kerbasi: (Default)
Продовжую стару тему спогадів з навігації 1991 року річками Східного Сибіру.
Список попередніх записів та місце цього запису в загальній хронології - тут.

Надвечір дістались Осетрова. Осетрово – це річковий порт. Кажуть, що це найбільший річковий порт СРСР. Порт розташований біля залізничної станції під назвою Лена. І ця станція стоїть не просто на якомусь тупику, а на славетній Байкало-амурській магістралі, про котру в СРСР складалися пісні, знімали фільми, митці писали картини і робили скульптурні композиції. І станція, і порт розмістилися у місті під назвою Усть-Кут. Отже, виходить, що в одного й того ж самого населеного пункту три назви: на річкових-мосрьких мапах – Осетрово, на мапі залізничної мережі Росії – Лена, а на географічній мапі – Усть-Кут.

Капітан казав, що нам пощастило потрапити у відносне затишшя: вже завтра нас поставлять “під стінку”, тобто під завантаження. Далеко не завжди так щастить. Буває, що й тиждень можна на рейді пробовтатись. Якщо так, то завтра в мене перша вантажна вахта. Розповіді другого помічника мене не надихали.

-         Ваше завдання – рахувати не тільки “віри”, але й з чого вони складаються. Віра – це те, що бере кран за один підйом, - казав за вечерею в кают-кампанії “другий”. – ось вантажать, наприклад, цукор чи гречку, а ви рахуйте, скільки там може бути мішків, і пишіть до зошиту на 1-2 менше. Тальмани, звісно, коли будемо по накладних звіряти, не погодяться, але нам потрібні підстави на них тиснути. А інтерес в нас простий: на плавмагах хавчику не достатньо дають, крупи ледве півкіло на особу на 10 діб. Ось що собі доберемо, тим і харчуватимемось.

 

Читати далі )
kerbasi: (Default)

Двадцять років тому я вирушив у далеку подорож до Сибіру. Тоді, у 1991-му цей день випав на середу. Позаду була дострокова сесія. Попереду – повна навігація по сибірських річках, від сходження льоду, що приблизно й сталася того року у середині травня,  і аж до його появи восени.

Для себе я цю пригоду називав «останнім випробуванням». Назва неточна, але мені зрозуміла. Випробування на мене накидав зовнішній світ, котрий нав’язував мені обов’язки. На той час я вже відпрацював чимало суботників та різних поїздок до колгоспу, виробничих практик. На той час я вже відслужив у війську. Навігація була замінником останньої практики у нашому інституті. Звісно, від її сибірської форми можна було легко відкосити та влаштуватися десь на заводі поблизу від дому. Я на це не пішов, мені хотілося до Сибіру, до реальної роботи, а не переноски круглого та перекочування квадратного десь на місцевому підприємстві. Мене притягувала Північ. Втім, ця поїздка була не добровільною, хоча й бажаною. За моїми тодішніми поглядами це мала бути остання недобровільна пригода, коли Хтось великий, владний вигадав мені обов’язок і послав кудись подалі у буквальному сенсі цих слів, помістив у колектив людей чужого мені менталітету, іншого культурного рівня,неприйнятних для мене цінностей . Далі, вже у більш дорослому житті, якщо не шукати собі пригод аж до вязничного порогу, то людина сама обирає собі коло людей, з ким жити, спілкуватися, співпрацювати.

Через мій молодий вік я ще не розумів, що далі великий Хтось забажає від мене вже не фізичних переміщень у просторі та випробувань міцності м’язів та характеру , а витягуватиме з мене банальні гроші у вигляді податків та поборів, Він створюватиме навколо мене такі обставини, що я сам готовий буду поїхати світ за очі та змушений буду посміхатися тим, кому б за власним вибором руки не потиснув.. Але це все почнеться вже на наступних етапах життя. А моя тодішня поїздка до Сибіру стала останньою крапкою попередніх життєвих періодів. Крапкою яскравою і тріумфальною. Виявилося, що мої життєві навички цілком і повністю відповідали тодішнім обставинам, в мене все виходило, як треба, до мене прислухалися, зі мною рахувалися, а для когось я навіть був захисником і наставником.

Дещо я вже описав у ЖЖ. Нижче кілька записів у хронологічному порядку. Мабуть, зберуся це дописати, довести до ума.

Прибуття
http://kerbasi.livejournal.com/44330.html

Синьки, схеми, проект «Лена»
http://kerbasi.livejournal.com/46590.html

Лампи і лампочки
http://kerbasi.livejournal.com/51046.html

Перший рейс
http://kerbasi.livejournal.com/63719.

Осетрово, вибори, юнґа
http://kerbasi.livejournal.com/99781.html   (New!)

19-те серпня 1991-го
http://kerbasi.livejournal.com/16631.html

Часом гороскопи кажуть правду
http://kerbasi.livejournal.com/33907.html

Нічне протистояння
http://kerbasi.livejournal.com/36451.html

Далекий зв'язок
http://kerbasi.livejournal.com/38559.html

 


kerbasi: (Default)

Після перерви відновлюю занотовувати мої спогади з навігації по річках Сибіру 1991-го року. Попередні записи під тегом "моя сибіріада", переважно не у хронологічному порядку.

