kerbasi: (Default)

Відкрив для себе комплекси асан, котрі мені раніше здавалися для мене недосяжними: півмісяць, варіанти трикутників, бокових кутів,п’ятикутна зірка,  т.з. воїн-3, то що. Нічого там особливого насправді не потрібно, крім гнучкості саме там, де я здерев’янів. Втім, виявилося, що з певним ступенем наближеності мені тепер вдається їх виконати. Щоправда, навантаження для мене недостатні, щоб відчути повне задоволення від ранкової розминки. Але ці комплекси саме те, що треба під час стрибків тиску, тому що складаються переважно зі «стоячих» асан, тому не несуть загрози судинам головного мозку.

 

Цей комплекс виконує хлопець, з грації рухів котрого та специфічно ніжних дотиків до блоку-опори видно колишнього спортсмена-гімнаста. Тим не менш, комплекс реальний навіть для таких зашкарублих, як я:

http://www.yogajournal.com/livemag/lmcontent/27

А це більш веселий комплекс. Асана Богині Перемоги з її посмішкою поліпшує настpій, якщо не на весь день, то , принаймні, на його початок:

http://www.yogajournal.com/livemag/lmcontent/2




 

kerbasi: (Default)
http://www.yogajournal.com/livemag/lmcontent/34

Цей двадцятихвилинний комплекс "Йогаджорнал" пропонує до виконання на період зимових свят.
Я вже тиждень. як на нього перейшов - приємно тягне, змушує відчути м'язи, котрі, либонь, протягом усього офісно-кабінетного життя і не рухалися жодного разу.  
kerbasi: (Default)
За розкладом у мене по пятницях має бути текст про йогу. Але йога в мене перейшла в рутину (від англ. routine - програма), тобто я напрацював собі за рік три програми та ще плюс дві експрес-програми (коли бракує часу щоб виконувати). Як почнетьс дійсно холодний сезон займусь розробкою програм зимових. А наразі нема про що писати. Отже, розширю я коло тем до здорового способу життя взагалі.

Аргумент на користь здорового способу життя прийшов з дещо несподіваної сторони. Слухав передачу Радіо Свобода «Поверх барьеров» від 25 серпня 2010 року. Учасник програми – поет, письменник Джеремі Рід (Jeremy Reed) .Мені це ім’я не було знайомим, але слово за словом, речення за реченням я прослухав всю передачу.На сайті РС є й транскрипт. 

Ось ця цитата привернула мою увагу:

«Ще одна причина, - либонь, основна – чому «Роллінг Стоунз» мені цікаві, це той факт, що вони такі сухорляві. Мені подобається, що всі вони, подібно мені, ще й дотепер мають талії в 28 дюймів (71 см), жоден з них не подолав рубіж в 10 стоунів (63,5 кг). Тільки шкіра та кістки. Гадаєте, легко утримувати себе у такій формі стільки років? Це феноменальне досягнення! Худі ноги, худе тіло – прекрасно! Це вражаюче! Напевно Джаггер (Mick Jagger) – веган, як і я; я впевнений, що він не споживає ніяких тваринних продуктів. Я завжди згадую цю цитату, - я писав про це у книзі про Жана Жене (Jean Genet) – про те, що творити здатні тільки худі люди. Мені подобається постать Джакометті (Giacometti) – ось мій прототип. Джакометті – худа аж до надміру, анорексична людина, це було давно, тоді ніхто цим не переймався. У «Роллінг Стоунз» мені подобається саме це – те, що вони зберегли свої постави, свої шкіру та кістки. Впевнений, що Джаггер якщо й не веган, то дуже близький до цього. Інакше таким струнким залишатися неможливо. Сам я – веган, цілком і повністю, вже дуже давно, а раніше був вегетаріанцем. На мою думку, м'ясо, котре людина перетравлює, робить її гіршою як особистість, витворяє казна-що з її тілом, викликає рак шлунку – все що завгодно. Це – джерело всього дурного, всілякої отрути»…

