kerbasi: (Default)
Славетний "Дорожний контроль", який радував нас перемогами над ДАІ, здається, вже не той.

По-перше, на їхньому сайті написано це:

Дорожный контроль не оказывает приватные услуги правового характера, не проводит консультации по телефону, не решает за Вас разного рода проблемы, не подает за Вас в суды и не пишет за Вас жалобы.

Помощь в решении частных вопросов вы можете получить на ФОРУМЕ.

В экстренных ситуациях, которые возникли на территории г. Киева с работниками ГАИ, Вы можете обратиться к руководителю по оперативной работе.

Це при тому, що вони власне прославилися тим, що допомагали водіям, які до них зверталися.

По-друге, коли мій колега, який потрапив до ситуації, ідентичної тим, що саме ДК свого часу висвітлював, все ж таки зателефонував по телефонах зі списку контактів, його почали переконувати, що це не їхня справа.

Отже, здається, Дзиндзя вже зробив політичний капітал, більше доброчинності не буде. Вітаю з появою ще одної грантоїдської контори!

Нагадаю те, що підкреслював вже не один раз. Я не вірю в розповсюджені зараз, як я їх називаю, хом'ячкові ініціативи. Вся ця буржуазія офісів, шиномонтажів, інтернет-магазинів, мажорчики від політиків сереньо-дрібного калібру ще не те середовище, яке може породити щось путнє. Тому не слід поспішати з ентузіазмом стосовно "Автомайдану", "Демальянсу", Оробець, І. Луценка з їхніми ініціативами, Булатова в уряді і т.д. А те, що інколи викрадають, б'ють, авто палять - то ж офісний хом'як і на корпоративі чи на екстремальному тімбілдінгу може травму отримати, не велика різниця...

       Шанoвні читaчі! Мої дописи можна коментувaти  тiльки на платформі Dreamwidth. Автoматична трансляція моїx запиcів дo ЖЖ буде зупинена 30 червня. Переходьте нa "Дpім"! Наc вжe тaм багато!
       З 13 червня, коли я анонсував перехід на "Мрію", кількіcть людей в мoєму "кoлі" (еквівaлент фpенд-стpічки) зpосла з 38 дo 114. А ще якіcь два міcяці тoму мoє кoло нaлічувало лeдве деcяток-півтoра щодeнників.

kerbasi: (Default)
Дякую, Одесо! Тепер я без зайвих екивоків можу пишатися своїм рідним Півднем.

У той самий час я люто ненавиджу всіх сраних хом'яків "ай-ай-ай-пагіблі-люді-с-обєіх-старон". Горіть у пеклі, йолопи! Через вас зло крокує переможним маршем, і його не придушують в зародку.
kerbasi: (Default)
Влітку я написав серію дописів під теґом "Єнакієвський синдром". Підсумковий пост тут:
http://kerbasi.livejournal.com/178809.html

На той час я помітив, що мене оточує просто ненормальна кількість людей, які нічго не помічали і не помічають. Відбувалися дурні діалоги штибу:

- Мєнти хапають випадкових людей та катують.
- Ніколи з таким не стикався!

-В СРСР ідеологично тиснули на людей вже зі шкільної лави.
-Та ні, не було такого! Вам не пощастило зі вчителькою або ви просто мало кохалися, тому бачили світ у чорному.

І часом це ніколи-небачення набувало відверто хамського, агресивного характеру. І це як у реалі, так і у соціальних мережах. Я таких хамів назвав русизмом "благополучьниє", і зарахував до своїх потенційних ворогів, які становлять загрозу, особливо у майбутньому, оскільки зростає з часом вірогідність, що люди цих поколінь (здебільшого народжені після середини 70-х, хоча є й старші) складатимуть більшість менеджменту та експертної спільноти, тобто там, де я реалізуюся професійно.

Тоді я й сформулював остаточно свою давню тезу, що українці протягом післявоєнних десятиліть виховували в наступних генераціях по-перше, адаптивні життєві стратегії, по-друге, переконували себе та ближніх задля психологічного самозахисту в своєї ситості, заможності, дбайливому господарюванні при тому, що рівень життя за совка був вкрай низький за світовими стандартами, а вже після набуття незалежності Україна стала найбіднішою країною Європи. Ця стратегія хибна, оскільки голий король, що переконав себе, що на ньому розкішний одяг, не може стати мудрим державним діячем. Населення, що не здатне дивитися реальності в очі, ніколи не погодиться на реформи, і вестиметься на обіцянки "стабільності".

В одній з дискусій я написав коментар:

"Я дотримуюся думки, яку можна на пальцях висловити так: зміни настають, коли більшості набридає жити по-старому.
Хоча тут життя у рази небезпечніше, ніж у розвинених країнах, люди все ще не вичерпали резерв надії, що з ними нічого не трапиться, або знайдеться добра фея, яка витягне. Ніякі реформи згори не допоможуть, і ніякі логічні порівняння з іншими країнами.. Просто середній українець мусить позбавитися почуття безпеки. Вона така ж уявна, як і українське почуття ситості, про яке я рік-два тому писав, втім, завдяки міцно вкоріненій у свідомості ілюзії захищеності та стабільності більшість нікуди не рухається. От щось мусить вже трусанути так, щоб вже всі ілюзії розбилися та пику добряче розбило, при чому не комусь там, а саме більшості. Тоді дуже швидко стануться зміни".

З багатьох записів та дискусій в соціальних мережах я бачу, що таки трусануло! А в багатьох і пики розбиті. Аж млосні сльози ллються з очей, коли читаю войовничі думки вчорашнього ховраха-філантропа "за все добре проти всього поганого мирним шляхом". Вчорашні пацифісти постять інструкції, як виготувати бронежилет, де ховатися під час вуличних боїв, завзято критикують уряд за заклик населення здати зброю. А ще радує, що тепер вже більшість визнає, що в окремий історичний момент, в окремому соціумі на окремій території таки більшість може складатися з поганих людей. Хто прищепив їм їхні погані звички - інше питання, але факт, що більшість погана. А скільки лайна свого часу вилили на тих, хто боровся хоча б позбавленням комфорту клептократів-гедоністів через неполіткоректні кричалки на стадіонах! Нарешті тепер більшість визнає ворога ворогом без вічної відмазки "не всі такі"!

