Monday, 14 August 2017

kerbasi: (Default)
Антон Санченко нагадав про русифікацію шкіл на півдні. В Херсоні зберігалася в пізньому совку лише одна українська школа. А в моєму рідному Миколаєві останню таки закрили в середині 70-х. Власне у той час в обкомі партії за освіту відповідала місцева болгарка Тазарачева. Багато розповідали про її феєричний характер, як вона полюбляє знущатися з ректорів місцевих вишів.

Я з нею перетнувся раз в шкільні роки. Наш клас був черговим на тижні, коли Тазарачева вирішила відвідати нашу школу. Моя місія була чергувати в їдальні, що означало, що на уроки я трохи запізнювався - це була передбачена практика. В день візиту Тазарачевої директриса наказала всім розсмоктатися десь і взагалі не виходити в коридори. А мене це якось оминуло, і ось я виходжу з їдальні, а напроти - вхід до школи, струнко стоять завучки та директриса, і в дверях з'являється Сама! Вона одразу тицяє в мене пальцем і починає верещати, як скажена: Ааааааааааа!!!!!! Ееееееетааааааа штооооооооо такоооооооооооооооє!!!!!!!! Аааааааааааааааа!!! - начебто шматок лайна побачила, а не радянського школяра, до того ж далеко не з останніх. Мене директриса лагідно скерувала в напрямку коридору, мовляв, йди, йди, нічого страшного...

Потім Тазарачеву я зустрів вже, коли працював в міськвиконкомі, а вона очолювала міський чи обласний пенсійний фонд. Вона випросила в мера, щоб він прислав їй когось для дармових перекладів американцям, які сортували дітей-інвалідів, кого куди на лікування чи реабілітацію, та допомагали створити державний центр догляду за тими дітьми. Ну трохи допомогти тим американцям було явно корисніше для Всесвіту, ніж сидіти в кабінеті, тому жодних образ не маю. Тазарачева тоді виглядала як така собі лагідна, добра заможна бабуся, яка в старості відчула філантропічний потяг. Ми кілька разів навіть порозмовляли дуже душевно. Я їй не казав, що я і є те само "аааааа штооооо еееееттаааааа такооооооооє" тільки на 10 років старше.

В інтернеті знайшов, що вона той центр таки очолила, і попросили її звідти тільки в 2015-му у віці 78 років. Тепер їй має бути без місяця 80.

Достеменно не знаю, але можливо саме вона є провідником русифікації миколаївської області в 80-ті роки.

http://podrobnosti.mk.ua/2015/07/03/vmesto-tazarachevoy-novym-rukovoditelem-nikolaevskogo-centra-reabilitacii-detey-invalidov-naznachili-protezhe-vice-gubernatora-yanishevskoy.html

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1646565402060300&id=100001205690197&hc_location=ufi
kerbasi: (Default)
Щось перемкнуло, раптом згадав про порт-пункт Октябрьскій та його начальника Крапиву. Пошукав, приємно: тепер називається Ольвія. Справжня Ольвія дійсно неподалік. Взагалі, це був військовий порт. Росіяни використовували донедавна.

А пан Кропива помер практично рік тому у віці 67 років. Він в 1994 був у складі делегації від портів, мерій та вузлів зв'язку на конференції в Каламар'ї (Салоніки) в рамках програми TACIS. Грецька вже не була моїм хобі, я її забув, але хотів купити собі фундаментальну грецьку граматику. Місцеві перекладачки порадили мені книгарню, я відпросився в мера й пішов. А Крапива впав мені на хвіст, щоб я йому допоміг якісь прикраси купити в ювелірній крамниці. Допоміг звісно, англійською там ніхто не тямив, довелося на пальцях та каліченою грецькою. А потім з тієі книгарні заблукали, питалися в перехожих, а вони - ніхто англійською, але через одного - французькою. Отже, на фреллінському домовилися.

Він мене заповажав, видно було, але не був би радянським керівником, якби в розмові по ходу нашого променаду про чорноморську воєнно-морську інфраструктуру не тицьнув мені, що він, взагалі, генерал (Кучма директорів "нагородив" званнями), а я, мовляв, ніхто, людина цивільна. Воєнно-морська кафедра та звання лейтенанту запасу саме морське, а не якийсь портовий генерал - це для нього не аргумент. Я вже не кажу про мої 2 роки строкової, чого не впевнений, що мав Крапива в біографії, бо їхнє покоління переважно не служило, хто з вищою освітою.

Від нього я дізнався, що воєнна доктрина України будується на положенні, що потенційний противник - Румунія.
Отака була людина. Що він робив у 2010-2013 та з початком війни - не знаю, мої зв'язки з "історичною батьківщиною" вже майже ніякі.

http://korabelov.info/2016/06/10153

September 2017

S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24 252627282930

Популярні теги

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Tuesday, 26 September 2017 09:09 am
Powered by Dreamwidth Studios