День ЗСУ!

Saturday, 6 December 2014 07:07 pm
kerbasi: (Default)
Про цей день я завжди пам'ятав, але для мене він не мав особливого значення. Як, до речі, й значна частка інших пост-уересерівських недороблених символів. Характерний мій текст з цієї нагоди ось тут:

http://kerbasi.dreamwidth.org/139030.html

Та й у суспільстві тоді про цей день не дуже згадували. Тепер все змінюється. Війна гартує українську націю. Сире стає міцним. В соцмережах ціла величезна хаиля з нагоди Дня українського війська.

Я мав дещо іншу уяву про те, які дати та символи мають бути в самостійній Україні, але природний хід подій обирає те, що доводить власну життєздатність, і воно часто-густо не те, що вигадує теоретичний розум. І це на добре!

Зі святом, мої захисники!
kerbasi: (Default)
Не відзначаю цей день, бо, на мій погляд, тоді стартували проекти Медведчука та Льовочкіна з метою дати можливість суспільству випустити пару, а разом з тим виявити мобілізаційний потенціал партій, ідентифікувати активістів. Контрольований протест мав дискредитувати саму мету протесту зведенням її до студентського незадоволення через складнощі подорожувати світом через візи, ультрасівських кричалок, "хом'ячкових" ініціатив з так званих безлідерських та багатолідерських рухів, гнучких ієрархій, епатажних акцій окремих не сповна розуму харизматиків та інших подібних демонстративних нісенітниць. Періодичні набіги силовиків мали показати силу та слугувати засобом залякування. Реальна революція почалася у другій половині січня з кульмінацією 18-21 лютого. За ті події я щиро вдячний іх учасникам. Дякую, що звільнили мене від Одоробла та залізобетонного морального гніту від жлобської охлократії! Я повторю це у лютому і повторюватиму далі, поки житиму.
kerbasi: (Default)
Принаймні, на 217-му окрузі. Хто всі ці люди? Десять відсотків або розпіарили соцмережі через скандали, або все ж таки десь засвітилися, але 90% - фіґ зна хто. Яка може бути представницька демократія, коли маловідомість на конкретному окрузі, здається, є політтехнологічним засобом? І так буде допоки партії та громадські рухи не стануть зацікавленими у низових організаціях та реальному членстві, а не тільки в електоральних здобутках. А друга умова - слід повністю переглянути поняття "териториальна громада". Вона має складатися з притомної чисельності жителів, як, наприклад, у Греції, де законом встановлено 2000 жителів. Це п'ять-шість 16-поверхівок. Від цієї кількості дійсно є шанс висунути представника, якого більшість хоча б раз бачила або сусід бачив. Коли громада тотожна мікрорайону в кілька десятків тисяч жителів, публічне висування кандидатів або громадське обговорення можно зробити чистою фікцією в повній відповідності до закону. Щоб два рази не вставати, про вибори: організовані значно краще за президентські/місцеві у травні. Черг немає, хоча людей багато.
kerbasi: (Default)
Багато людей обурюються ОБСЄ...

А ви згадайте цю організацію під час конфлікту у колишній Югославії, у Молдові, у Грузії, в Азербайджані... Казали, що в Югославії в них добові були по тисячу марок на день. Чого б не їздити? З диппаспортом, імунітетом від будь-якої влади будь-якої держави. Тепер добові, мабуть, вже тисяча євро.

А стосовно того, що в них суцільні ляпи... Навіть без підозр у свідомій праці на РФ... Придивіться до персони голови представництва в Україні пана Майкла Боцюрківа. Англійською не знайшов, ось німецькою:

http://de.m.wikipedia.org/wiki/Michael_Bociurkiw

Народився у Канаді, журналіст, піарник, експерт з України. От останнє викликає сумнів. Бо інтерв'ю дає англійською. Працював у Північній Америці та Азії, в ООН, ВОЗ, ЮНІСЕФ консультантом з комунікацій. Яким тут боком Україна?