В цілому, я не схвалюю фанатичного заперечення тваринних продуктів послідовниками вегетаріанства та веганства. Їхня агресивна філософія призводить до того, що з їхніх концепції вивітрюється здоровий глузд, проте залишається щось подібне на ідеологію тоталітарної секти. Хоча таки дійсно у відмові від тваринних продуктів є сенс. Десь з середини літа вже майже не вживаю мяса та мясних продуктів, крім окремих випадків, коли я змушений брати участь у ділових обідах та вечерях. На жаль, вегетаріанські меню в українських ресторанах, якщо є в принципі, зазвичай налічують досить примітивні, несмачні, якщо не сказати бридкі страви. Втім, моя тримісячна, не завжди послідовна нова дієта дозволила позбутися кількох  кілограмів. До ідеальних  за  Джеремі Рідом 10 стоунів слід схуднути разів на п’ять разів стільки ж, але мене цілком задовольнить і зупинка десь на півдороги між теперішнім станом і творчим ідеалом. 

Втім, головним у наведеній цитаті я бачу фразу: «Творити здатні тільки худі люди». Якщо мені вдасться не зупинитись на досягнутому, тоді мій ЖЖ за кілька років має підтвердити або спростувати постулат.
kerbasi: (Default)

Рік тому я почав займатися йогою. Відтоді змінилися всі чотири пори року, отже тіло та дух, можна вважати, адаптувалися до нового (точніше, добре забутого старого) заняття. За цей рік мені вдалося значною мірою відновити гнучкість та рухливість у суглобах. Тепер виконую вправи, про котрі рік тому навіть не йшлося.

Оскільки з оздоровчих практик я впровадив не тільки йогу, то не можу стверджувати, що позитивному впливу на тиск та зміцненню імунітету я завдячую саме йозі. Тим не менш, на ГРВІ хворів я за цей час всього два рази, у минулому це траплялося принаймні 5-6 разів на рік. Я вже згадував, що значно порідшали болі у шиї, котрі мені добряче дошкуляли відколи я прийшов з війська і аж донедавна. Тиск ще не покращився настільки, щоб хизуватися, але у середньому кілька одиниць вже відчутно, та й значних коливань майже не стало. Взагалі, я вже практично перестав бути метео-чутливим, крім поки що зовсім драматичних змін погоди, а раніше реагував на кожний дощик, на кожну хмаринку.

Ось на що йога не вплинула, так це на вагу. Будь яке потогінне йогічне тренування не дає достатнього навантаження для спалення жиру. Отже, для цього завдання я додав дієтичні експерименти, про ефективність котрих наразі говорити ще зарано.

Ну що ж, продовжую свою йогічну практику ще на рік. Почну більше приділяти уваги диханню та медитативним вправам. Про досвід періодично звітуватиму. Дякую всім, хто читав мою рубрику про йогу (тег "йога"). Вас насправді настільки мало, менше ніж в будь-якій іншій з моїх тем. Може, це насправді добре, бо свідчить про те, що абсолютна більшість моїх френдів є абсолютно здоровими людьми, і для них боротьба з недугами не актуальна. Бажаю, щоб ця актуальність прийшла якомога пізніше, десь ближче до столітнього віку. А тим, кому актуально, бажаю перемог. Засновник айкідо Моріхей Уесіба писав: "Найкраща перемога -  перемогти себе" .       


kerbasi: (Default)
На завершення теми джерел, з котрих я беру інформацію про йогу і натхнення займатися нею, підсумую написане ранішеі.

1. Ланкійське телебачення, програма з комплексами асан і мудр виходить по неділях о 9-й ранку. Інколи буває, пропускають або запізнюються на кілька хвилин. Вся програма триває 20 хвилин, з них десь 5 хвилин пояснення сінгальською мовою, а решта - трансляція власне вправ.  

http://www.onesrilanka.tv/menu/home.php

2. Американський ресурс зі статтями, поясненнями окремих асан, комплексами асан, відео майстер-класами.

http://www.yogajournal.com/

3. В. Воронін "Хатха-йога: что мьі можем взять из нее"?

