kerbasi: (Default)
Я знаю, що велика кількість френдів не дорівнює великій кількості постійних читачів. Також я не маю ілюзій, що навіть постійні читачі читають мої записи вдумливо та пам'ятають їх довше за кілька днів. Тому я навчився нормально ставитися до того, що дещо доводиться повторювати багато-багато разів. Але повторення деяких суперечок просто зносить дах!

От тут, за цим посиланням
http://kerbasi.livejournal.com/99052.html
а абзаці, виділеному червоним кольором, ви прочитаєте про моє ставлення до українського села. А підкреслене речення описує типаж, якого я називаю "селюком".

Відтепер, хто мені дорікне моєю міфічною пагордою до села, отримає посилання на цей запис. А при повторних докорах - мабуть, розсваримося.

Суміжна тема: моя теза, що продуктова база у селі для совітських та пост-совітських родин є ресурсним прокляттям України, яке позбавило цілі покоління стимулу до належної пошукової активності, через що були провалені можливості реформувати країну у 1991-му та 2004-му. Але тут ніяких докорів жертовним сільським родичам новоміщан! Вони, сільські родичи мантулили все житя у кол/радгоспі, у вільний час - на городі, вдягалися в один одяг по півстоліття, ніколи у житті не бували на відпочинку, щоб діточкам у місті було ситно і комфортно. Тут докір саме "діточкам". Це вони - паразити, які проїли здобутки старших поколінь і не згенерували нічого взамін, навіть економічної самодостаності не досягли. За це розплатяться їхні діти та онуки, яким доведеться вкалувати, як південнокорецям у повоєнний період.  Детальніше тут:
http://kerbasi.livejournal.com/114030.html

PS: я розумію, що багатьох "тролить" слово "селюк". Гаразд, спробую називати "дачником". :-)

kerbasi: (Default)

Дискусії з інтелектуальною та добре вихованою у гуманістичній традиції (у міру розуміння останньою совєцькими батьками) публікою майже завжди приводять до тупіку, коли на цілком обґрунтоване узагальнення ти чуєш нездоланний аргумент: «Не всі такі».

Ми всі знаємо, що економічний результат країни складається з економічного результату українських бізнесів, українських родин та одноосібних домогосподарств. В результаті маємо те, що маємо: вкрай неефективну економіку і бідне населення. Але з точки зору гуманістично вихованого інтелектуала винний хто завгодно тільки не українське суспільство, бо не всі такі.

Так само наше суспільство і навіть його окрема частина, Донбас, аж ніяк не винні у тому, що країною керує людина з дуже сумнівною біографією, з’вязками, бо кілька відсотків за нього ж не голосували. І на протилежному кордоні нашої країни аж ніяк славні галичани не винні у тому, що їх регіон перетворився на справжній розсадник ксенофобії, клерикалізму, антилібералізму, постійним джерелом напруженості у відносинах чи не з єдиною країною, симпатиком України у Євросоюзі, Польшею через «вчасно» витягнуті з глибин історії проблеми орлят та етнічних чисток Армії Крайової. Ні, звісно, не треба ділити українців за регіональною ознакою! Не всі ж такі! Ми ж знаємо Романа та Мар’яну, а вони ж не такі, як і Ваньку з Свєткою – вони теж не такі! Отака виходить позиція. Все чудово, нікого не можна ображати, всі люди хороші, жодна тварина не мусить страждати. Тільки за рейтингами Форбзу Україна четверта найгірша економіка у світі, у рейтингах економічної свободи та сприйняття корупції, гуманітарного розвитку ми пасемо задніх. І нікого у цьому не можна винити. Крім Юльки з Янеком, звісно.