Так, він син відомого канадського советолога Богдана Боцюрківа, який був послідовним і прискіпливим дослідником, за що його атакували регулярно ліві з академічних кіл. Але глупо вважати, що знання батька автоматично передаються синові.

На Заході дуже багато активних, позитивних, ентузіастичних верхоглядів, які не баряться відсилати резюме на оголошення, навіть якщо ледве відповідають вимогам. Коли ми впадаємо до зайвого перфекціонізму, мовляв, от мені з 20 кваліфікаційних вимог двох бракує, от я за рік-два підтягнуся до належного рівня, і ость тоді вже... А ці стрибунці не комплексують. І отримують посаду.
kerbasi: (Default)
Те, що Новодворська написала про Китай в статті "Уснувшие в муравейнике" менш ніж за місяць до своєї смерті, то просто зразкове невігластво!

http://grani.ru/opinion/novodvorskaya/m.230345.html

На жаль, типово для русо-совітської інтелігенції: бездоганно стилістично оформлені судження при повній відсутності знань предмету в основі. Там все прекрасно: і про Цинь Шихуанді, і про конфуціанство, і про Мао с Деном. Але межу між невіглаством та ідіотизмом подолано на Лао-цзи і даосизмі:

... одна из первых фашистских теорий мира, философия Лао-цзы, философия абсолютного приоритета анонимного, безликого государства перед правами личности. В V веке до н.э. закладываются основы даосизма. Лао-цзы формулирует то, что с горечью и иронией повторит в начале этого июня, когда минет 25-я годовщина разгрома китайских студентов на площади Тяньаньмэнь, какой-то скрытый энтэвэшный недобитый диссидент: суть китайского, немецкого, современного российского фашизма. "Нужно сделать сердца людей пустыми, а желудки - полными". И еще: "Самое лучшее правительство - это то, про которое народ знает только, что оно есть; гораздо хуже правительство, которое любят; еще хуже то, которое ненавидят; и уж совсем плохо то правительство, над которым смеются". В свете теории Лао-цзы все западные правительства, на которые избиратели рисуют карикатуры и про которые сочиняют анекдоты, никуда не годятся. Это должна быть мертвая, закрытая, анонимная мощь. Из "Процесса" Кафки.

Це так само справедливо, як розстріл донбаськими сепаратистами у квітні машини медиків-"фашистів" (насправді, таких саме "ватників", як вони самі) за напис "Швидка допомога" на борту, а не "Скорая помощь". Це просто примхи долі та особливості особистого смаку Новодворської, що першим фашистом затаврований Лао-цзи, а не, скажімо, Леся Українка. Інтелігенція, як прошарок зі здатністю до рефлексій, з відчуттям стилістики, певною художністю при повній відсутності знань та при викривлених поняттях про етику - це абсолютне зло. І не має значення, на чиєму боці вона зараз. Раніше це явище було суто російсько-совітським, але тепер вже й на Заході подібне з'явилося в університетських, правозахисних та навколополітичних колах.
kerbasi: (Default)
Якби я був депутатом, я б голосував проти ратифікації угоди про асоціацію.

Для нас вона не має сенсу без Зони вільної торгівлі з ЄС. Це могла бути реальна річ, яка змусила б і уряд, і бізнес переходити на вищий рівень економічних відносин.

Стосовно решти угоди, то євро-гуманісти вже підстрибують від щастя, мовляв, Україна тепер прив'язана до демократії. Отже, є тепер з чим йти на вибори: потенційного гравця на європейському ринку відклали, тобто фактично усунули, натомість впровадили запобіжник проти недемократичного режиму на кордоні з ЄС. А для нас нічого в цьому не має.

Європа вкотре продемонструвала ницу сутність свого політикуму.

