kerbasi: (ναυτής)
Перша фаза протестів вже минула. Тому можна підбити підсумки власного жж-марафону. Йдеться тільки про мій блог. Про політику ще багато буде написано.

1. За 11 місяців минулого року, до початку подій, я писав в середньому шість з половиною постів на місяць, це в рази менше, ніж в попередні роки. Таке блогерство, як цей блог, для мене себе вже давно вичерпало, і я підтримував присутність лише для того, щоб дотягти до виборів 2015, коли, як я вважав, мої думки можуть для когось бути корисними. Революція оживила мій блог, а з іншого боку наблизила момент прийняття рішень: тепер президентських виборів не так довго чекати.

2. За революційний період  я оцінив роль Твіттера, як важливого інформаційного джерела з місця подій майже у реальному часі. Раніше я його недооцінював. Відкрита спільнота там ще не склалася: спілкуються переважно свої, знайомі у реалі, чужих панічно бояться та радять один одному чужим не відповідати, але, сподіваюся, це минеться, коли стане спокійніше.

3. Я відпрацював навички роботи з потоком протиречивої та непідтвердженої інформації. Я це й раніше вмів, але завдяки революційному періоду з'явилася практична нагода.

4. Я ще раз переконався у тому, що українська політика не є для мене цікавою темою. Я маю усталені погляди. Захищати їх не маю ніякого бажання: я до них прийшов власним життєвим шляхом, для мене вони не потребують ніяких пруфлінків або статистики.  Дехто мав можливість це відчути: посилаю нах я тепер частіше і майже без огляду на давність інтернет-стосунків і знайомство у реалі.

5. Попередній пункт, може здаватися, що перетворює блог на не-місце-для-дискусій. Ні, просто задає певні вхідні умови для дискусій:
а) наявність спільної світоглядної бази, щоб диспут не був марним;
б) наявність певної підготовки в сторін, щоб не витрачати час не введення базових понять, які слід брати в підручниках або хоча б у Вікіпедії самостійно.

6. Я навчився не сперечатися про морально-етичні норми. Якщо я кажу, що в нас різниця в розумінні, що є добре, що є зле, значить це кінець дискусії.

7. Я нарешті навчився банити без вагань.

8. Пункт 1 не означає, що я піду з інтернету або припиню вести цей блог. Все мусить отримати шанс знайти свою форму. Та форма, що була до кінця листопада, енорговитратна і далі зберегатися не може.

9. Хоча й зробив-таки кілька помилок, але навчився не поширювати провокаційну інформацію на хвилі емоцій.

10. Переконався, що інтернет - колективний розум. Якщо ним користуватися, можна отримати багато користі. Це особливо було видно у перші тижні протестів у грудні, коли дуже швидко обговорюване в інтернеті впроваджувалося на Майдані. Потім це дещо притлумив натовп інфантилів з їхніми планктонівськими ініціативами, але то була не більше, ніж спроба ворога заглушити колективний розум. На жаль, короткочасно успішна спроба, але, судячи з того, як хом'яко-ховрахи згодом принишкли, щось таки розуміти почали. Є шанс, що принаймні цей контингент наступного разу не поведеться. Хоча ні - на розводку темою Юльки повелися ще більше...

11. В черговий раз переконався, що найшкідливіші люди під час обговорень складних питань у гострий політичний період, це ті, хто кричить: "не критикуй! Почни з себе! Сам зроби"! Це такі собі "тьотушкі", яких прирівнюють до тітушек, тільки у віртуалі. Стать і вік не мають значення. Нах і бан без дискусій - це такий же самий необхідний засіб, як розстріл панікерів та саботажників на війні.

12. Ще одна шкідлива категорія, лише трохи менш шкідлива, ніж попередня - можна замість бану пояснити, що дискусія не має сенсу і спробувати ретируватися - це гуманісти "аніженашідєті", "тамєстьхарошієлюді", "какможнатакабабшять" та подібного штибу.