Нарешті! Нарешті "благополучьниє" вічні дітки всемогутніх жертовних батьків та безсмертних лагідних дідусів з бабусями чогось дійсно справжнього злякалися, а декому стало по-справжньому боляче! Ці страх і біль цілющі. Шкода, що хтось платить життям та здоров'ям за прозріння, але такі закони суспільства: одна-дві генерації можуть жити проти здорового глузду і самооманою, але зрештою об'єктивні закони проявлять дію, і заплатять усі. Усі разом: і ховрашково-хом'ячна більшість, і, на жаль, зріла меншість також. Малоприємно, що платити й мені, але якщо суспільство з цього вийде нарешті здатним до усвідомлення себе і своєї перспективи, здатним до планів і дій, здатним цінити фаховість і талант не тоді, коли вони приходять з-за кордону, то я не шкодуватиму.


kerbasi: (ναυτής)
Здійнялася хвиля по соцмережах, мовляв, тепер твітити-постити слід російською/англійською, щоб весь світ та харошиє русскіє знали правду.

Грьобаний пацифістський планктон не вчить ніщо! Вже підвели Майдан, коли від кожного потрібна була принципова позиція і рішучість, злобна пика, щоб ворог зрозумів, що краще навіть не пробувати  - бігали з теплим океаном та складали тисячі паперових голубків в Будинку Профспілок, а в результаті ворог дійшов до висновку, що люди з щитками та палицями підтримки населення не мають, і це зрештою коштувало докладно й не відомо скільки життів. Ну ж, тепер по-русскі! Саме час довести всьому світові, що Україна і нє гасударство вовсє...
kerbasi: (ναυτής)
І який він, ваш Теплий Океан? Головне, скажіть, з чого він, що такий теплий?
А може, то не теплий океан, а теплий душ? Золотий теплий душ! То ж його черговий поц на ваші голови надзюрив! А ви ж йому так повірили, так повірили...
Срань інтеліґєнцька! Тьху!

А все тому, що ви не маєте політичної волі до змін. Боїтеся, що боляче буде. Дим чорний з покришок у вікна, улюбленого морозива не завезуть до супермаркету, до Криму влітку не пустять... А змін без виходу з зони комфорту, без втрат, без болю не буває! І не дуріть себе ненасильницькими революціями та теплими океанами! Там urina, а не вода...

https://www.facebook.com/oleksandra.hararuk/posts/10203092200292984?stream_ref=10

PS: мій комент з іншої дискусії.
На разі цей поц досягнув того, що
а) увага громадськості зайнята не солідарністю з майданом, а спекуляціями, хто там провокатор,
б) можливості громадського брейн-стормінгу на майдані заблоковані підозрою, що всі дії - провокаційні, пропонують і організовують їх - провокатори,
в) можливості висування нових фігур, кандидатів в лідери надійно нейтралізовані тотальною недовірою в тому числі і через вищесказане, різними без/багатолідерськими бздурами, яким дуже сприяє "стратегія теплого океану".
Тепер він раптом змінив колір і пропагує організованість, планування, рішучі дії.
Отже, кандидат на ретельне люстрування у разі зміни влади готовий.
kerbasi: (ναυτής)
Я знаю, що мої читачі ненавидять шансон. І це правильно. Втім, я вам скажу, що був такий період - давно, в 60-ті - коли шансон створювали не задля причаровування таксистів, а це просто був такий жанр, через який інтелігенти-автори просували своє розуміння життя. Так, ще й таким чином. От є одна пісня Аркаши Сєвєрного, яку я люблю з октябрятсько-піонерського віку. Вона мені навіть одного разу якщо не життя, то здоров'я врятувала (майже як "Мурка" Шарапову у відомому кіні), але це окрема історія.
От ця пісня чітко все розкладає по полицях, хто є хто у сучасній владі, і чому ненасильницький спротив гуманістів-філантропів не має жодного шансу. Як і кулуарна політика Оппо.

Ну що ж, поїхали!

Показания невиновного

Слова: В. Шандриков
Исп.: Аркадий Северный


Ну я откинулся - какой базар-вокзал!
Купил билет в колхоз "Большое дышло",-
Ведь я железно с бандитизмом завязал,
Всё по уму - но лажа всё же вышла.

Кербасі: Відсиділа людина, з ким не буває. Може й не за бандитизм, а за "Правий сектор" тодішній.

Секи, начальник: я сидел на склоне дня,
Глядел на шлюх и мирно кушал пончик,
Как вдруг хиляет этот фраер до меня,
Кричит: "А ну, козёл, займи-ка мне червончик!"

Кербасі: сто пудов, що в нього на чолі написано було, звідки він, і
 татуювання певно відповідні. Але якийсь дивак вирішив з нього збити гроші. 
Точно не сидів сам, або непорозуміння якесь прикре.



Всё закипело, по натуре, во внутрях,
И я меж рог ему чуть-чуть не двинул.
Но нас сознанию учили в лагерях,-
И я сдержался, даже шабера не вынул.

Кербасі: пацифісти-гуманісти з ним добре попрацювали, 
ось він і вирішив спочатку стратегію теплого океану використати.

Я подарил бы ему кровные рубли,-
Но я же сам торчал из-за гоп-стопа.
Кричу ему: "Коллега, отвали!
Твое мурло в угрях не нравится мне что-то!"

Кербасі: навіть канапками б його нагодував, бо розуміє ж, як воно на безгрошів'ї, 
чайку б йому запарив, але про всяк випадок йому все ж таки нагадав, 
що той дуже схожий на злочинця і поводиться погано.