Fuck the EU!
kerbasi: (Default)
Рік тому я "на пальцях" пояснив в одній дискусії, що дає Україні вступ до Зони вільної торгівлі ЄС, і чим шкідливий ТС:

А що дасть ЗВТ? Можу пояснити на прикладі свого шлунку. Він в мене з дитинства вразливий. Щось поїм - печія, іншого - гидкий присмак у роті і т.д. Почав їздити за кордон до старих капіталістичних країн - дивлюся - все гаразд зі шлунком. Повертаюся - знов. Так от якщо, наприклад, брати Польщу, то їхні продукти мені також не йшли, поки їхній виробник не почав опікуватися виходом на ринки Європи. А ТС це шанс для українських виробників продовжувати годувати нас неїстівними речовинами.


ТС вже не актуальний, втім, для внутрішніх реформ потрібний поштовх, бо власної волі політичний клас не має. Можна констатувати,. що політика РФ досягла мети: відкладення реалізації торгівельної частини угоди про Асоціації позбавить реформаторів чи не єдиного і головного стимулу.

Я віддавна переконаний, що Угода про Асоціацію не несе для України нічого дійсно корисного , крім власне перспективи вступу до Зони вільної торгівлі. І саме це відкладається на рік, а з огляду на наше політичне становище та тренди в європейській політиці, то це відкладення це фактично назавжди.

Не поспішайте звинувачувати в усьому Порошенка. Перечитайте, що я писав про Асоціацію торік напередодні "кидка" Януковичем вільнюського саміту:
http://kerbasi.dreamwidth.org/161805.html
Революція, яка за тим послідувала багато чого змінила, але суб'єктності Україні не надала. І не мала шансу. І часу більше потрібно для цього, і змін, і здобутків. А геополітична гра Україною продовжується, при чому через кримнаш на лугандонію ще додала вогню до азарту.
kerbasi: (Default)
На добре чи на зле, але я - людина не проста, не від сохи, користуюся не хлопським розумом і знаю дуже багато слів, в тому числі протягом сімнадцяти років мав пряме відношення до середовища інофірм в Україні з його англо-російсько-українським жаргоном. Втім, коли особа, яка претендує на участь в політиці на загальнонаціональному рівні та позіціонує себе, як провідну фігуру в експертному співтоваристві, відрекомендовується як "член Київського Хабу Глобал Шейперсів", мене це, м'яко кажучи, спантеличує.
 
Хочете у Верховній Раді глобалшейперсів з київського хабу?
 
http://platforma-reform.org/?attachment_id=42#main
kerbasi: (Default)
На мій погляд є два взірцевих внутрішніх конфлікти, історію яких варто враховувати украінцям.

Перший - так званий Таміл-Елам проти Шрі Ланки. Ланкійські уряди спробувале все, що ім нараджували іноземні організації та політики. В результаті майже три десятиліття війни, жахливі втрати, низки невикористаних можливостей для перемоги, розповзання тероризму рештою країни, навіть вбивство голів держав: як не парадоксально не тільки в Шрі Ланці, а й у сусідній "миротворчій" Індії, очільник якої тамільським спаратистам зрештою здався не достатньо протамільським. Врешті-решт, уряд начхав на всіх закордонних миролюбців, і війну було виграно в результаті блискучої і блискавичної операції.

Другий - так звана Східна Славонія проти Хорватії. Борці за права людини, міжнародні організації, ООН... щоденні перемир'я, які порушувалися, коли ще чорнило підписів не застигало... Врешті-решт, по двох роках танців з гуманістами, втрат територій, пробиття противником коридору, що розітнув краіну на дві частини, війну було виграно за півроку в результаті талановито спланованої і проведеної операції. Щоправда, через євроінтеграційні наміри довелося здати талановитих генералів та мужніх героїв поля боя Гаазькому трибуналу.

Подробиці конфліктів та їх розвязання можете знайти у Вікіпедії. Там все детально, з розбором військових дій та політичної ситуації, з персрналіями та з описом того, що слідовало потім.