Цикл статей був опублікований в журналі "Наука и жизнь" за 1980 рік  в числах 5, 7, 10 і 12.
Живих посилань в інтернеті на сьогодні не знайшов. Якщо хтось зацікавиться, надішліть в приват ваш імейл, я вам відправлю завантажений рік тому вордівський файл. На мою скромну і суб'єктивну думку це найкращий і дотепер не перевершений матеріал.

4. Дещо беру з книги Андре Ван Лізбета "Вивчаємо йогу", що в мене чеською мовою видання останніх років ЧССР, але це вже явно бібліографічна реліквія, навряд доступна більшості зацікавлених йогою.








kerbasi: (Default)

Отримав кілька зауважень від читачів, що йога це не християнська справа. Нібито напівжартома, але ж ми знаємо крилатий вислів: в кожному жарті є частка правди. Подібне ставлення я кілька разів спостерігав, коли займався айкідо, також деякі людини відчували, що ця спортивна дисципліна не відповідає їхнім релігійним переконанням.

Дійсно, йога завжди була не тільки фізичними вправами, рекомендаціями з дієти та психогігієни, але й релігійним вченням, що частково або повністю інкорпорувалося до релігійних доктрин індійського субконтиненту.  У сучасному світі в йога-студію можна ходити просто як на різновид стречінгу (розтягування зв'язок та м’язів) і більш нічим не перейматись, але оскільки вправи йоги ніколи не мали за мету бути чимось самодостатнім, а призначалися лише для того, щоб підготувати тіло до «вимкнення» - щоб воно, тіло не заважало адептові медитувати та пізнавати абсолют безпосередньо – то у деяких адептів фізкультурної йоги також може на якійсь стадії прогресу з’явитися відчуття, що двері кудись в позамежне відкрилися, і тоді, як встояти від спокуси туди зазирнути? Тобто навряд чи можна ефективно вихолостити з йоги трансцендентальне, залишивши тільки тілесну практику. Це відчували і комуністи, а оскільки комунізм, як і релігія претендував на те, що він пропонує цілісний світогляд, тобто фактично він був політичною релігією з неперсоніфікованим абсолютом – матерією, тому до йоги ставилися з підозрою, і, хоча прямолінійно не забороняли, але регулярно нападали з критикою на практикуючих та унеможливлювали публікації та групові заняття.    

Таким чином, йогу дійсно не варто практикувати послідовникам т.з. авраамічних релігій (християнство, іудаїзм, іслам), бо це може призвести до дезінтеграції цілісної релігійної свідомості, що для адептів цих релігій не є прийнятним. Отже, можливо, мені варто на початку кожного запису про йогу чи десь у профілі написати попередження  на кшталт «Обережно! Дописи під тегом «йога» можуть містити шкідливу для релігійної свідомості інформацію».



"Хатха-йога - ворог комунізму":
http://kerbasi.livejournal.com/23983.html

kerbasi: (Default)

Кажуть не болить голова у дятлів… Хто ж не народився дятлом, мабуть, на головний біль страждає нерідко. Якщо серйозно, то лікарі кажуть, що часто причина головного болю не в голові, а нижче: десь у шиї, шийно-грудному переході або навіть ще нижче – у грудному відділі хребта. Це саме мій випадок. В холодну пору року бувало кожного тижня по кілька разів знеболювальні пігулки приймав. Тепер до пігулок звертаюся дуже рідко, може раз на місяць та й не кожного місяця. Головне – не зловживати алкоголем, бо власне після доброго застілля рецидиви і трапляються. Отже, в мене тепер є залізна відмазка, якщо що...   :-)

Я повязую прорив у боротьбі з болем власне з однією асаною, котра в книжці Андре ван Лізбета (André Van Lisbeth) «Вивчаємо йогу» називається «королівською коброю». Асана не дуже відома серед популярних ресурсів, згадувань про неї небагато, шукати можна під назвами «бхуджагендрасана» (bhujagendrasana) і «маха бхуджангасана» (maha bhujangasana). Картинки під катом (десь 6 Мб, якщо це ще когось хвилює).

