Погоджуюсь з тобою, Алло, і вважаю, що суспільний устрій нації розвивається історично і є таким, яким є. Люди стараються, щоб їхні діти вижили та мали кращі можливості (але не можуть врятувати від ідеологій, вони не "вчать жити, краще підтримують матеріально"), а Кербасі вбачає в тому "контрреволюцію" тому що краще б вмирали з голоду, як їхні предки. Може тоді то стане рушійною силою. Дивина та й годі.

Я розумію після наведеного особистого прикладу, що це світоглядне та особисте. Хоча не хочу лізти в особисте, тільки брати як реальний (не "умоглядний") приклад, та й годі. Кербасі вважає, як мені здається, паразитизм "городських" на родичах причиною того, що життя не пішло, як хотілося б.

Я теж питаю: що б сталося, якби не було б допомоги з села? Якби, як люблять говорити москалі, батьки були б більш "хатоскрайніми" до своїх дітей і випирали їх, як німці, у 16 років на власні хліба? Яка б була укр.культура та економіка тоді?