Не буду нічого прогнозувати. Підкреслю тільки, що якщо Україна не відмовиться від перспективи вступу до ЄС на майбутніх переможців чекає нідерландська в'язниця. Отже, якщо ви хочете перемоги на Донбасі й вступу до ЄС, починайте збирати добровільні внески на підтримку українських героїв в ув'язненні.
kerbasi: (Default)
"Парад" полонених українських військових в Донецьку та публічні знущання з жінки, звинуваченої у симпатіях до "хунти", вразили українське суспільство і споводували потік рефлексій на тему невиправно мерзотних жителів Донбасу. Я маю теж, що сказати на цю тему. І мої слова не сподобаються, як філантропам, так і враженим гарячим головам.

По-перше, таки дійсно в Донецьку і в регіоні живуть моральні потвори, винятки не міняють загальної картини.

По-друге, це не привід розкидатися територіями або чинити акти масової помсти.

Тепер поясню. Феномен масового суспільства уможливив такі речі, як комфорт для всіх, а не тільки для шляхти, шоу-біз, спорт. Але ці ж самі методи дозволяють викликати й такі огидні явища як те ж "побєдобєсіє" та істеричний пошук "бєндєравців". Якщо в звичайні дні спокійна та розумна людина може шаленіти на стадіоні під час матчу або концерту, збирати кришечки, щоб отримати призову дрібничку під час промоційної акції, то так само її можна збудити й до інших речей.

Якщо ви вважаєте, що жителі Донбасу якісь особливо вразливі до масової обробки, то ви помиляєтеся. На обробку Донбасу просто викинули значно більше грошей, ніж на обробку інших. На інших насправді не вважали за потрібне витрачатися, бо вважали, що вистачить Донбасу. А те, що україноцентрична частина суспільства також вразлива до обробки, легко переконатися якщо згадати роки правління Януковича. Україноцентричних людей ображали, з них глузували, принижували. В результаті навіть найкращі з україноцентричних людей почали вестися на антицивілізаційні ідеї. Згадайте дискусії навколо Гайтани, Міли Куніс, "кривоногих кацапидлів", "повніших та російськомовних". Відшукайте в архівах соцмереж дискусії. Себе перечитайте тодішньої доби... Якби в "Свободи" та інших націонал-бовдурів було більше грошей та доступу до медія, то довести українську публіку до донбасівського стану було б тільки справою покрокового виконання плану.

Та навіть і без грошей та плану, вистачило на те, щоб украінська інтелектуальна верства голосувала за партію з антикультурною, антиекономічною - антицивілізаційною зрештою - програмою.

Особисто для мене моментом прозріння було, коли в ЖЖ один мерзотник закликав до фізичного знищення мене та ліволіберальної блогерки єврейського походження з Донецька, і не тільки я його знайшов серед френдів у прекраснодушних інтелектуалів і інтелектуалок, але ще в дискусіях мене почали переконувати, що я мушу бути до нього терпимішим, бо украінців гнобили й гноблять. Авжеж, за логікою тих прекраснодушних та милих людей, я та ліволіберальна блогерка мають принести себе в кровну жертву за гріхи Кагановича, Валуєва та інших.

Отже, дивіться на потвор з Донбасу і добре поміркуйте, чи не демонструють вони те, що сидить в середині вас і чекає на момент.

24 серпня

Sunday, 24 August 2014 07:46 am
kerbasi: (Default)
Я часто повторював упродовж років моєї присутності в укрнеті, що сама засаднича лексика української незалежності викликала в мене сумніви, оскільки була компромісною, такою, щоб комуністична більшість 1991-го проголосувала. Ось що писав я п'ять років тому:

"Я не знав “незалежної України”, але я знав про “самостійну Україну”. Я не знав “синьо-жовтого прапора”, але я знав про “жовто-блакитний прапор”. Я не чув про “свідомих українців”, але я чув про “щирих українців”. Саму таку лексику залишили по собі борці за незалежність 20-х років 20-го сторіччя, і вона зберігалася у пам’яті народній аж до 90-х років попри всю совєцьку боротьбу з історичною пам’яттю".