Книга в мене у чеському перекладі ще з єдиної соціалістичної Чехословаччини 1988 року. Я встиг її купити 89-го року у магазині міжнародної книги у Миколаєві, поки СРСР не припинив закупати іноземні книжки. До чеській мови в мене якийсь дивний кретинізм. Здавалося б, з моїм лінгвістичним виднокраєм, знанням польської і ерудицією в інших слов’янських мовах подолати якусь чеську мову не складніше, ніж таблицю множення вивчити, але щось не пішло. За життя мав двічі нагоду до чеської звернутися, і обидва рази відкладав, поки життя не підкидало якийсь чеськомовний матеріал. Якась вона не моя, ця мова. Втім, книжку подолав. Правда, лише одно слово пам’ятаю – зацпа (запертя), і тепер в назві київського передмістя нуворишів Конча Заспа мене смішить не тільки перший компонент, а й другий також. :-)

Втім, повернемось до «королівської кобри». Для мене основною фазою цієї асани є не остання, а друга, тобто там, де з позицію лежачи долілиць починається рух стегнами і тазом догори. При цьому важливо, щоб підборіддя не «втикалося» у «йога-мат», а «повзло» за хребтом, формуючи вигин між шийними і грудними хребцями. В ідеалі, взагалі, щоб нижня щелепа, горло і груди  лежали в одній площині вздовж однієї лінії. Решта фаз – зрозумілі з малюнків. Мені ця фаза більше нагадує равлика, ніж якусь позицію кобри, тому моя робоча назва саме «поза равлика».   
асана )


kerbasi: (Default)
Помітив цікаву реакцію в декількох моїх знайомих, коли вони дізнавалися, що я займаюсь йогою. Реакція - великий подив, що цим "гламуром" може займатись така особа, як я. Ось так! Йога - ганебний гламур! А коли я ознайомився з йогою, йога вважалася ворогом і загрозою громадянам першої в світі пролетарської держави:
http://kerbasi.livejournal.com/23983.html

Після заборони публікацій Вороніна мій мозок, що прагнув знань, наказав ногам бігти до обласної бібліотеки. Там у відділі літератури іноземними мовами вдалося знайти книгу "Traité de Yoga" видання початку 20-го століття. Я пошукав в Інтренеті, і знайшов посилання на книжку з такою назвою 1907 року видання Ernest Bosc de Vèze. Ця книжка пропонується тінтернетними оргівцями букіністичною літературою за ціною від 65 до 79 євро. А тоді мені здавалося, що ця іноземна (1), стара (2) книжка на заборонену (3) езотеричну (4)  тему має кожтувати не  менше за якогось Сальвадора Далі на аукціоні Сотбі!

У той час в мене сталися одночасні напади франкофілії і українського буржуазного націоналізму,і я придбав собі українсько-французького словника, а оскільки я був хлопчиком російськомовним, то періодично доводилося користуватися ще й українсько-російським словником. Втім, довго читати не довелося, бо брати книжку  додому я міг тільки, коли на кілька днів виходила працювати колтишня вчителька з моєї школи, і перед виходом іншої біліотекарки, з котрою вони працювали по змінах, я мав книжку повернути. Згодом я пішов до війська, а коли повернувся, всі старі книжки були передані в "спєцхран" - особливе книгосховище з обмеженим доступом, щоб читати книжки звідти потрібний був спеціальний дозвіл, а щоб його отримати, треба було довести, що тобі ця література потрібна за фахом чи для наукової роботи. 