13. Слід визнати: ми зараз так багато пишемо в інтернет, тому що економіка фактично впала, а наші власні ресурси ще не спорожнілі, і тому, що ми всі захоплені хвилею поточних подій і менше думаємо про майбутнє. Цей період невдовзі закінчиться, і нам буде не до соцмереж. Тому цей період слід використати на благо, а не на бесплідні суперечки.
kerbasi: ('atz'ihb)
 
Економіка

1. Я є безкомпромісним прихильником вільного ринку. Мене життя ніколи не милувало, та й зараз я зовсім не почуваюся в економічній безпеці. На відміну від більшості україномовних критиків вільного ринку я живу не за рахунок родичів на заробітках у країнах того самого вільного ринку, не за рахунок бюджету і не за рахунок батьківського городу у селі, тому ринок для мене на всі «сто-піцот» відсотків вільний, а відсутність роботи дорівнює в абсолютно літеральному сенсі відсутності харчів. Якщо я стану лівим, машина часу назад історію нашого роду не відмотає, город у селі у моїх предків не з'явиться, як і бабуся в Канаді чи бодай у Польщі. І кабанчика ніхто не повезе до міста, щоб мене в потрібний інститут зарахували, а потім квартиру як молодому спеціалісту видали. Отже, я не маю причин бути лівим.
2. Не все з переваг вільного ринку працює в Україні виключно через проблему «ыліти». «Ыліту» - на смітник! Дивись нижче.

Політика українська

1. В Україні не існує жодної партії, яка бодай на 1% мені б була симпатичною. Крапка.
2. Причина - «ыліта». «Ыліту» - на смітник! Дивись нижче.

Політика міжнародна

1. Я беззаперечно завжди і всюди підтримую США, бо це країна концентрації сучасної високої культури. Щоб там не триндів Задорнов, а по кількості театрів, концертних зал, вистав та експозицій США вже давно дають фору Європі, а різним країнам-невдахам на кшталт РФ та України і поготів. З усіх своїх екзотичних хобі я легко знаходжу літературу, видану в США (хоча часто написану європейськими авторами) і однодумців на американських форумах. Їм є час на абстракції, бо вони продукти купують в супермаркетах, а не вирощують у вихідні та відпустки.
2. І де б вже давно була та Україна, якби за нас не «підписувалися» США?
3. Американофобія, юдофобія, русофілія, як варіанти «возведення нужди у чесноту», що витікає з комплексу меншовартості йдуть від «ыліти». «Ыліту» - на смітник! Дивись нижче.

Суспільний устрій
 
1. Я цілком і повністю за ліберальний суспільний устрій з представницькою формою правління.
2. Як вульгарний фрейдист, я все зводжу до одного. Ліві і консерватори просто не здатні знайти собі партнера інакше як випадково або через родичів та близьке коло, тому їм потрібно, щоб їм спочатку жінку/чоловіка видали по картці, а потім утримували поруч під страхом розстрілу чи побиття камінням. А всі зовнішні подразники, що можуть викликати в другої половини думки про порівняння свого щастя з іншими - заборонити або відцензуровати.
Ліві при цьому хочуть, щоб їм безпосередньо гроші на таку родинку давали, а консерватори погоджуються на роботу ходити, але щоб звідси всіх мігрантів погнали, банківські відсотки заборонили, щоб всі молилися і повелінням божим продукт сам вироблявся та продавався. Жарт з долею жарту. :-)
3. При всіх недоліках лібералізму тільки він у сучасному світі гарантує пересічну і непересічну людину від неминучого цілування форменого чобота. 
4. Дискредитація вистражданих людством гуманістичних принципів у нашому суспільстві сталася завдяки «ыліті». «Ыліту» - на смітник! Дивись нижче.
 
А тепер і про «Ыліту»
 
У сучасній Україні еліти не існує. Культурні, освічені, творчі люди від впливу на державу відлучені. Той владний і привладний прошарок, котрий займає місце еліти, є головним гальмом на шляху розвитку України. Навіть більше – він є причиною всіх негараздів та страждань українців. Задля здобуття українцями життєвої перспективи цей прошарок мусить бути викоренений. І це не стосується тільки провідних політиків: на смітник історії слід відправити всіх членів офіційних партій аж до технічного персоналу місцевих відділень, вищий менеджмент підприємств у власності олігархів, підгодованих «ылітою» науковців, придворних журналістів, піарників, бабусь та студентів з проплачених мітингів та агітаційних яток, а також всіх діячі культури, що скомпрометували себе прислуговуванням владі та нездатністю стати генераторами конструктивних ідей, від «совістей нації» до «співаючих трусів».
Як відбудеться це викорінення, мирно у ході процесу люстрації в рамках правового поля та цивілізованого правосуддя або кривавими репресіями – це покаже майбутнє. Залежатиме від багатьох чинників та історичних обставин.
kerbasi: ('atz'ihb)

1. Релігія є моєю особистою справою. На питання стосовно релігії я не відповідаю. І не ставлю таких питань іншим.

2. Мій світогляд є язичницьким з точки зору «авраамічних релігій» (юдаїзм, християнство, іслам).