Хай там як, але сформувалися нові особистості, для яких саме така лексика та символіка природна й рідна. І тепер вони в боях наповнюють її змістом, заряджують своїм завзяттям, освячують своєю кров'ю. І тепер це вже не лексика компромісу та безпринципності, а повна протилежність. Це символи стійкості, принциповості й героїзму. Отже, двадцять третій день 24 серпня суверенного існування України можна тепер вважати першим днем дійсної Незалежності України. Тепер цей день має реальний зміст!

Слава Україні! - Героям слава!
Слава нації! - Смерть ворогам!
Україна - понад усе!
kerbasi: (Default)
Одразу ж скажу: я переконаний, що Україна тільки виграла б, якби що Ярош, що Авакян десь зникли назавжди з публічної сфери.

Але цей витвір фейсбучної словесності слід занотувати:

Alex Avakov about an hour ago near Kharkov

Борислав Береза , правосека, ты прежде, чем пиарится и паразитировать на наших успехах и на наших ошибках на нашем рейтинги помни - ты "немножко беременный" ОДНО процентный гопник украинской политики. Моль. Ой тьфу.. Ноль. Покажи, что вы реально сделали, расскажи, ГДЕ вы там воюете? Кто вы вообще такие. Сухие факты. Где воюете? Откуда оружие? Кто денег дает?Кто сейчас спонсирует после того, как "газовики" отморозились? Почему вы клоуны, не говорите на русском языке? Вы спецом ситуацию шатаете? Почему вы защищали алко-майдан? А впрочем...у меня один вопрос, когда вы с треском и унизительно пролетите мимо ВР, что вы будете делать?

"Чому ви, клоуни, не розмовляєте російською"? - так Аваков-молодший проколовся на мовному питанні. Всі розповіді про його участь в добровільному батальйоні, світлини, де він спить на асфальті, після цих слів гівна не варті.
kerbasi: (Default)
Duolingo - безкоштовний сервіс з навчання іноземним мовам. Бізнес-модель така: переклади - за гроші, а вправи (вибрані з речень з реальних текстів) - безкоштовні. Просунуті учні заохочуються через систему рейтингів брати участь у перекладі реальних онлайнових текстів і тим самим фінансувати безкоштовний навчальний сервіс. Детальніше тут:

http://en.wikipedia.org/wiki/Duolingo

Пофсємпанятнаму там також є, а украінською статті, на жаль, немає.

Отже, вчора на Дуолінґо було анонсовано бета-версію курсу англійської для україномовних, і одразу ж вигулькнула ТП з Харкова з зауваженнями, що такий курс не потрібний, бо 99% українців можуть вивчати мови через російську:

https://www.duolingo.com/comment/4106826

Там і ще один також нагадив, невідомого походження з пропутінським ніком.
kerbasi: (Default)
Он як хом'ячків проперло:




І повний Твітер таких! Зверніть увагу на посилання на "Вєсті".

А ось, наприклад, існує й така думка:
http://glavcom.ua/news/226286.html

"Третий вариант – поводом для ввода российских «миротворцев» станет заявление от имени «Правого сектора» или каких-либо «националистических формирований» о том, что они не пропустят российскую гуманитарную помощь в Украину".

Також може бути простою балаканиною "неназваного джерела", чому б ні? Втім, не час і не ситуація, щоб самотужки лізти у велику політику. Там дійсно до великого вибуху тільки іскри не вистачає... Чому б краще не показати гепі та мусорні аквафрешовщ-коларадській, хто в Харкові хазяїн, а не лізти, куда ані уряд, ані військо не кличуть?

----
Відчуваю, що моя присутність в соцмережах наближується до фінішу. Я більше не витримую всіх цих хом'ячків (разом з прекраснодушними філантропами - ага, також). Просто захлинаюся від люті та ненависті, а це псує ауру, так би мовити.
kerbasi: (Default)
Ось такий твіт сьогодні побачив:




Це про Булатова. Про його купівлю нерухомості, зізнаня про розкішний відпочинок під час Майдану, якісь дикі міркування про те, що начебто його викрали чи не самі майданівці і т.д.