Чтоб в БУРе сгнить мне, начальник, если лгу,
Но если б ночью эту морду паразита
Поставить с моей жопой на углу,-
Все заорали бы, что это два бандита.

Кербасі: а той - які там йому канапки з голодухи - відгодований тітушка, 
щазз він оцінить філантропія!

Я без понтов ему: "Проваливай, малыш!"
Кричу ему, что здесь, мол, все законно:
"Ты ж за червонец на "червонец" залетишь,-
А там не шутка, землячок, там всё же - зона!"

Кербасі: навіть почав ліричний герой сам йому закони зачитувати, мовляв,
 ви, шановний, порушуєте засади свобод і прав громадян, 
на вас чекає суд, може навіть у Гаазі...

Но он хамло, хотя по виду и босяк,-
Кастетом, бес, заехал мне по морде...
Тут сила воли моя кончилася вся,-
И вот я здесь, а эта морда - в морге.

Кербасі: і тут, після добрячого удару по пиці кастетом, до нашого героя доходить,
 що не свій кореш, що понятія поважає, тільки помилився, і не початківець зелений, 
якому мама добрих книжок про воровской закон перед сном не читала. Перед ним не босяк, 
перед ним ХАМЛО! Розумієте? 

Х А М Л О   

воно не тільки пограбує навіть того, кого мало б мати за авторитета, не тільки забере останнє,
воно ще й просто так вб'є, "мокрухою" не гребуватиме. А може ще й спалити зажива,
як Оксану Макар, або цілеспрямовано проломлювати голову, як врадіївській жертві. 
Отже, вихід один...


Секи, начальник: я всю правду рассказал
И мирно шел сюда в сопровожденьи.
Ведь я железно с бандитизмом завязал,-
Верни мне справку о моем освобожденьи!

Кербасі: ну ясно, що Європа не в захваті від того, що зробили з Чаушеску, але що ж... 
Зрештою, Румунія стала більш-менш пристойною країною, можна негуманність революціонерів 
і списати на важку історію, а країну прийняти до Євросоюзу.

у що, тепер ясно? Вони не кримінальники у владних кріслах, не мажористі елітарії у владних 
коридорах, не люди з тяжким дитинством, що помиляються. 

Як би вони не виглядали, вони -

Х А М Л О



Тому мирний спротив нічого не дасть. Мирним спротивом можна скинути грецьких чорних полковників, справжніх полковників, військову еліту нації.

Навіть ГКЧП можна скинути, совітських партократів, тодішню гебешну, компартійну еліту, яка все ж таки мала, хоча й спотворену,
але все ж таки більш-менш пристойну систему координат "добре-зло". А наше теперішнє нещастя-одоробло -

Х А М Л О

Сподіваюся, невдовзі вже той момент, коли всі це зрозуміють.





Текст звідси:
http://www.shansonprofi.ru/archiv/lyrics/severnyi/p11/severnyi_pokazaniya_nevinovnogo_.html
kerbasi: (ναυτής)
...а скоріш, просто не хоче знати, що "ані-же-срочнікі-ані-же-дєті" (це про вояків Внутрішніх Військ) потрапили туди служити, сплативши хабаря. Місць менше, ніж призовників, тому воєнкомати працюють на два фронти: не хочеш служити - плати, хочеш служити - плати. А чому вони хочуть служити? Тому що в ДАІ, податкову міліцію, спецпідрозділ "Пєтушок", в приватні охоронні тітушкоферми без служби у війську не беруть. Тому й немає братання з повстанцями та масового дезертирства. А чого ви думаєте прокурорський  синок з Луганську, що скоїв ДТП, числиться солдатом внутрішніх військ, а не на фірмі ефективним менеджером?

Взагалі, якийсь дивний інь-ян цикл в українського народу. Селянин, якому що два пальці об асфальт різати курку, забити кабанчика, вигнати старого пса, що служив вірою і правдою все життя, "занести" кицьку, коли діти набавилися і на його думку вже час гівно ворочати, а не гратися у дитинство, коли переїжджає до міста або сам стає, або дітей вирощує шмаркатими філантропами та жалісливими гуманістами.

В соцмережах спостерігається деяка розгубленість людинолюбних шмарклерозвішувачів після того, як "Пєтушкі" почали "заносити" да лісів за околицею не псів та кошенят, а людей, зокрема саміх пацифістів. Отже, процес одужання пішов. 
kerbasi: (ναυτής)
А ніхто тут не жартує!

До цього поста:
http://kerbasi.livejournal.com/204893.html
Це про те, що ховрахи-філантропи забігали з закликами ввести в Україну миротворчі сили ООН. Щоб з США у складі. І щоб кожному ховраху по айпеду  у подарунок.

Дивіться другий акт:
https://petitions.whitehouse.gov/petition/we-people-ask-obama-influence-united-nations-and-have-international-troops-enter-ukraine-stop/WPHd1PCf

Вже 1900 підписів за добу.
І зверніть увагу, скільки там американських підписантів. Це ще одна ремарочка стосовно адекватності сприйняття українських справ у світі, зокрема саміми діаспірниками та емігрантами.

