Свого часу читав багато літератури з китаївстики. Так там чимало авторів з різних країн, включно з усіма формаціями Китаю (КНР, Гонконг, Тайвань, діаспора) пояснювали жалюгідний стан пізньо-імперського Китаю та Республіки саме сільським менталітетом кланової взаємопідтримки, коли слід було "рвати пазурі" і генерувати нову вартість, а не ще раз переділити залишки аж до голодної смерті. Подібне можна знайти і в їхніх політичних мислітелів від Сунь Ятсена до Чан Кайши та Ден Сяопіна. Не бачу, чому саме це не може бути справедливим для України. Теорія абсолютно підтверджується життєвими спостереженнями.