Я під час Майдану писав, що не довіряю всім цим революціонерам з коштами на клініку "Борис", з відкритими Шенгенами, з підготовленим майданчиком для приземлення за кордоном, з візитками депутатів, з прямими телефонами генералів. Мені не вірили, велися на картинку, де вони побиті та їм боляче. Боляче, так. Злодіям також буває боляче, не тільки шляхетним лицарям. І на війну, і у революцію йдуть не тільки через переконання та вогонь у серці, а й заради кар'єри та зиску. В кожного своя ціна власного життя. Якийсь романтик за едельвейсом для випадкової знайомої на гору лізе, а інший так любить військові регалії та пишається званнями та посадами, що на війну за кар'єрою йде. А скільки людей за гроші своє життя віддають!

Отже, я мав рацію і стосовно всієї цієї креакло-планктонно-шиномонтажно-інтернетмагазинної буржуазії. Наступного разу двічі думайте перш, ніж зі мною сперечатися. Краще всотуйте поживу для роздумів.
kerbasi: (Default)
Як такого ніякого ядерного статусу не існує. Існує Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, ухвалений ООН ще аж 1 червня 1968 року. Згідно з Договором ядерних держав тільки п'ять: США, СРСР (РФ), Великобританія, Франція та КНР. Решта має приєднуватися в якості неядерних держав. Ось тут і виникає проблема. З одного боку начебто не варто в кожному куточку світу нарощувати ядерний потеніал, тим більш, що тепер це вже не якийсь хай-тек, навіть відносно слаборозвинені країни мають можливості займатися виробництвом ядерних матеріалів та ракетними технологіями (засоби доставки). З іншого - а що це за така блакитна кров Землі, якій все можна, а решті - не можна? Погано пахне, можна сказати, аж смердить в моральному сенсі такий "світовий порядок".

Хай там як, але хизуватися ядерними озброєннями не вигідно. Можна нарватися на санкції, як офіційні, так і закамуфльовані. Індія, Пакістан, КНДР хизуються, але перші двоє - можуть собі це дозволити, третій - просто чхав на весь світ і на добробут та перспективу своїх громадян.

Отже, наявність ядерної зброї або навіть виробничих та дослідницьких засобів ретельно приховують. А якщо трапляється витік інформації, то ніколи не визнають, навіть якщо всі факти викладені на стіл і аж кричать.

Україні зараз конче потрібна допомога від зовнішнього світу, в тому числі й воєнно-технічна, а може, й пряма військова, тому галас навколо міфічного відновлення так званого ядерного статусу, нам абсолютно зараз зайвий. Прийміть у ВР відповідну постанову, і Пуйло може сміливо посилати війська на Київ.

З іншого боку, я вважаю, що працювати в даному напрямку, без розголосу, зайвим не буде. Для цього потрібна воля політичного класу, бо саме представники політичного класу мусять не ставити зайвих питань до бюджету, в якому будуть трохи підвищені витрати на рекультивацію чорнобильської зони, радіологічний захист, фундаментальні дослідження та таке подібне, що насправді всі знають, що мається на увазі. Битися та виливати популізм - в чомусь іншому. Не в питаннях, про які є мовчазна згода.

Хом'ячки, звісно, по бложиках-фейсбучиках можуть теревеніти про що завгодно, але коли про відновлення ядерного статусу триндить політик, ба ще й депутат, парламентська політична партія, то вони або вороги, або корисні ідіоти. Не Україні корисні, звісно.

