Про громадські рухи (продовження)

[kerbasi]

Інші пости на тему будуть під тегом "громрух".
http://kerbasi.livejournal.com/tag/громрухи

4.Практично всі ініціативи знизу мають таку спільну рису: ініціатори збирають людей, часто випадкових, через інтернет або об'яви на стінах, а на зборах пропонується створити ініціативну групу. "Ні" - цьому. Ні і ще раз ні! Саме ініціатори і мусять бути ініціативною групою. До громади слід виходити вже зі сформованим кістяком організації!

5. Практично всі ініціативи знизу мають ще одну спільну рису: ініціатори виставляють скриньку (реальну або віртуальну) - і закликають кидати туди пропозиції. І цьому однозначне - ні! Виходячи на публіку з громадським рухом вже слід мати ідеї, що і як робити. А люди, які захочуть долучитися до руху, потребують певного часу на розігрів, на просякнення ідеями руху, його культурою, і тільки після цього в них виникатимуть ідеї на подальші кроки. Пам'ятаєте моя часто повторювану тезу про синдром другого кроку? Тобто українських ініціатив ніколи не вистачає на другий крок? Ось і відповідь чому: замість продуманої ініціативною групою однодумців, компетентних у сфері, до якої вони планують докласти зусиль, програми- купа сирих пропозицій від випадкових людей.

6. Фінансування. Наївно вважати, що серйозних результатів можна досягти без витрат. Також наївно вважати, що вистачить періодичних вкидань купюр на зборах, коли головуючий кричить: "Так що ми бідні люди? Ми не допоможемо самі собі? Нам що, шкода на велику Ціль"? - перший пішов, вкидаючи якусь кольорову купюру, другий, третій... Всі потягнулися за гаманцями... Гарантую, що надовго такого не вистачить. Як і менш агресивних способів зі скриньками, сльозогінними постерами, адреноліновими гаслами і т.д. Слід шукати джерела. В крайньому випадку долучитися зі своїм проектом в якості "субпідрядника" до якогось більшого руху чи фонду. З фандрейзінгу існують тренінги, тому вчіться, кому це потрібно.

Comments

[none_smilodon (from livejournal.com)]

ось таких людей треба гнати ссаним ганчір'ям. зроблять на копійку, а піздєжа розведуть на три тисячі. а якщо хоч 10 гривень перерахують, будуть відчувати себе рокффеллерами з правом контролю.

це до-речі одна з причин, чому не можна брати пожертви.

[plauntago.livejournal.com]

От саме тому Ви одразу, ще перед першим зібранням маєте мати чітку візію мети і достатньо детальну стратегію по її досягненню. І інші її або приймають, або не приймають. Також з власного досвіду, часто достатньо сказати щось на кшталт: "Так, це цікава ідея - дещо сумнівна, але цікава. Я не впевнений, що вона вдастся, але якщо Ви готові ризикнути - чому б і ні? Реалізовуйте її. Хто з присутніх готовий активнім ділом допомогти пану у втіленні його ідеї?" і у 9 випадках з 10 "дивні" ідеї якось одразу відходять у минуле (бо одна справа мати цікаву ідею, яку варто реалізувати комусь, а інша - коли конкретно ти маєш засукати рукава і почати працювати над її реалізацією... як правило балакуни і реалізатори - то різні типи людей).

Щодо пожертв - не буду сперечатись, бо не впевнений, що досконально володію питанням. Але от як раз Майдан це яскравий приклад, коли дуже значна кількість людей жертвують власні гроші. Гадаєте їм теж постійно набридають люди, які відчувають себе рокффеллерами з правом контролю?