А ось це (дякую за наводку шановному френду [livejournal.com profile] ridah ):
"У понеділок я написав пост у Фейсбуці про те, що одних розмов з боку США недостатньо – і навіть запровадження санкцій вже замало. "Америка як постійний член Ради безпеки ООН має скликати позачергове засідання з порядком денним про введення міжнародних миротворців ООН на територію України", – запропонував я".
http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/52df4bc36d407/

якщо не підозрювати відкритої праці на ворогів української державності, а не думати погано про людей, ще раз свідчить на користь моєї тези,
http://kerbasi.livejournal.com/205319.html

що політичні журналісти формують не професійну гільдію гідних майстрів слова, а напівгламурний тусняк вічних мальчікафф і дєвачєк у нескінченному пубертаті, в яких надмірний гормональний рівень розв'язує язик, проте мозок вимикає.
kerbasi: (ναυτής)
Передовсім я хочу подякувати всім, хто підтримав тему запропонованого бойкоту Криму. Навіть незважаючи на глупу ніч дискусія точилася жваво. Тобто тема хвилює. А подвійно я хочу подякувати тим, хто зі мною не погодився і надав контр-аргументи.
http://kerbasi.livejournal.com/206018.html

Взагалі, я навмисно тему загострив з метою експерименту. Дивіться, що ми маємо. Вже два місяці йде кампанія по соцмережах за бойкотування товарів, які виробляють підприємства регіоналів. Логічно було б зробити наступний крок і почати бойкотувати півострів, який повністю належить регіоналам та їм подібним. Контрольоване ними фактично усе: і земля, і господарство, і природні ресурси. При чому на відміну від інших регіонів, півострів має ще свою автономію, яка дає можливість ще проводити власну політику. Втім, ця ідея виявляється не є популярною. Аргументи зводяться до трьох речей:

а) там також є добрі люди;
б) нам подобається туди їздити, і ми не маємо прийнятних та підйомних альтернатив;
в) перебуваючи там, ми сприяємо тому, що кримчани призвичаюються до українців та української мови.

Звісно, ЖЖ та мій блог у ньому і поготів не є репрезентативною вибіркою. Але з практики та інтуїції видно, що це цілком відбиває настрої україноцентричної частини суспільства.

В принципі, стосовно товарів регіоналів можна навести такі само аргументи:

а) на їхній підприємствах також працюють добрі люди;
б) часто вони виробляють дуже непоганий продукт, який нелегко замінити;
в) купуючи їхні товари, ми сприяємо економічним зв'язкам між регіонами, що само по собі добре для єднання нації.

Отже, різниці особливої між наслідками однієї та іншої ініціативи не видно. А пункт в) в обох випадках, взагалі, не має виирішальної ваги у масштабах суспільства без наявності потужного інформаційно-просвітницького впливу на "хороших людей, які там теж є". А про такий вплив годі й говорити: скільки-скільки ЗМІ належить "хорошим людям"?

Якщо розглядати ситуацію з точки зору радикальних політичних ініціатив, як то бойкотування товарів, що поповнюють ворожі капітали, то наочним є брак політичної волі. Це не обов'язково погано. Це даність, яку треба прийняти, що вона є така, яка вона є. Українець в середньому не хоче йти на принцип і до кінця. В цьому є багато позитивного. Саме через це в нас "кримінальна революція" 90-х не була такою кривавою, як в Росії. Саме через це наші загострення у тому ж Криму, тертя у Закарпатті та на Донбасі аж дотепер не призводили до серйозних конфліктів. Але слід враховувати й зворотні наслідки: через це в нам і не було ніколи реальних реформ, через це до влади пролізли стіль негативні персонажі, через це у великому бізнесі майже немає етнічних українців (а не через єврейсько-московсько-польську змову, як вважають в деяких партіях).

Це все б було не так страшно - ну хай буде повільна еволюція, проте без жертв - якби тепер не склалася інша ситуація. Вперше для України, західної - з часів другої світової та десятиліття опісля, для решти - вперше з громадянської війни 1920-х, склалася ситуація, коли в країні з'явилася сила, яка власне має волю і готова йти до кінця. І це небезпечно, тому що, як демонструють події грудня-січня, ця сила йде вразнос від безкарності, від легких шалених грошей, які їм тепер навіть красти-боятися не треба  - просто знай свій ранк та бери відповідно, що тобі дозволено або з бюджету безпосередньо, або вичавлюй з наданої тобі території.

Є ще один момент, якому багато людей схильні не приділяти уваги. Вже мабуть всім відомо, що не буває нічого безкоштовного. Якщо безкоштовно отримує один, це означає, що оплатив інший. Навіть якщо не йдеться про готівкові гроші. Якщо ви віддали дитину на догляд мамі, значить, ви отримали вартість послуг няньки. А ваша мама вам подарувала цю вартість. Кажете, нічого їй не коштувало? Коштувало! Якби доглянула сусідську дитину, заробила б собі на поїздку до Криму.
Це вартість втраченої альтернативи, як це часто називають економісти та фінансисти. І скоріш за все ви колись їй сплатите. За інших обставин. Хоча б догляданням та витратими на ліки та лікарів, коли вона стане хворіти, бо не відновлювала своє здоров'я, опікуючися вашими дітьми.

Якщо попередні тези зрозумілі, йдемо далі. Так само, як не буває нічого безкоштовного, не буває ненасильницької зміни влади. Держава сама по собі за визначенням це інституція, яка має монополію на використання насильства в установлених законними органами межах та випадках. Переспрямувати цю монополію ненасильницьким шляхом, якщо заблоковані конституційні засоби ротації влади, не можливо. Якщо не чините насильства ви, чинить хтось інший. Наприклад, опозиційний політик в кулуарах, який погрожує високопосадовцям. Військовий командувач, що перейшов на бік протестувальників, погрожує можновладцям застосуванням зброї, навіть якщо прямо про це не каже. Бо ясно ж, що в нього зброя та підконтрольні, лояльні йому підрозділи.

Якщо у вас достатньо духу стояти під кулями "пєтухів", але при цьому бракує політичної волі йти до кінця зі змінами у своєму житті (відмовитися від Криму, наприклад), військовий командувач це відчує і на ваш бік не перейде. А якщо й перейде, то нова влада не проведе радикальних змін у країні. Отже, враховуючи миролюбність зрізу україноцентричної частини суспільства, слід налаштовуватися на довгий еволюційний шлях розвитку України.