Отже, починати слід з формування патріотичного, розумного політичного класу.
kerbasi: (Default)
Свого часу мене дуже здивувала поведінка нідерландського істеблішменту. Під час помаранчевої революції прем'єр Балкененде красиво, просто класично,з усіма протокльними ввічливостіми, бездоганними дипломатичними висловами просто "опустив" Путіна, який приїхав з офіційним візитом до Амстердаму і вирішив там почати з обгажування опозиції Кучмі та Янику. Якби він вилаяв його по-народному, мабуть, Путіну було б легше, ніж коли з ним розмовляли, як ясновельможний пан з вуличним пиякою. Тоді ж їхня королева скасувала вечерю з Путіним. Але минуло лише кілька тижнів і нідерландські політики аж захлиналися так волали проти навіть того щоб дати бодай якусь надію українцям до вступу у НАТО та до Євросоюзу.

Багато чого пояснює ця стаття:
http://mobile.nytimes.com/2014/07/19/world/europe/the-netherlands-a-nation-in-mourning-but-mindful-of-ties-to-russia.html?_r=1&referrer=

Нідерландському політикуму притаманне ліберально-демократичне моралізаторство. Вони дійсно мають чимало досягнень в плані прав та свобод людини. Їхні суперечливі втім сміливі експерименти з легалізації наркотивів та проституції загальновідомі. Проголосити догану Путіну за втручання в Українські справи цілком нормально вписується в їхні стандарти. З іншого боку у цій статті ви знайдете таку реакцію на загибель 189 громадян Нідерландів від ППО сепаратистів (читай російських інтервентів): ми не такі потужні, як Америка, щоб відстоювати моральну позицію, Росія наш третій за обсягом торгівельний партнер і тому подібне. Звідси надобрежні висловлювавння, мовляв, достеменно не знаємо, хто пустив ракету, знаємо тільки, що літак розбився, можливо, був збитий.

Що ж, кожний уряд мусить дбати про інтереси своєї країни. Якщо на терезах втрата 189 власних громадян не важить більше торгівельного обсягу з державою-вбивцею, значить, це доведеться прийняти. Цк якщо заздалегідь не подбали про те, щоб не узалежнювати себе від дикунів. Не скорочували б військові видатки по розпаду совітського блоку, не зводили б до мінімуму свою участь в НАТО, більше б вкладали в розвиток альтернативних шляхів економічного розвитку, крім найпростішого, найпомітнишого, найдешевшого, але взамін за продану душу - може, й могли б з Путіним інакше розмовляти. І не платити йому душами 189 своїх громадян.

Гидко! Fuck the EU!

UPD 20.07.2014:

Bже вчора увечeрі, здається, нідерландський істеблішмент побачив, що широкий загал (зокрема в їхній власній країні) не розділяє їхньої обережності, тому одразу ж вигулькнув міністр закордонних справ з більш жорсткою заявою, але оскільки міністр не голова уряду, а голова уряду не висловився в іншому ключі, то диплиматичною мовою це означає, що двері своріш відкриті Москві, ніж Києву або Вашингтону. Тепер все від голандського суспільства залежить, наскільки вони далі терпітимуть це безпринципне болото, на яке перетворився їхній політикум за останні чверть століття. З огляду на те, що популісти псували народ не один десяток років, я залишаюся скоріш песимістом.
kerbasi: (Default)
Сучість Європи безмежна. Зараз поллються беззмістовні фрази про об'єктивне розслідування, не називатимуться підозрювані, але підкреслюватиметься, що літак впав на території України. Не Новоросії, не ДНР, не в зоні дії засобів ППО РФ, а саме на території України. США не дадуть забалакати, бо втратили 23 своїх громадян на цьому літаку, але без підтримки партнерів з НАТО нарощування необхідних сил в регіоні проблематичне і потребує багато часу, пару років, якщо вірити Стретфору.

Зі сфери містики. Наступний місяць, серпень - поганий місяць для Росії. В серпні завжди в них щось траплялося: ГКЧП, ана утанула... Серпень цього року, сподіваюся, увійде в історію значно більш масштабними негараздами в "північного сусіда".