3/ Я маю достатньо глибоку релігієзнавчу підготовку, з вичиткою засадничих текстів, зі знайомством зі «святими» мовами, тому дискутувати зі мною можна тільки маючи підготовку подібного рівня. У абсолютній більшості суперечок з самозваними «місіонерами» мені вдавалося швидко і легко довести, що «місіонер» не знає азів своєї власної релігії, а ще береться проповідувати мені. «Більшість» у даному випадку занадто сильне слово. Випадок, коли «проповідник» витримав іспит, насправді аж один за десяток років. І навіть демонстрація знань насправді нічого не дала: я все одне залишаюся при своєму світогляді, тому що він відповідає моєму життєвому і містичному досвіду. Отже, якщо не хочете посваритися, то краще не чіпайте.


    kerbasi: ('atz'ihb)
    Яка мова блоґу?

    Мій блоґ - україномовний. Це означає, що мовою моїх дописів є виключно українська мова.
    Це не політична позиція, хоча розвиток політичних подій однозначно свідчить на її користь.

    Чому українською?

    Мій прогрес в українській мові приносить мені величезне задоволення. Я пишу українською, тому що мені це цікаво і приємно.

    Чому не пишу російською?

    Тому що моя аудиторія - це люди, котри вважають українську мову своєю. І не має значення, чи користуються вони нею у побуті, чи вона має для них символічне значення. Головне - ці люди не вважають нонсенсом, що у школі курс української мови називається курсом рідної мови. Мені нема чого повідати тим, для кого єдиною рідною, практично і символічно є російська мова. Притомні люди і так все знають і розуміють, а решта - все одне нікого не слухає, якою б мовою не звертались. Не на часі вести пропаганду серед чужих, коли для своїх у суспільстві точки кристалізації відсутні.

    Чи можна коментувати у моєму щоденнику іншими мовами?

    Мова коментарів в моєму ЖЖ також бажано українська. Бажано, але не обов'язково. Я роблю свою справу і нічого не нав'язую читачам. В тому числі і мову.


    kerbasi: ('atz'ihb)

    ЖЖ для мене блогова платформа відсотків на 60, а на решту – це для мене соціальна мережа. Отже, мене цікавить спілкування. Це багато чого пояснює в моїх підходах до френд-стрічки. Чіткої френд-політики не дотримуюся. Хіба що не френджу українофобів, політиків та блоги організацій, а також щоденники, на право доступу до яких треба складати іспит: писати вам заяву, обґрунтовувати, як я вас знайшов, навіщо мені вас читати і т.д.

    Якщо я вас зафрендив
    Це означає, що мені сподобалися матеріали у вашому щоденнику, або я десь натрапив на ваші влучні коментарі. Якщо ви мені не відповідаєте взаємністю, не виключено, що я деякий час ваш щоденник читатиму, якщо він якийсь особливий, але моя одностороння цікавість довго не триватиме. Скоріш за все, я залишатиму коментарі під вашими дописами. Якщо ви їх постійно ігноруватимете, то моя цікавість до вас швидко вщухне. Отже, якщо факт того, що я вас зафрендив, вас дратує, то позбавитися мене легко: ніколи не відповідайте на коментарі. І чому б не використати швидкий спосіб, а саме написати мені листа, щоб я якнайшвидше полишив вашу затишну жежешечку? Конфіденційність гарантую.

    Якщо мене зафрендили ви
    Я обов’язково перегляну ваш щоденник. Якщо знайду його для себе цікавим, відповім взаємністю. Тільки дайте мені 3-4 тижні на прийняття рішення, бо я не завжди маю час одразу ж читати новий для мене щоденник, до того ж я багато подорожую. Щоденники з перепостами та посиланнями, пусті щоденники для мене цінності не мають. Втім, можу зафрендити навзаєм, якщо власник такого щоденника чимсь мені цікавий, якщо я знаю власника особисто або ми спілкуємося у мене чи десь на просторах ЖЖ. Якщо ж я вас не знаю, ви мовчите, тоді даруйте…


    Якщо ви мене розфрендили
    Майже гарантовано, що я вас розфренджу також. Ніяких оголошень стосовно цієї події не даватиму. Розбіглися тихо, і розійшлися своїми курсами.

    Якщо вас розфрендив я
    Це ж не трагедія, нє? Писати про цей факт ані «під замок», ані відкрито не буду, не хвилюйтеся.

      

    April 2017

    S M T W T F S
          1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    2324 2526272829
    30      

    Потоки

    RSS Atom

    Популярні теги

    Style Credit

    Expand Cut Tags

    No cut tags
    Page generated Wednesday, 28 June 2017 06:58 am
    Powered by Dreamwidth Studios