+++
Ось нарешті і почалося! Вахтові мотористи відшвартували судно, і воно почало повільно відпливати від берега. Запрацювали дизелі, і одразу повітря наповнилося ароматами диму. Ви не звертали уваги, як пахне дим від дизельного пального? Бензиновий дим – їдкий, хімічний, нібито горять парфуми. А дим від дизельного пального нагадує тепло-солодкий запах природного вогнища. Дизельне пальне, особливо в його морському варіанті, виробляють з найнижчих фракцій нафти. Спалювати дизельне пальне – це майже як спалювати дрова чи вугілля. (Хай пробачать мені нафтовики та нафтохіміки таке вульгарне порівняння). Звісно, сучасне пальне містить безліч хімічних домішок, котрі спотворюють природний аромат з димових труб, але тоді, в останній рік СРСР, у рік, коли з вільного продажу зникало геть усе, у рік, коли навіть Москва потребувала гуманітарної допомоги, доставленої літаками збройних сил Німеччини, навряд чи виробники палив бавилися з покращенням його властивостей за допомогою хімії. 

Кілька хвилин – і ми вже вийшли з затоки і влилися у річище великої сибірської ріки. Я стояв на кормі і дивився на турбулентні потоки, що йшли він гвинтів. Шалені буруни під кормою, вири зустрічних потоків, зграйки водовертей - і раптом ця мішанина хаотичних водних струменів розходиться доріжкою, розсуваючи хвилі, поки не зіллється з ними десь біля берегів далеко позаду судна.

Читати далі )




kerbasi: (Default)

Щось там підслухав на вулиці, що Паханату Хохолстан призначено намісника... Ну і хрін з ним! У мене четвер - день спогадів. Подумаю про цю подію, коли вона спогадами стане...

Продовжую свою "сибіріаду", опис навігації по річках Сибіру 1991 р. Попередні дописи під теґом "моя сибіріада".

Читати далі )


kerbasi: (Default)
Продовження, попередні записи під відповідними тегами. Навігація по річках Сибіру 1991 р.

Читати далі )


kerbasi: (Default)
Продовження спогадів про мандри Сибіром. Попередні дописи під відповідним теґом.

Дивне судно з водометним двигуном, схоже на занурений по самі вікна у коричневі води сибірської ріки трамвай, доставило нас до селища. Десь тут має бути розташована ремонтно-експлуатаційна база флоту – місце нашого призначення. Селище виглядало типово, як будь-яке інше селище на схід від Уралу: дерев’яні будинки, дощатий настил замість тротуарів, колії замість доріг, клаптики асфальту перед деякими будівлями, деінде замість настилу – просто посипані галькою узбіччя, а часом - багнюка та широченні калюжі. Сучасності краєвиду додавала лише низенька телевежа на найвищому пагорбі.
Читати далі )


kerbasi: (ναυτής)
Існує історична несправедливість у тому, що деякі події пам"ятають сторіччями, святкують, а деякі - знакові, ключові, які вплинули на хід історії - забувають чи навіть навмисно хочуть забути. Сьогодні дата такої події. Вісімнадцятиріччя путчу у СРСР. Зараз ніхто не хоче згадувати, що насправді путчисти готувались не тільки до п"яної прес-конференції, але й до снрйозних репресій. Наприклад, кілька моїх приятелів були у травні викликані до військоматів, де отримали повістку до внутрішніх військ (лейтенантами - вони були після військових кафедр) і це при тому, що вони мали морські спеціальності. У віськкоматі їм прямо казали, що розширюється мережа карних установ, бо невдовзі "безлад", "дерьмократію" і кооперативи припинять.Отже, все могло бути трагічніше, ніж путінська "геополітична катастрофа". Багато, хто б з нас писав пояснення, де був і що робив. І Задорнов, що потім глузував: "Ми всє потєрпєлі побєду 19-21 августа", - мав би шанс увійти в історію, як черговий репресований гумористичний критик режиму.

А сьогодні я простоі пишу спогади про ті чудові, дивовіжні, захоплюючі часи, нові тоді для нас відчуття Волі.

Многа букаф )
kerbasi: (Default)

Френд [info]barcaroly вважає, що по Олегу Куваєву проходить кордон між останнім совєцьким і першим постсовєцьким поколінням:

“Для одних Олег Куваєв - то автор роману "Територія" й сценарист фільму "Ті, що йдуть за горизонт", зйомки в якому український актор Іван Гаврилюк назвав головною роллю свого життя, а для інших - то автор Масяні”.

Важко казати, кого частіше згадують випадкові перехожі на набережних Неви, коли бачать портовий буксир “Олег Куваєв”.

Олег Михайлович Куваєв у совєцькі часи був фактично культовим письменником. Найбільше він прославився своїм романом “Територія”. Мене цей роман оминув у ті часи. Напевно, якби я його прочитав тоді, то “Територія” стала б однією з моїх нечислених настільних книжок, своєрідною біблією моєї молодості. Але зараз все бачиться іншими очима. Щоб оцінити цей соцреалістичний, виробничий роман треба згадати духовну та інтелектуальну атмосферу останніх 15 років СРСР. 

Тоді атмосфера була такою задушливою, що молодій людині чоловічої статі практично не було можливостей виплекати свою маскулінність.

Читати далі )

April 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
2324 2526272829
30      

Потоки

RSS Atom

Популярні теги

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Wednesday, 28 June 2017 06:55 am
Powered by Dreamwidth Studios