PS: про бан всіх, хто їздитиме до Криму, це було перебільшення. Але однозначно буде бан тих, хто сам, не будучи послідовним радикалом, вчитиме інших правильному патріотизму.
kerbasi: (ναυτής)
В новинах пишуть, що з БСМП на Лівому Березі поранених одразу ж забирають провоохоронці. З "Борису" не забирають. У "Борисі" у нас лікувалися або лікуються хто? Ну самі погугліть... Отже, одним - спецфонд про всяк випадок, а іншим навіть охорону не забезпечують. Вже давно можна було БСМП оточити пікетами. Бо це вже давно біда і проблема, не вчора почалося.

Винесу з коментів.
Ось цей твіт:
Єврокраїна‏@euroukraine·31 mins Друзі, на Грушевського потрібен координатор дій. Не можна просто лізти на шакалів, нам потрібні здорові, живі на повстання! #євромайдан

це свідчення вашої провини, прогпагандистів проти центрального керування! Свідчення звинувачення колись у майбутньому. І морального осуду зараз. Зробіть висновки, покайтеся і затуліть пельки, не розпвсюджуйте вашу виссану з пальця філантропію, якої ви набралися, коли виростали за спинами ваших жертовних батьків та на навчаннях по закордонах.

По соцмережах (Твіттер, ФБ) я бачив, як люди закликали Лесю Оробець очолити спротив. Навіть Кличка одразу ж після того, як він захищав "Пєтух" від "провокаторів". Навіть Порошенка, коли він якогось дідька продефілював Майданом одразу ж після загострення на Грушевського. Оробець не помітила. Порошенко віджартувався. Кличко якісь півкроку уперед, біг на три кілометри на швидкість назад робить. Ще є Юрій Луценко такий. Багато умнічає з мегафоном. Ну і?.. Чого публічні люди такого масштабу так бояться оголосити себе керівництвом? Чи не через амбітність та адреналін вони йшли у політику?

А зараз вже відлік на години йде, коли ще можна спротив централізувати, і на паритетних умовах і з владою вести перемовини і контакти встановлювати зі світовою спільнотою. Вже дуже скоро стане за пізно.

Окреме слово журналістам. Ні, звісно, це потребує характеру знаходитися у гущині подій або робити вилазки по "об'єктах розкоші" можновладців. Ви ризикуєте і потерпаєте. І стаєте жертвами. Але ви ж себе й ведете не як професійна гільдія, а як молодняковий тусняк, як groupies, тільки що за публічними політичними діячами бігаєте, а не за попстарам. Скільки вже писали по соцмережах, що годі трибуну надавати покидькам, яким і так всі медіа з більш менш широкою аудиторією належать, і що? Знов якийсь Рибак в парямому ефірі? А що це були за шмарклі з приводу смерті Ігоря Слісаренко. Ах, яким він був! У свій перший нічний ефір я була з ним! Ну просто тобі п'яний спогад про перший секс! Ну, я розумію, комусь він був колегою чи першим наставником, може, й непоганим у спілкуванні за кавою, може, в нього було що запозичити з журналістських навичок, але ж слід розуміти його роль, і що вся ця євразійщина була просувана ним одним з перших. Він раніше аплодував утисканням націонал-демократів, і зараз би аплодував, якби мав фізичну можливість. Це - ворог. Якщо знав його, пошкодуй, що життя так розвело, помолися за його душу - і все! І його поява на 5-му свого часу мене спонукала ігнорувати цей канал. Від цього всеядного псевдогуманізму - тхне!

Кожен несе свою міру відповідальності за долю країни.І за пролиту кров. За обмануті надії.  Не тільки політики. І балакучі ховрахи-пустобріхи з псевдо-гуманістичними побрехеньками також. І завзяті радикали з кипучими гормонами на публіці, і відкладеними грошенятами на елітне лікування, якщо щось піде не так, та правильними телефончиками в записничку, "куда пазваніть, єслі шо". Суспільство швидко дозріває. Може, не зараз і не в найближчі роки, але покарання прийде, при чому не тільки "Пєтухам" та "пірдонам". І вам, ховрахи-псевдогуманісти, і вам, гормональні псевдо-активісти, і вам, тусовочні журналісти. Піночет став тим, ким він став у віці 58 років. Якщо взяти біографії інших політиків, хто вийшив нізвідки та змінив свою країну, є й значно старші. Моєму поколінню до політично зрілого віку ще років п'ятнадцять, молодшим - відповідно більше. Отже, прийдуть колись люди з доброю пам'яттю, довгими та сильними руками, і розчистять Авгієви стайні від соціального мотлоху. Без строку давності.

UPDATE: Молодці! Ще навіть сотню не затримали, лише кілька десятків, а до активістів дійшло, що робити. Або ЄЄ хтось читає...
kerbasi: (ναυτής)
Перш за все, вічна пам'ять загиблим! Сподіваюся, їх таки пам'ятатимуть і шануватимуть. Це герої сучасні. І всеукраїнські.

Тепер основна тема.

fb111

Ох же який висновок! Я про це, здається, числа п'ятого грудня писав. Та й у дискусіях скрізь по ЖЖ було. Два місяці стояння на Майдані знадобилося, щоб усвідомити проблему!

До речі, в Твітері пишуть, що кілька тисяч "тітушків" організовані в загони та знаходяться навколо Майдану.Філантропи, ви вже нарізали канапок та заварили чаю?

PS: як і вчора, хотів на місяць піти з ЖЖ з нагоди персональних свят, але як тут втримаєшся, коли героїзм одних тоне у безмежному глупстві інших.

PPS: загиблий - вірмен з Дніпропетровська. Щоб якнайшвидше вам горіти у пеклі, етно-паскуди, з вашими графами "національність" в паспортах, етнічними квотами та доріканнями нам, нечистокровним, що в наших матерів не те молоко в грудях було, коли нас вигодовували, з теревенями про святість села та чужинців-городян!
kerbasi: (ναυτής)
Мені за моєю традицією вже слід закривати жж на місяць з нагоди далекосхідних календарних свят, які для мене несуть релігійний зміст.
Але як тут "зачиниш печатки", коли соцмережі повняться феєричною дурнею.