І я стою на своєму: FUCK THE EU! Хай угода про асоціацію буде лише вимушеним тактичним кроком на тлі зовнішньої агресії, і нехай Небо просвітлить мізки співвітчизників, які тягнуть нашу країну в цю клоаку. Сподіваюся, що коли дійде до реального вступу, референдум покаже не менше 90% проти вступу до ЄС.

Дуже шкода людей в тому літаку та тих, хто їх любив та чекав...

А в Меркель сьогодня день народження...
kerbasi: (Default)
Вважаю за доцільне проінформувати шановну публіку про два українські блоги в нашій громаді на Мрії, бо, певно, не всі мали можливість їх помітити.

1. Публікація "Журналу бойових дій Дієвої армії Української Народної Республіки
червень - жовтень 1919 року".
 
[personal profile] unr_1919 

Журнал присвячений онлайн-публікації Журналу бойових дій Дієвої армії УНР за червень-жовтень 1919 року.

Записи йдуть з затримкою в 95 роки, тобто за планами з червня місяця по жовтень 2014 року у френд-стрічці підписники матимуть повідомлення за 1919 рік.

Текст набрано користувачами Українського військово-історичного форуму з фотокопій оригінального рукописного документу, що знаходиться на зберіганні в Центральному державному архіві вищих органів влади України (Київ)

2. Блог українця, який постійно живе в Японії:

[personal profile] brovary84 

Автор анонсує себе так: "2007 року закінчив магістратуру Інституту Філології КНУ ім.Шевченка, спеціальність - "японська та англійська мова і література". З квітня 2008 року вивчаю соціологію в Університеті Кіото. 23 березня 2011 року закінчив магістратуру і в Кіото.
Улюблені міста - Броварі, Чернівці та Кіото". 

Цікаві замальовки з японського повсякденного життя.
 
kerbasi: (Default)
Багато говорили свого часу про необхідність перезавантаження. Перезавантаження всієї концепції української державності - як максимум, або державних інституцій - як мінімум. Зараз вже не щодня ця тема здіймається. Мабуть, широка публіка вважає, що вигнати донецькі клани з Печерських пагорбів та обрати нового президента це і є перезавантаження.

Ось дивіться, що отримують в розсилці від МЗС України студенти, стажери, аспіранти закордонних університетів та інші інтелектуальні кадри з України:




МЗС хоче найняти юриста з кваліфікацією у міжнародному цивільному праві, спеціалізація з СОТ вітається, досвід в міжнародних юрфірмах - плюс. Наймають за договором підряду, тому збираються платити навіть менше, ніж мінімальна зарплата в Україні - 800 гривень на місяць - без порушення закону. Проте підкреслюють, що робота на високому рівні і дуже-дуже цікава.

Мені це нагадує 1993-1994, коли за часів Кравчука я також відмітився на держслужбі. Мені тоді також пояснювали, яка в мене важлива, цікава, корисна для суспільства робота... за 20 доларів на місяць. Клерки в банках тоді отримували 150, а в дрібному бізнесі секретарська робота типу завари каву, відксерь, роздрукуй, збігай в касу по квитки на поїзд коштувала 50 доларів на місяць, робота, як тоді казали, комп'ютерщика оцінювалася під сотню. І ці двадцять доларів ще слід було зберегти, бо гіперінфляція швидко перетворювала їх на 10 або 5, а індексація проводилася не щомісяця, на відміну від приватного сектору тодішньої економіки.

Отже, мабуть, це і називається перезавантаженням, коли ми повертаємося до того, з чого починали: до спроб отримувати цінну роботу задарма. Чим це все закінчилося тоді, відомо: всі кадри з самоповагою, яких спочатку приваблювала перспектива розбудови нової незалежної держави, полишили державні установи, а ким вони були заміщені, і що з цього вийшло - також самоочевидно.

August 2017

S M T W T F S
  12345
67 8 9 101112
13 14 1516 17 18 19
2021 2223242526
2728293031  

Потоки

RSS Atom

Популярні теги

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Thursday, 24 August 2017 04:45 am
Powered by Dreamwidth Studios