правління Януковича. Україноцентричних людей ображали, з них глузували, принижували. В результаті навіть найкращі з україноцентричних людей почали вестися на антицивілізаційні ідеї. Згадайте дискусії навколо Гайтани, Міли Куніс, "кривоногих кацапидлів", "повніших та російськомовних". Відшукайте в архівах соцмереж дискусії. Себе перечитайте тодішньої доби... Якби в "Свободи" та інших націонал-бовдурів було більше грошей та доступу до медія, то довести українську публіку до донбасівського стану було б тільки справою покрокового виконання плану.

Та навіть і без грошей та плану, вистачило на те, щоб украінська інтелектуальна верства голосувала за партію з антикультурною, антиекономічною - антицивілізаційною зрештою - програмою.

Особисто для мене моментом прозріння було, коли в ЖЖ один мерзотник закликав до фізичного знищення мене та ліволіберальної блогерки єврейського походження з Донецька, і не тільки я його знайшов серед френдів у прекраснодушних інтелектуалів і інтелектуалок, але ще в дискусіях мене почали переконувати, що я мушу бути до нього терпимішим, бо украінців гнобили й гноблять. Авжеж, за логікою тих прекраснодушних та милих людей, я та ліволіберальна блогерка мають принести себе в кровну жертву за гріхи Кагановича, Валуєва та інших.

Отже, дивіться на потвор з Донбасу і добре поміркуйте, чи не демонструють вони те, що сидить в середині вас і чекає на момент.

24 серпня

Sunday, 24 August 2014 07:46 am
kerbasi: (Default)
Я часто повторював упродовж років моєї присутності в укрнеті, що сама засаднича лексика української незалежності викликала в мене сумніви, оскільки була компромісною, такою, щоб комуністична більшість 1991-го проголосувала. Ось що писав я п'ять років тому:

"Я не знав “незалежної України”, але я знав про “самостійну Україну”. Я не знав “синьо-жовтого прапора”, але я знав про “жовто-блакитний прапор”. Я не чув про “свідомих українців”, але я чув про “щирих українців”. Саму таку лексику залишили по собі борці за незалежність 20-х років 20-го сторіччя, і вона зберігалася у пам’яті народній аж до 90-х років попри всю совєцьку боротьбу з історичною пам’яттю".

Хай там як, але сформувалися нові особистості, для яких саме така лексика та символіка природна й рідна. І тепер вони в боях наповнюють її змістом, заряджують своїм завзяттям, освячують своєю кров'ю. І тепер це вже не лексика компромісу та безпринципності, а повна протилежність. Це символи стійкості, принциповості й героїзму. Отже, двадцять третій день 24 серпня суверенного існування України можна тепер вважати першим днем дійсної Незалежності України. Тепер цей день має реальний зміст!

Слава Україні! - Героям слава!
Слава нації! - Смерть ворогам!
Україна - понад усе!
kerbasi: (Default)
Одразу ж скажу: я переконаний, що Україна тільки виграла б, якби що Ярош, що Авакян десь зникли назавжди з публічної сфери.

Але цей витвір фейсбучної словесності слід занотувати:

Alex Avakov about an hour ago near Kharkov

Борислав Береза , правосека, ты прежде, чем пиарится и паразитировать на наших успехах и на наших ошибках на нашем рейтинги помни - ты "немножко беременный" ОДНО процентный гопник украинской политики. Моль. Ой тьфу.. Ноль. Покажи, что вы реально сделали, расскажи, ГДЕ вы там воюете? Кто вы вообще такие. Сухие факты. Где воюете? Откуда оружие? Кто денег дает?Кто сейчас спонсирует после того, как "газовики" отморозились? Почему вы клоуны, не говорите на русском языке? Вы спецом ситуацию шатаете? Почему вы защищали алко-майдан? А впрочем...у меня один вопрос, когда вы с треском и унизительно пролетите мимо ВР, что вы будете делать?

"Чому ви, клоуни, не розмовляєте російською"? - так Аваков-молодший проколовся на мовному питанні. Всі розповіді про його участь в добровільному батальйоні, світлини, де він спить на асфальті, після цих слів гівна не варті.

April 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
2324 2526272829
30      

Потоки

RSS Atom

Популярні теги

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Tuesday, 23 May 2017 04:53 am
Powered by Dreamwidth Studios