Весь день сьогодні революційні ховрахи закликають ООН до введення миротворців в Україну. Увечері у твітері з цією ж маячнею твітнув навіть Бригинець. А я за нього голосував!

Що це за дурня? Забули, як різними хитрощами або війська РФ безпосередньо, або через міфічні миротворчі сили СНД отримували мандат ООН та ОБСЄ для консервації сепаратистських регіонів Молдови та Грузії? Саакашвілі зрештою вдалося домогтися заміни цих "миротворців", а Молдова ніяк не може. А, чого ж забули... І не знали ніколи, бо під матусиними спідницями 90-ті роки прожили!

Блін, ховрахи жалюгідні! Коли ви почнете вчити матчастину?!

PS: а Лавров (якщо слід пояснювати, хто це, видаліть свої акаунти в соцмережах, вони вам без потреби) сьогодні між іншим завив, що РФ готова допомогти з врегулюванням внутрішнього конфлікту в Україні, якщо офіційний Київ про це попросить. Отже, хтось і почав вкидати мислевіруси, а ховрахи-ідеалісти одразу ж повелися. Щоб, блін, кожному з них зустріти своїх "тітушків"...
Update:
https://petitions.whitehouse.gov/petition/we-people-ask-obama-influence-united-nations-and-have-international-troops-enter-ukraine-stop/WPHd1PCf
Update:
А зох ун вей, бля...
http://anoushe.livejournal.com/189553.html?thread=4401777#t4401777
kerbasi: (ναυτής)
Я от далі поміркував над написаним у попердньому пості та дискусії у ньому стосовно принципів flexible hierarchy. Ця дискусія не тут і зараз виникла. Ми її з реалу продовжуємо. А ще у ridah вчора прочитав програму дій Батьківщини, і мені одразу ж згадалися слова з Акваріума Суворова-Різуна:

Тяжело иметь дело с этой публикой. Приходя к нам на
подготовку, они приносят с собой дух удивительной беззаботности Запада. Они
наивны, как дети, и великодушны, как герои романов. Их сердца пылают; а
головы забиты предрассудками. Говорят, что некоторме из них считают, что
нельзя убивать людей во время свадьбы, другие думают, что нельзя убивать во
время похорон. Чудаки! Кладбище на то и придумано, чтобы там мертвые были.

Ні, я до ГРУ ніяким боком. І не закликаю саме одразу ж до кривавої лазні. Просто йдеться про те, хто на що вчився. Совітська система, звісно, не збиралася собі виховувати ворогів, але якщо людина через якісь збої системи не ставала конформістом, тоді в її арсеналі знаходилися всі необхідні знання для революційної діяльності саме у сенсі Троцького та колишніх хазяїв Суворова-Різуна, а не "теплі океани". І з цим налаштуванням нічого не зробиш.

Далі в Різуна про те, що той ідеалізм вони швидко в гуманістичних революціонерів вибивали. Зараз така ситуація, що ніхто революціонерів від ховрахів не переконає і нічого з них не виб'є. Інша доба. Інший бекграунд в них, інші умови формування. Слід прийняти, що в найближчі роки всі протести будуть майданні і саме одностороннє мирні. Хіба що до них долучатимуться стихійні бунти врадіївського типу, але їхню енергію швидко спускатимуть в мирні ходи та виготовлення паперових журавликів. І, звісно, без лідерів або з багатьма лідерами, "кожна кухарка керуватиме державою". Ілліч це не встиг втілити, а наступник це зупинив. Тому можна тільки спекулювати, де б проходив кордон між Польщею та Монголією після другої світової війни, якби Іллічу небо відмірило ще два-три десятиліття.

Отже, ми теперішню генерацію політично активних не змінимо. Слід тоді щось собі думати, як з ними співіснувати і співпрацювати. Бо жити якось таки потрібно, бажано, не рабом в "регіоналів". Ось таке мислітельне завдання на наступний рік.
kerbasi: (ναυτής)
Коли гомоніла помаранчева революція, спостерігачі, хто з гумором, а хто зневажливо казали, що її робить офісний планктон. Пройшло дев'ять років, словосполучення "офісний планктон" застаріло, і теперішню генерацію офісного люду, прото-середнього класу, прото-буржуазії називають офісними ховрахами. Кумедно, але щось у цьому дійсно є, бо обидва призвіська таки пасують до сукупного образа явищ на певний історичний момент.

Отже, покоління планктону змінилося поколінням ховрашків. Особливістю ховрашків є те, що вони абсолютно не сприймають лідерів. Звідси майдани без політиків, проекти без лідерів або з багатьма лідерами, навіть слово таке з'явилося в програмах: багатолідерність.

В останні роки СРСР, а потім вже в перші роки незалежності часто можна було спостерігати таку картину: створювалися фірми, кооперативи у складі чи не повної студентської групи. Навіть дорослі люди залучали до своїх бізнес-ініціатив цілі взводи однодумців. Тоді це пояснювали комсомольською рисою збиратися активом та триматися своїх. Це не дуже походило на правду, бо саме "комсомольська" стилістика більш була притаманна для значно старших поколінь, нє расстанусь с камсамолам, буду вєчна маладим - це про них писалося. Пояснення бізнес-масовок просте: серед всього свого кола підприємець почувався комфортніше і впевненіше. У новому, чужому, неприязному середовищі люди так і роблять: знаходять інших людей, з якими кооперуватися в повсякденних справах, навіть у найдрібніших, проводити разом вільний час або хоча б разом посидіти покурити. Так буває в армії серед новобранців, так ведуть себе ув'язнені - спогадів мільйон. На початку діяльності такі піонери бізнесу й ходили натовпом по всіх завданнях від регулюючих держорганів до клієнтів.

Згодом все прийшло в норму: започаткований одним-двома підприємцями бізнес розвивався саме завдяки ним, решта масовки або просто кудись розчинялася або робила внесок найманого працівника або разового підрядника, за який не варто тримати такого партнера у складі засновників в дoлі.

