Може, я щось пропустив з чогось геніального доробку...

[kerbasi]

...Але мені досі ніхто з гуманістично-пацифістської частини моіх читачів та учасників дискусій під моїми дописами не пояснив, а як саме мусить в ідеальному варианті розвиватися ситуація. Провокатори погані хлопці, воду на чийсь чужий млин ллють, ні вякому разі не слід на провокації піддаватися - це я чув. Про мирні ходи, в ході яких, як при зніманню голівудських фільмів, не страждає жодна тварина, але до реанімації потрапляють активісти, я також знаю. І хай би тільки активісти, вже під роздачу починають потрапляти випадкові.

Отже, на вході маємо таке:

1. Багато людей постійно на головній площі столиці, по вихідних виходить дуже багато, а після загострень - неймовірно багато

2. Влада всіх гілок нічого не робить, щоб перевести цю напруженість у політичний процес. Натомість саме державні органи та посадовці різного рівня є постійним джерелом загострень. Ба більше, схоже, що або при владі як мінімум два угрупування, або діє якась непомітна або деструктивна третя сила.

3. В країні наскрізь корумповано все, що тільки можливо. Судочинство фактично відсутнє. Законність - вже забули це слово. Ніяких можливостей перевести протести у юридичний канал не існує.

4. Опозиційних партій, які могли б створити альтернативний владі табір, взяти під контроль вуличні протести, і з використанням свого впливу на ситуацію сісти за стіл переговорів з владою на паритетній основі, не існує.

5. Провідні чиновники та політики влади демонструють повну недоговороспроможність, абсолютний правовий і державницький нігілізм, а в їхній повединці домінує глузлива тональність.

Що за таких умов мусить робити Ідеальний Громадський Рух, яким мусить бути Ідеальний Результат?

Відтепер не вестиму дискусій з жодним гуманістом-пацифістом, поки він/вона не дасть чітку відповідь на поставлені питання у цій темі.

Додаткове пояснення.
Під ідеальним мається на увазі не фантазія, а прийом, який часто застосовується у бізнесі: чітко визначіть для себе, як "добре" мусить виглядати на вашу думку. Початкові умови - реальні, засоби і результат - ідеальний. А потім починаєте міркувати, як ці засоби отримати у найкращому наближенні до ідеальних, і який з цими найкраще наближеними до ідеальних засобами можна отримати найкраще наближений до ідеального результат.

Можу, звісно, помилятися, але підозрюю, що якщо пацифісти проведуть таку розумову роботу чесно з самими собою, то бажання таврувати "провокаторів" в ним поменшає. А хтось, може, й почне їх підтримувати.

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Я свого часу проводив власне розслідування питання дідовщини, опитуючи багатьох людей, благо оточення в мене на п'ять поколінь мілітарне. Я дійшов висновку, що дідовщина це невдалий експеримент по контролю за автономними колективами, як тепер би сказали багатолідерським засобом. Тільки його провели, але зупинити не змогли, бо було чимало причин йому стати явищем.

А в реальності молодий жив у матричній системі, одночасно у земляцькій та дідовській. Тільки в пасіонарних меншин ще вистачало духу своїх не давати на прислужування чужим, а пасивна більшість прислужувала всім.

[jan grabowski (from livejournal.com)]

Ясно.
Ну, у меня только отец был кадровым военным, и из того, что он рассказывал, следует, что на "дедушек" то ли попытались, то ли самопроизвольным образом возложились права и обязанности сержантов. Во всяком случае, когда я ему рассказал про то, что творилось в советской армии, он резко сказал "такого не может быть" и, по-моему, до самой смерти ничему не верил, хотя в перестройку обрушился шквал материалов про "дедовщину", а читать он любил, и они с мамой тогда навыписывали все демиздания: "Новый мир", "Огонек", "Современник", что там еще было? Включая украинские "Витчызну", "Днипро", "Кыйив" и тп. :)
Можно понять: с точки зрения кадрового военного "автономные коллективы" и "многолидерство" в армии это нонсенс.
Но в любом случае, результат именно тот, о котором Вы пишете.

[kerbasi.livejournal.com]

Я дерна війна, після удару - армія перетворюється на велику кількість коермих "точок" без зв'язку на кілька днів чи навіть тижнів. Не всюди офіцери мають достатньо лідерських якостей, щоб керувати натовпом. Старші офіцери, які зазвичай живуть відокремлено, часто навіть у місті, а в частину їх везуть з ранку водії, у місті й загинули. За такого сценарію, якщо є прокладка для тимчасового самоуправління - це ок. Одного командира натовп не обере, а задля самозбереження побутове життя та мінімум порядке забезпечать "діди". А потім приїде нове командування з особістом... Десь так...

Мій батько і дядбко служили на флоті під час карибської кризи. Про діовщину/годковщину не мали поняття. Те, що в нас стало жорстоким ритуалом, в них інколи бувало безневинним жартом над салагою в перші дні по його приїзді. Коли ми з кузеном пішли до війська (дмб 87 і дмб88) для наших батьків це було прозріння. Вони вірили звісно, бо вже й Взгляд був і Сто днєй до пріказа під кінець моєї служби вийшов, але не моглицього прийняти.