Втім, в СРСР були й інші, більш сприятливі для йоги часи. Сам Воронін згадує, що вчився йоги від людей у 20-30-ті роки минулого століття, котрі самі вчилися десь на Сході, і занесли йоги до СРСР. Подібні історії я чув від людей, з котрими спілкувався особисто. Так, мені один одесит розповідав, що в їхньому місці інсувала напівпідпільна група ентузіастів йоги, котрі вели свій родовід також від когось, хто навчався за кордоном і саме у ці давні часи. Як одесити, вони були достатньо хитрими, щоб зацікавити когось з місцевих партійних і кагебешних бонз, тому практикували досить безпечно. Не знаю, чи правдива історія, але ймовірна.

Отже, від імпортованого совецькими закордонними співробітниками заморського мистецтва, захоплення інтелігентів і об'¨єкту уваги органів, і ідеологів  до атрибуту гламурних білявок - такий шлях йоги в наших краях.
kerbasi: (Default)

Коли я багато займався різним бойовими мистецтвами, значна частина тренування витрачалася на вправи на розтягування: шпагати, «пальці рук під пальці ніг» і т.д. Доводилося розтягуватись не тільки у спортзалі, а й також дома, бо прогрес зазвичай був дуже повільним, якщо взагалі помітним. Головний недолік такого тренінгу полягає у тому, що розтягувальне зусилля концентрується на окремих м’язах ізольовано, а також у контрактурі м’язів, тобто їхньому опору розтягуванню: чим більше тягнеш, тим сильніше скорочується.  При чому оцю другу проблему зазвичай тренери знають і вигадують різні методи її нейтралізації (наприклад, ізометричні вправи), а про першу найчастіше навіть не здогадуються.

Перевагою йогівських вправ є те, що вони залучають не окремі, ізольовані м’язи, а практичне всю м’язову систему людини.

При цьому розтягуються не тільки основні м’язи в окремих, чітко визначених напрямках, а й маловідомі широкій публіці м’язи, котрі навіть не кожний студент-трієчник з фізвиховання одразу назве. Наприклад, що потрібно робити, щоб доставати пальцями рук підлоги при прямих ногах у колінному суглобі? Більше нахилятися, можна сидячи, а ще краще, щоб один товариш тиснув на коліна, а другий – на плечі, як стандартно роблять у бійцівських спортзалах? В результаті перенавантажуємо попереку і пропускаємо наступні кілька тренувань. А згодом виявляється, що хто яким був від природи, таким і залишається, або швидко втрачає гнучкість, якщо робить перерву у тренуваннях.

А що радить нам йога? А йога радить розтягувати ротатор стегна, а для цього не згинатися навпіл у попереці треба, а скручуватись, бо маленькі, маловідомі м’язики, призначення котрих не припустити, щоб під час ходи стегно закручувалось і вилітало за межі потрібної амплітуди для крокового руху, саме ці м’язи і зменшують гнучкість нашої попереки.

Сьогодні пропоную курс з сайту «Йога-джорнал» для «розкриття» стегон. В курсі нема жодного шпагату, але від цього він не стає менш ефективним за будь-який просунутий фізкультурно-спортивний тренінг. Серед того, що каже інструктор за кадром, мені більш за все сподобалося зауваження, що підвищення рухомості у тазово-стегновому суглобі зазвичай вважається важким завданням, але варто його спробувати, щоб переконатися, що воно може бути і дуже приємною практикою.

Практика дійсно таки дуже приємна! Я ледве стримую себе, щоб не виконувати цей комплекс щодня, настільки класні відчуття в усьому тілі після вправ. Але доводиться все ж таки зважати на фізичний стан і не забувати про вислів: "що занадто, то не здорово".


Посилання:
http://www.yogajournal.com/livemag/lmcontent/14

 


kerbasi: (Default)
Френд написав, що з бодуна бажано зранку язик шкрябати чайною ложкою, тоді можна й на роботу їхати, і жоден даїшник не унюхає.

Смішно, але це й є одна з йогівських практик, котру робити треба не з бодуна, а кожного ранку. Мій улюблений "Йога джорнал" рекомендує таку процедуру відходу віді сну.

1. Випити склянку води кімнатної температури, підкисленої кільцем лимону.
2. Умити обличчя.
3. Промити очі  холодною водою.
4. Вичистити язика, зробивши принаймні 7-14 рухів "шкрябалкою".