Ви як хочете, шановні читачі з гуманістичним вихованням, але ваша позиція є антиітелектуальною за своєю природою. Як би ми не старалися, ми не можемо обговорити життєву долю та суспільний внесок кожного з 46 мільйонів українців. Як не крути, але для міркувань та висновків нам потрібні узагальнення та середні величини. Скільки б не було в нас чудових, милих знайомих, які «не такі», вектор розвитку суспільства, господарства, держави та загалом цілої країни визначається середньозваженими величинами. І ці середньозважені показники в нас кепські як на національному, так і на регіональному рівнях. Ситуацію можна виправити тільки усвідомленням своєї місії як інтелектуала, місії з поліпшення якості людських ресурсів країни, тобто людей, котрі живуть та працюють поряд з вами, а не застарілим народницьким адвокатством. 

PS: цей допис написано для того, щоб економити слова у майбутніх дискусіях. Спрямовуватиму сюди тих, кому не подобається обговорення абстракцій. А мені життя не вистачить розглянути кожну окремо людину у світі або у країні. Отже, сподіваюся, ми порозумілися раз і назавжди стосовно цієї теми.


kerbasi: (Default)
Автор щоденнику ЖЖ написав двічі комент з наведеним нижче текстом і двічі його потер. Але я все ж таки прокоментую публічно.

"прочитав ваш профайл пане. дивлячись на текст скажу що ви єврей який любить штати та "вільний ринок". але то нічого. гірше що ви кінчений сноб. хоча й цікавий".
 
Стосовно єврея - помилка вийшла. Якби я був євреєм, я б цим пишався, я б цього не приховував, і значна доля пафосу мого щоденника була б спрямована на державу Ізраїль, її збройні сили та культуру. Я вже не кажу про те, що зі своїм характером, я б вже давно репатріювався, ще коли був молодий, щоб мати нагоду послужити у ЦаХаЛі (Армії Оборони Ізраїлю). Я вже не кажу, що скоріш за все писав би на іншому ресурсі мовою іврит, а свій культурно-мовний нон-конформізм задовольняв би пропагуванням мови ідиш.

Так, люблю вільний ринок. Без лапок. Мене життя ніколи не милувало, та й зараз я зовсім не почуваюся в економічній безпеці. На відміну від більшості україномовних критиків вільного ринку я живу не за рахунок родичів на заробітках у країнах того самого вільного ринку, не за рахунок бюджету і не за рахунок батьківського городу у селі, тому ринок для мене на всі сто-піцот відсотків вільний, а відсутність роботи дорівнює в абюсолютно літеральному сенсі відсутності харчів. Якщо я стану лівим, машина часу назад історію нашого роду не відмотає, город у селі у моїх предків не з'явиться, як і бабуся в Канаді чи бодай у Польщі. І кабанчика ніхто не повезе до міста, щоб мене в потрібний інститут зарахували, а потім квартиру як молодому спеціалісту видали. Отже, я не маю причин бути лівим.

Так, люблю Штати, бо це країна концентрації сучасної високої культури. Щоб там не триндів Задорнов, а по кількості театрів, концертних зал, висатав та експозицій США вже давно дають фору Європі, а різним країнам-невдахам на кшталт РФ та України і поготів. З усіх своїх екзотичних хобі я легко знаходжу літературу, видану в США (хоча часто написану європейськими авторами) і однодумців на американських форумах. Їм є час на абстракції, бо вони продукти купують в супермаркетах, а не вирощують у вихідні та відпустки.

Я не знаю, що таке сноб. Це слово може слугувати за ярлик будь-кому. Якщо снобізм це нетерпимість до неуків та йолопів, то я таки сноб. 
kerbasi: ('atz'ihb)
Якщо я вам дав посилання на цей допис, то це означає, що ваша думка є настільки особливою субстанцією, що я не зливатиму її до фанової цистерни. От щойно до нашого борту, під напис «Видача підпайольних вод» пришвартувався спеціальний збирач таких думок, котрий перевезе їх в надійне місце. Попереду у них довгий шлях не тільки морем, але й повітрям, на борту літаку АН-2 системи «кукурудзяник». Насолоджуйтеся краєвидами! І прямуйте просто сюди:
http://www.avtura.com.ua/article/52/
kerbasi: (Default)
Якщо я відповів на ваш коментар посиланням на цей допис, це означає, що у ході нашої дискусії виникла тема якоїсь "альтернативної" теорії. Теорія може стосуватися широкого спектру тем від глобальної конспірології до "обґрунтованих" пара-наукою фобій певних продуктів харчування або побутової техніки. 