Майбутнє тих бізнесів развивалося за наступними сценаріями:

1. Бізнес накрився мідним тазом. Так через три гетьмани на одного працівника, через витягування грошей за свій "цінний" внесок тоді, коли слід було їх пустити на розвиток, через чвари та обрАзи.

2. Лідер бізнесу таки всіх зайвих розігнав, і його вже двадцять років лають на вечорах зустрічі однокурсників.

3. Бізнес якимось дивом зберігся у формі товариства з мажоритаріями (основні власники) і натовпом міноритаріїв, які з'являються тільки по дивіденди (у кращому разі) або вимагають собі посад (у гіршому разі). Це просто знахідка для консультантів з корпоративного управління та для юристів з корпоративних суперечок.

Принципи управління не можливо скасувати. Якщо це не стане загальною аксіомою, то покоління планктону, ховрашків, черепашків, ігуанчиків і так далі нічого по собі не залишать, крім забутих анекдотів, як про бізнес 90-х. Бог сучасних людей  - інтернет дійсно не має центрального серверу, але його таким формували для військових потреб, для живучості системи обміну даними під час тотальної війни. Користувач - жорстко ієрархічна армія. "Безлідерський" інтернет - це один з засобів забезпечення  вирішення завдань, а не вирішення само по собі, не зброя і не оперативна одиниця.

Я розумію, що в таких питаннях ніколи й нікого не можна переконати, оскільки переконати можна людину, коли вона веде дискусію як індивід. Особливість суспільних питань у тому, що в більшості випадків люди ведуть дискусії від імені усередненого, стереотипованого представника групи, з якою вони себе асоціюють. Отже, я це пишу більше для себе та однодумців, ніж для громадськи збентежених ховрахів.
kerbasi: (ναυτής)
Багато пишуть, мовляв, не треба критикувати Майдан, нічого, що там часто з трибуни якісь сумнівні речі лунають - не час сперечатися, бо разом ми сила.

Сила, шановні, величина векторна, а це означає, що вона характеризується не тільки розміром, а ще точкою прикладання та напрямком дії. Людям бодай з середньою освітою це мусить бути відомим.
kerbasi: (ναυτής)
Не знаю, чи слово mascot увійшло до української мови, та який може бути еквівалент. Це символ, часто жива істота, як олімпійський мішка або різні кішки, гуси, козлики, що живуть в казармах американської армії при підрозділах. Російська Вікіпедія пропонує: персонаж-талісман.

В наших майданів з'явилася нездорова тенденція робити маскотів з людей. При чому з людей, які всім серцем симпатизують справі майдану. Згадаймо бабцю Параску помаранчевого майдану.

Тепер на маскота перетворюють хвору дівчину з неймовірную життєвою силою - Лізу.
http://life.pravda.com.ua/person/2013/12/16/145837/

Ось приклад з Твіттера.
Колишній совісливий журналіст, а потім і політик, народний депутат і провідний медійник замість пояснень подій, планів, стратегій в дусі совітського агітпропу переводить все на емоції та ховається за потужний образ сильної духом дівчини:
"@VolodymyrAriev: Знову крики що все пропало? Набрид мирний протест? Знов у когось загубився сенс Майдану? Спитайте у Лізи в чому... fb.me/3hDWxh1fZ"
А йому слушно відповідають:
"@euroukraine: @VolodymyrAriev ліза буде боротися з прокурорами, ментами, суддями? це повна імпотенція, якщо свою бездарність, ви прикриваєте хвор.дівчиною"

І до цієї в теми. Тим, хто критику дій опозиції пересмикує та подає як скиглення або як диспозицію сталінського звинувачення "нєвєріє в успєхі" процитую свій недавній допис:

А об'єктивно ми маємо на вулицях Києва та деяких інших міст сукупність представників формальних і неформальних рухів, окремих індивідів, які виступають від імені України та її народу або принаймні від імені її окремих регіонів. Власне, так само, як і влада, яка також на словах тільки за народ. Я є частиною народу України, тому я прискіпливо прислухатимуся і придивлятимуся до того, що і як чиниться від мого імені. І звісно не мовчатиму. Якщо моя критика співпадає з оцінками з ворожої сторони, то це не моя проблема, а, мабуть, таки щось з опозиціонерами або протестувальниками негаразд. І хай вони тоді йдуть тренуватися та вчитися, а не забезпечують собі штучний позитивчик.

No comments

Monday, 16 December 2013 10:54 am
kerbasi: (ναυτής)
http://blogs.pravda.com.ua/authors/sobolev/52aeba858f307/
Давайте самі запровадимо санкції проти виконавців репресій
У кожного з нас є три можливості:
1. Поширити цю листівку через соцмережі.
2. Переслати її мейлом друзям.
3. Роздрукувати та наклеїти клеєм або скотчем де Ви захочете.
Якщо Ви живете поруч з цим паном – фантастично – клейте там! Якщо Ви живете і працюєте поруч із будь-яким судом – прекрасне місце! Якщо Ви просто наклеїте одну листівку на дошку оголошень Вашого під'їзду – це теж працюватиме.
Хай виконавці репресій відчують, що ми знаємо їхні імена. Хай розуміють, що все більше людей дізнаються, хто саме вірно служить Банді в її останні дні.
І це обов'язково зменшить бажання інших гвинтиків системи теж опинитися на стовбі, дереві чи дошці оголошень. Хай йдуть на лікарняний, не дочувають, плутають, саботують в інший спосіб. В кожного зараз є шанс стати Людиною.