Моїм першим вчителем йоги був Воронін, совєцький популяризатор йоги. Звісно ж, вчителем заочним, через публікації. Моє прокидання починається сінтезом з його рекомендацій і з "Йога джорналу": ще у лежачому стані вдихнути, затримати подих, максимально витягнути ліву ногу, з видохом розслабити ногу, повторити з правою, підвестися. Ну в вже потім процедура з водою та чисткою язика. За наших умов, краще не прискати в очі водопровідну воду.
kerbasi: (Default)
Накопичилися повідомлення на імейлі з розсилки від американського "Йогаджорнал". Отож, вирішив хоча б два десятки прочитати та видалити. Ось в одній пишуть про внутрішнього співбесідника, котрий нас ніколи не полишає і супроводжує скрізь і завжди. І цей компаньйон має тенденцію до засудження та надання негативних оцінок... А я так собі порозмислив, що може це американське чи суто жіночі (автор - жінка) чи американське жіноче, але от мій внутрішній голос мене ніколи ні в чому не звинувачує і не засуджує. Так, аналізує, і каже: "От краще б ти не так зробив, а інакше. Отож не гальмуй наступного разу"! А якщо наступного разу не буде, то тоді він, цей внутрішній голос каже: "О.К. Приїхали! Перетвори тепер це на дидактичний приклад для блогу чи порад комусь. Зробимо так, щоб поразка на цьому полі принесла нам бали на іншому". Я цьому навчився в бійцівських спортзалах. Глупо карати себе за пропущений удар чи удар, котрий міг би завдати противнику, але не завдав. Ну програв і програв. А завтра буде новий день, новий двобій. Та й у реальних самооборонних ситуаціях також: живий, все минуло, непоправних втрат нема - ось і щастя. А якщо щось втратив, то можна потім розповідати, як отримав по повній програмі, тому що не обрав правильну тактику. От бачите, салаги, вчиться поки старий добрий і ділиться з вами, пташенята жовтодзьобі! Що нас не вбиває, робить нас сильнішими.

А ще я колись передплачував журнал "Цігун і спорт". В ньому крім статей з власне цігуну друкували різну езотерійщину. Якось я прочитав статтю про Агні-йогу. І хоча я аж ніяк не став прихильником вчення мадам Блавацької, я знайшов рацію у тому, що треба звільняти мозок від ментального сміття. Отже,стирчиш у корку, знаєш, що не встигнеш, от візьми і припини нудити, годі вже мімікою та кінетикою тіла "підштовхувати" попередні машини, а розслабся, слухай радіо, дивись на перехожих чи на фасади або просто думай про те, що напишеш у блогу, якщо більше нема про що подумати.

Або коли навантажують родичі... Ну знаєш, що саме у цьому випадку "ні" не скажеш, ну й гаразд - встанови у своїх фінансах реалістичний  "резерв на бідних родичів" і слідкуй, щоб річний показник не перевищував встановленого бюджету, і припини з"їдатися, мовляв, ой, він/вона знов приїжджає і треба розважати, ой, знов натякають, що в них чогось нема, це ж тепер треба мені їм забезпечити втілення мрій і т.д. Одразу вважай, що твоїх особистих грошей і твого власного часу на цей самий резерв просто менше - і все.
kerbasi: (Default)

Незабаром я відновлю регулярні п'ятничні випуски "Йога і санскрит". Занять йогою я не припиняв, просто не мав натхнення ділитись результатами. До санскриту практично не звертався, бо не практикував тривалого сидіння в асанах, власне під час котрого я "медітував" над підручником. Але невдовзі знайду інші шляхи інтегрувати цю чудову мову в своє життя.

За час, що минув від попереднього випуску, я впровадив  до своєї щоденної програми кілька асан та комплекс "Привітання сонця".

