Monday, 30 December 2013

kerbasi: (ναυτής)
Коли гомоніла помаранчева революція, спостерігачі, хто з гумором, а хто зневажливо казали, що її робить офісний планктон. Пройшло дев'ять років, словосполучення "офісний планктон" застаріло, і теперішню генерацію офісного люду, прото-середнього класу, прото-буржуазії називають офісними ховрахами. Кумедно, але щось у цьому дійсно є, бо обидва призвіська таки пасують до сукупного образа явищ на певний історичний момент.

Отже, покоління планктону змінилося поколінням ховрашків. Особливістю ховрашків є те, що вони абсолютно не сприймають лідерів. Звідси майдани без політиків, проекти без лідерів або з багатьма лідерами, навіть слово таке з'явилося в програмах: багатолідерність.

В останні роки СРСР, а потім вже в перші роки незалежності часто можна було спостерігати таку картину: створювалися фірми, кооперативи у складі чи не повної студентської групи. Навіть дорослі люди залучали до своїх бізнес-ініціатив цілі взводи однодумців. Тоді це пояснювали комсомольською рисою збиратися активом та триматися своїх. Це не дуже походило на правду, бо саме "комсомольська" стилістика більш була притаманна для значно старших поколінь, нє расстанусь с камсамолам, буду вєчна маладим - це про них писалося. Пояснення бізнес-масовок просте: серед всього свого кола підприємець почувався комфортніше і впевненіше. У новому, чужому, неприязному середовищі люди так і роблять: знаходять інших людей, з якими кооперуватися в повсякденних справах, навіть у найдрібніших, проводити разом вільний час або хоча б разом посидіти покурити. Так буває в армії серед новобранців, так ведуть себе ув'язнені - спогадів мільйон. На початку діяльності такі піонери бізнесу й ходили натовпом по всіх завданнях від регулюючих держорганів до клієнтів.

Згодом все прийшло в норму: започаткований одним-двома підприємцями бізнес розвивався саме завдяки ним, решта масовки або просто кудись розчинялася або робила внесок найманого працівника або разового підрядника, за який не варто тримати такого партнера у складі засновників в дoлі.

Майбутнє тих бізнесів развивалося за наступними сценаріями:

1. Бізнес накрився мідним тазом. Так через три гетьмани на одного працівника, через витягування грошей за свій "цінний" внесок тоді, коли слід було їх пустити на розвиток, через чвари та обрАзи.

2. Лідер бізнесу таки всіх зайвих розігнав, і його вже двадцять років лають на вечорах зустрічі однокурсників.

3. Бізнес якимось дивом зберігся у формі товариства з мажоритаріями (основні власники) і натовпом міноритаріїв, які з'являються тільки по дивіденди (у кращому разі) або вимагають собі посад (у гіршому разі). Це просто знахідка для консультантів з корпоративного управління та для юристів з корпоративних суперечок.

Принципи управління не можливо скасувати. Якщо це не стане загальною аксіомою, то покоління планктону, ховрашків, черепашків, ігуанчиків і так далі нічого по собі не залишать, крім забутих анекдотів, як про бізнес 90-х. Бог сучасних людей  - інтернет дійсно не має центрального серверу, але його таким формували для військових потреб, для живучості системи обміну даними під час тотальної війни. Користувач - жорстко ієрархічна армія. "Безлідерський" інтернет - це один з засобів забезпечення  вирішення завдань, а не вирішення само по собі, не зброя і не оперативна одиниця.

Я розумію, що в таких питаннях ніколи й нікого не можна переконати, оскільки переконати можна людину, коли вона веде дискусію як індивід. Особливість суспільних питань у тому, що в більшості випадків люди ведуть дискусії від імені усередненого, стереотипованого представника групи, з якою вони себе асоціюють. Отже, я це пишу більше для себе та однодумців, ніж для громадськи збентежених ховрахів.
kerbasi: (ναυτής)
Я от далі поміркував над написаним у попердньому пості та дискусії у ньому стосовно принципів flexible hierarchy. Ця дискусія не тут і зараз виникла. Ми її з реалу продовжуємо. А ще у ridah вчора прочитав програму дій Батьківщини, і мені одразу ж згадалися слова з Акваріума Суворова-Різуна:

Тяжело иметь дело с этой публикой. Приходя к нам на
подготовку, они приносят с собой дух удивительной беззаботности Запада. Они
наивны, как дети, и великодушны, как герои романов. Их сердца пылают; а
головы забиты предрассудками. Говорят, что некоторме из них считают, что
нельзя убивать людей во время свадьбы, другие думают, что нельзя убивать во
время похорон. Чудаки! Кладбище на то и придумано, чтобы там мертвые были.

Ні, я до ГРУ ніяким боком. І не закликаю саме одразу ж до кривавої лазні. Просто йдеться про те, хто на що вчився. Совітська система, звісно, не збиралася собі виховувати ворогів, але якщо людина через якісь збої системи не ставала конформістом, тоді в її арсеналі знаходилися всі необхідні знання для революційної діяльності саме у сенсі Троцького та колишніх хазяїв Суворова-Різуна, а не "теплі океани". І з цим налаштуванням нічого не зробиш.

Далі в Різуна про те, що той ідеалізм вони швидко в гуманістичних революціонерів вибивали. Зараз така ситуація, що ніхто революціонерів від ховрахів не переконає і нічого з них не виб'є. Інша доба. Інший бекграунд в них, інші умови формування. Слід прийняти, що в найближчі роки всі протести будуть майданні і саме одностороннє мирні. Хіба що до них долучатимуться стихійні бунти врадіївського типу, але їхню енергію швидко спускатимуть в мирні ходи та виготовлення паперових журавликів. І, звісно, без лідерів або з багатьма лідерами, "кожна кухарка керуватиме державою". Ілліч це не встиг втілити, а наступник це зупинив. Тому можна тільки спекулювати, де б проходив кордон між Польщею та Монголією після другої світової війни, якби Іллічу небо відмірило ще два-три десятиліття.

Отже, ми теперішню генерацію політично активних не змінимо. Слід тоді щось собі думати, як з ними співіснувати і співпрацювати. Бо жити якось таки потрібно, бажано, не рабом в "регіоналів". Ось таке мислітельне завдання на наступний рік.

October 2017

S M T W T F S
1234567
8910 11121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Популярні теги

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Saturday, 21 October 2017 03:04 am
Powered by Dreamwidth Studios