http://mon-sheri.com.ua/chornobil-fukusima-leti-zhuravlik-svitu2/
Юні миротворці гімназії № 4 Ворошиловського району міста Волгограда, ставши учасниками Руху юних миротворців, провели общегімназіческую акцію «Журавлик світу. Ми з вами, діти Японії! ».
Трагедія у Фукусімі не залишила нікого байдужим. В акції взяли участь 521 осіб.
Навчаються 5-11 класів вивчали культуру і традиції японського народу. Проніна Олександра і Сорокіна Поліна під керівництвом викладача образотворчого мистецтва Калмикова Є.Л. в техніці паперова пластика виконали макет «Цунамі», також діти зробили більше 1000 паперових журавликів – символів миру і посадили їх на гілки берези у дворі гімназії.
Гімназисти сподіваються, що 1000 журавликів, зроблені їх руками допоможуть японським дітям, згідно їх національної легендою, у виконанні найзаповітніших бажань.
Кожен день, приходячи в наш гімназійний будинок, бачачи журавликів, розвішаних хлопцями на березі, ми всі, педагоги, батьки, діти подумки повторюємо «Ми з вами, діти Японії! Лети, журавлик світу ».

upd: гиги! Продовжується:
"@EuroMaydan: Зараз у Будинку Профспілок молодь виготовляє різнокольорових паперових голубів.
"Ми хочемо зробити близько 10... fb.me/22DUGzSY9"
kerbasi: (ναυτής)
Слово "провокація" стало страшилкою. Не проходить години, щоб це слово не вигулькнуло у стрічках соцмереж або у новинних розділах сайтів та в т.з. "аналітиці". При чому ті, хто постійно когось лякають провокаціями, часто саме інших звинувачують у панікерстві, песимізмі та браку конструктиву.

Про знесення пам'ятника Леніну вже багато обговорено вчора:
http://kerbasi.livejournal.com/190092.html
Лаконічно та влучно написано тут:
http://isladeborneo.livejournal.com/88345.html

Хай там як, а саме картинки з місця події стали у західних ЗМІ символом вчорашнього дня в Україні. Інакше б знов повідомлення про мирну маніфестацію губилися між якоюсь аварією в американській чи європейській глибинці та заворушеннями у Таіланді. В інформпросторі важливо тримати напруження. Війна не йде на грунті, але ідеологічна, психологічна, інформативна війна йде. І прищеплення противнику конспірології та полювання на провокаторів - одна з цілей тих, хто її веде.

Я був одним з перших, хто почав розповсюджувати твіт головреда Економіста місттера Лукаса. І я не бачу нічого в цьому хибного. Таких людей не можливо ігнорувати! Навіть якщо їхні джерела подали невірну інформацію. В будь-якому разі слід зберігати пильність і не розслаблятися. Це той випадок, коли наслідки помилкової інформації можуть бути не менш корисними, ніж від точної. Серед вчорашнього мільйону у центрі Києва, либонь, чимало остаточно визначилися, що слід йти, саме через реальну загрозу таємних перемовин про ТС. Та й у західних ЗМІ, знов-таки, Україна ще добу, зовсім не зайву добу пробивалася кріз струм більш зрозумілої та актуальної для пересічної людини тематики. Я вже не кажу про хвилі у політикумі та серед think tanks.

На сьогодні найбільше схожі на провокацію події під АП з грейдером. Достеменно можна буде говорити, якщо десь спливутть документальні докази. Але аналіз подій схиляє саме до висновку, що таки там була "невидима рука". Не така вже й невидима. Втім, хто зна, чи тривав би протест на теперішньому рівні аж до сьогодні, якби не та провокація. Їі гіпотетичні автори, напевно, не на таке розраховували.

Не забувайте, що на Майдані така кількість людей, при чому неоднорідна кількість, не структурована світоглядно, що жодний планувальник провокації не здатний передбачити їі наслідків. А вміння скористатися наслідками чужої дії собі на користь це одна з компонент мистецтва боротьби.

Годі поводитися як рефлексируючі інтелігентішки!
kerbasi: (ναυτής)
Знесення пам'ятника Леніна і демонстрація його кулака на Майдані це провокація чи ні?

А.Бондар:
http://lluvia-ol.livejournal.com/290355.html

А Гриценко проти. Та він і з 23 лютого всіх вітає. Що з совкоцефала узяти:
http://blogs.pravda.com.ua/authors/grytsenko/52a4ded324bd9/
і це чьюдо Руслана:
http://blogs.pravda.com.ua/authors/ruslana/52a4c2e1ae46e/
Дикунство, каже!
kerbasi: (ναυτής)
Небайдужа людина Семесюк написав сьогодні меморандум проти депресивно-журбливого освітлення подій на Майдані та дрібнопузирчастих срачів окремих блогерів. На його думку це інспирується та скеровується ворожою пропагандою, тому слід закусити язика і нічого такого не писати.
http://semesyuk.livejournal.com/438736.html
Цей пост був розповсюджений кількома блогерами і багатьма прокоментований.

Оскільки либонь тільки кваліфіковані психіатри можуть чітко визначити, що є депресивним, яких, підозрюю, серед блогерів небагато, а пересічна людина, зазвичай, цим словом описує незадоволення реальним станом речей у своєму житті, то ці характеристики - депресивний, журбливий - не більше, ніж дуже суб'єктивні  ярлики.

А об'єктивно ми маємо на вулицях Києва та деяких інших міст сукупність представників формальних і неформальних рухів, окремих індивідів, які виступають від імені України та її народу або принаймні від імені її окремих регіонів. Власне, так само, як і влада, яка також на словах тільки за народ. Я є частиною народу України, тому я прискіпливо прислухатимуся і придивлятимуся до того, що і як чиниться від мого імені. І звісно не мовчатиму. Якщо моя критика співпадає з оцінками з ворожої сторони, то це не моя проблема, а, мабуть, таки щось з опозиціонерами або протестувальниками негаразд. І хай вони тоді йдуть тренуватися та вчитися, а не забезпечують собі штучний позитивчик.

ps: тут интересней написано:
http://lb.ua/news/2013/12/06/244878_maydan_bez_provokatorov.html

October 2017

S M T W T F S
1234567
8910 11121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Потоки

RSS Atom

Популярні теги

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Friday, 20 October 2017 08:49 am
Powered by Dreamwidth Studios