Сила паранауковців та інших альтерантивних гуру у тому, що для того, щоб їх спростувати знадобиться чималий шмат роботи, який через просто спортивний інтерес більшість людей робити не буде. Та й це не має сенсу. Якщо людина звертається до гуру, це означає, що вона зневірилися або апріорі не довіряє іншим, умовно назвемо "офіціальним" джерелам. Причини цього значно глибші за просту наявність гуру та їхніх викладів, тому й боротися з гуру не має сенсу. А лізти людям в душу - аморально та й не потрібно. Отже, я цілком і повністю визнаю ваше право дотримуватися будь-яких поглядів, але наша з вами дискусія злита у фанову цистерну. Пропоную більше не торкатися цієї теми у моєму щоденнику.
kerbasi: ('atz'ihb)
Якщо я дав вам посилання на цей пост, це означає, що ви у дискусії висловилися як ксенофоб або мізогін. На відміну від вас я не вважаю жидів розумнішими за себе, тому не маю жодної підстави їх ненавидіти як цілий народ або громаду. На відміну від вас я не боюся жінок, тому не маю жодної підстави ненавидіти фемінізм або обстоювати ідеї обмеження прав жінок, я завжди вирішував «жіноче» питання самостійно, тому й не маю потреби, щоб жінок мені розподіляли по картках та утримували біля мене загрозою страшних покарань. І з попередніх тез вибігає, що мене аж ніяк не лякає, що «чужинці всіх наших жінок заберуть», тому я не маю підстав боятися негрів, жовтошкірих, смуглявих та інших потенційних та реальних іммігрантів. Ваші фобії можуть викликати в мене тільки співчуття з певною частиною зверхності. Раджу вам звернутися до кваліфікованого психолога. Не дуже лічить людині жити та з’являтися на люди з обличчям закомплексованого невдахи. І цього обличчя вам не приховати ніякою камуфляжкою, красномовними промовами та палкими гаслами.  
kerbasi: (Default)
Якщо я вам дав посилання на цей пост, це означає, що у дискусії зі мною ви наблизилися до межі, коли наведена нижче цитата може використовуватися для характеристики вашої аргументації. І вашу аргументацію автоматично злито до цієї фанової цистерни.
"Я зумисне беру провокаційну тему і розвиваю свої міркування, однак мій співрозмовник, замість того, щоб реагувати на загальний напрям розмови, хапається, як наївне дурнувате дитя, за окреме слівце чи термін і починає з насупленим виглядом, від чого на його лобі вискакують численні зморшки, висловлювати свої судження, по суті, на зовсім другорядну, а часто й третьорядну тему, яка не має нічого спільного з тією, навколо якої виникла суперечність. Там, де розумна людина на те чи інше слово в дискусії просто б не звернула увагу, оскільки розуміє його "робоче використання", адже спілкування здебільшого відбувається швидко, непідготовлено, спонтанно, то дурень, у такій ситуації, хапається за нього і починає підіймати неймовірний галас, його обличчя перекошується від полемічного запалу, очі навіжено поблискують."
Дністровий  "Дрозофіла над томом Канта", с. 52 
Навела МШФ [livejournal.com profile] ferike 
Ні, це не означає, що я вас вважаю дурнем/дурою. Я тільки бажаю, щоб ви перечитали повільно і уважно, не по діагоналі і не через слово пост/коментар, на який відповідаєте.

October 2017

S M T W T F S
1234567
8910 11121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Потоки

RSS Atom

Популярні теги

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Friday, 20 October 2017 08:49 am
Powered by Dreamwidth Studios