Останнього китайського попередження пост

[kerbasi]

Я знаю, що велика кількість френдів не дорівнює великій кількості постійних читачів. Також я не маю ілюзій, що навіть постійні читачі читають мої записи вдумливо та пам'ятають їх довше за кілька днів. Тому я навчився нормально ставитися до того, що дещо доводиться повторювати багато-багато разів. Але повторення деяких суперечок просто зносить дах!

От тут, за цим посиланням
http://kerbasi.livejournal.com/99052.html
а абзаці, виділеному червоним кольором, ви прочитаєте про моє ставлення до українського села. А підкреслене речення описує типаж, якого я називаю "селюком".

Відтепер, хто мені дорікне моєю міфічною пагордою до села, отримає посилання на цей запис. А при повторних докорах - мабуть, розсваримося.

Суміжна тема: моя теза, що продуктова база у селі для совітських та пост-совітських родин є ресурсним прокляттям України, яке позбавило цілі покоління стимулу до належної пошукової активності, через що були провалені можливості реформувати країну у 1991-му та 2004-му. Але тут ніяких докорів жертовним сільським родичам новоміщан! Вони, сільські родичи мантулили все житя у кол/радгоспі, у вільний час - на городі, вдягалися в один одяг по півстоліття, ніколи у житті не бували на відпочинку, щоб діточкам у місті було ситно і комфортно. Тут докір саме "діточкам". Це вони - паразити, які проїли здобутки старших поколінь і не згенерували нічого взамін, навіть економічної самодостаності не досягли. За це розплатяться їхні діти та онуки, яким доведеться вкалувати, як південнокорецям у повоєнний період.  Детальніше тут:
http://kerbasi.livejournal.com/114030.html

PS: я розумію, що багатьох "тролить" слово "селюк". Гаразд, спробую називати "дачником". :-)

Comments

[alla-g.livejournal.com]

ну й що з того?
я бачила немало інтелігентів глибше, ніж третьго покоління, які не хваталися за бабусине сало з картоплею, бо не мали такого щастя. й це зовсім не завадило їм залишитися (в кращому випадку) в затхлій норі давноминулого совку, а часто-густо зовсім деградувати.
голод - рушій прогресу? і що ж то за прогрес?

[kerbasi.livejournal.com]

Свого часу читав багато літератури з китаївстики. Так там чимало авторів з різних країн, включно з усіма формаціями Китаю (КНР, Гонконг, Тайвань, діаспора) пояснювали жалюгідний стан пізньо-імперського Китаю та Республіки саме сільським менталітетом кланової взаємопідтримки, коли слід було "рвати пазурі" і генерувати нову вартість, а не ще раз переділити залишки аж до голодної смерті. Подібне можна знайти і в їхніх політичних мислітелів від Сунь Ятсена до Чан Кайши та Ден Сяопіна. Не бачу, чому саме це не може бути справедливим для України. Теорія абсолютно підтверджується життєвими спостереженнями.

[alla-g.livejournal.com]

мені здається, що ключовим тут є клановість, а поняття "сільський менталітет" притягнуте за вуха

[chita-i.livejournal.com]

Погоджуюсь з тобою, Алло, і вважаю, що суспільний устрій нації розвивається історично і є таким, яким є. Люди стараються, щоб їхні діти вижили та мали кращі можливості (але не можуть врятувати від ідеологій, вони не "вчать жити, краще підтримують матеріально"), а Кербасі вбачає в тому "контрреволюцію" тому що краще б вмирали з голоду, як їхні предки. Може тоді то стане рушійною силою. Дивина та й годі.

Я розумію після наведеного особистого прикладу, що це світоглядне та особисте. Хоча не хочу лізти в особисте, тільки брати як реальний (не "умоглядний") приклад, та й годі. Кербасі вважає, як мені здається, паразитизм "городських" на родичах причиною того, що життя не пішло, як хотілося б.

Я теж питаю: що б сталося, якби не було б допомоги з села? Якби, як люблять говорити москалі, батьки були б більш "хатоскрайніми" до своїх дітей і випирали їх, як німці, у 16 років на власні хліба? Яка б була укр.культура та економіка тоді?

[alla-g.livejournal.com]

а нічого б не змінилося. просто більше часу б пройшло в чергах та більше думок було зайнято шматком хліба з маслом, ніж спробою піднятися бодай на півщабеля...

[kerbasi.livejournal.com]

От ти останнім абзацем сама себе й спростувала! Де Німеччина, і де Україна? І хто до кого на заробітки біжить від своїх родин, дітей? Бо власних хлібів тут ніде взяти.

[chita-i.livejournal.com]

Я писала у своєму останньому дописі про насильство, що людина може асоціюватися з різними групами людей і тим самим позбавляє себе необхідності у насильстві, якщо має можливість діяти для покращення деяких різнопланових аспектів свого життя разом з іншими подібними у інтересах. Родина, яка тебе підгодовує і ти вже не зовсім паразит, то одне з тих базових "угрупувань" на яке можеш спиратися для власного щастя. Ото сиди і всєх нєнавідь, якщо то не так.

Німці тільки зараз розбагатішали. Вони шанують себе, тому і шанують свою працю. А так у них своїх заскоків є, як у будь-якої нації. Ти ж не шануєш українців (тільки багатих, може, якщо ще десь укрилися від москальства у селі та змогли стати). Яку націю ти хочеш розбудувати?

[kerbasi.livejournal.com]

Наслідки підгодування бувають різні. Хтось пілійметься та піде далі, а хтось заляже у тіньочку до наступного підгодовування. Взагалі, це все прописні істини педагогіки. І Аллі я також відповів, що про інші сільські країни, зокрема Китай так само пишуть/кажуть. Просто тут баттхьорт в вас починається, бо щось зсередини пече. З кимсь, мабуть, не достаньо вдячно розрахувалися. Але це ваші особисті проблеми. Якщо ці проблеми завалять Україну, то дослідники саме так і писатимуть про Україну моїми словами. Я у цьому переконаний, і немає чого тут далі дискутувати.

Я вже ніяку націю не хочу розбудовувати. Залишаю це велике завдання тим, хто знає краще, як батьківщину любити.

[chita-i.livejournal.com]

тоді дасвіданія, Кєрбасі. Я повертаюсь до своїх пасочок, якщо ви вже переросли з моєї пісочниці. )

Що ти причепився до Китаю? Тобі китаєць схожий на українця чи їхня історія, чи що?

Ти, напевно, сам хочеш чужим досвідом розкомпілюватися. Але так не вийде. Платити треба!

Bye bye then.

[kerbasi.livejournal.com]

Вчися читати, не спалахуючи на першому ключовому слові.