Одна з асан, про котру я навіть мріяти не міг ще кілька місяців тому, - ека-пада-раджа-капот-асана
 http://www.yogajournal.com/practice/176
Назва перекладається як "поза короля голубів на одній нозі".
Стаття за посиланням починається такими словами: "Нема скорочених шляхів до цієї пози, але опанування нею дає королівське задоволення". І це абсолютна правда! Хоча я наразі виконую цю асану з деякими спрощеннями (не торкаюся стопою голови, рука перехоплює стопу не згори, а збоку відносно тіла), вона викликає в мені настільки потужний каскад почуттів, що я починаю розуміти, як йоги могли витримувати свій відлюдний і цнотливий спосіб життя. Король голубів затьмарить всі людські задоволення. 
Наступні кілька місяців працюватиму над цим комплексом, що має мені надати можливості практикувати інші, складніші варіанти "Короля голубів":
http://www.yogajournal.com/livemag/lmcontent/9

Привітання сонця або "Сур'я намаскар" я виконую у варіанті А:
http://www.yogajournal.com/livemag/lmcontent/6
Інші варіанти можна знайти по посиланнях на сторінці. Зазвичай я виконую цей комплекс не менше п'яти разів на початку моїх занять. Здається, я тепер у попереці гнучкіший, ніж був у першому класі школи та коли займався карате-подібним мордобоєм (у 20-25 років), а мені вже майже 42! А ще дуже корисно (чоловікам) роздивлятись ці відеороліки, щоб "король голубів" не затяг кудись дуже далеко від реального життя. Рухи привітання сонця цієї інструкторки змушують моє серце битися частіше. Що порадити жінкам для повернення на землю з йогічних подорожей, вибачте, не знаю. :-)

Принаймні 3 рази на тиждень я закінчую заняття позою під назвою Сарванґ-асана (у перекладі "поза всіх членів тіла", по-нашому - "берізка"):
http://www.yogajournal.com/poses/480
Тільки я цей варіант "саламба" (з підтримкою) не оцінив, тому виконую просто на підлозі без якихось зайвих предметів. Від початкових 20 секунд довів вже до 1 хв. 20 сек. На хвилині з половиною на кілька місяців зупинюсь, щоб не ризикувати пошкодити судини.

В цілому підсумки холодної пори року такі: 2 рази хворів на ГРВІ (кінець жовтня і лютий). Обидва рази легко і швидко одужав. Другий раз був викликаний тим, що до мене одночасно приїхали на кілька днів два хворі іноземці і дружненько на мене начхали. :-) Раніше за холодний період я хворів принаймні два рази по  повній програмі з температурою, а решту часу просто ходив у шмарклях. У березні трохи потягнув попереку. Це моя давня проблема з армійських часів, коли на Далекій півночі нас возили на полігон на вантажівках, а совєцька форма була відкрита всім вітрам (рассудку вопрекі, напєрєкор стіхіям (с)). Раніше не обійшовся б без мануальщика та припинення фізичної активності днів на десять. Цього разу виправив сам собі за допомогою асан за три ранкових заняття. Про болі в шиї (також наслідки війська), котрі змушували мене восени та взимку ковтати німесулід по пачці в місяць, я вже практично забув. Не турбували десь з лютого.

Не можу обіцяти, що йога допоможе всім, і що все так просто. Я достатньо досвічений на рівні особистої практики і вичитки наукових монографій в оздоровчих системах в цілому, зокрема у східних (акупунктура, цигун), а також у мануальній терапії, тому я знаю, чого я шукаю в йозі, які асани коли практикувати. Але дорогу пододає той, хто йде, до того ж вже в Україні є достатньо кваліфікованих інструкторів. 
 

kerbasi: (Default)
Після перерви відновлюю п"ятничні записи про йогу і санскрит. Сьогодні про перші підсумки, найближчі плани і т.д.

Читати далі )

August 2017

S M T W T F S
  12345
67 8 9 101112
13 14 1516171819
20212223242526
2728293031  

Потоки

RSS Atom

Популярні теги

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Thursday, 17 August 2017 03:30 pm
Powered by Dreamwidth Studios