Власне нещодавно слухав передачу по Бі-Бі-Сі на тему ресурсного прокляття. Окремі країни, як Норвегія та Ботсвана, попри ресурсоорієнтовану економіку досягають високого рівня економічного розвитку в своїх регіонах. З іншого боку Росія, Нігерія, Венесуела, в яких "легкі" гроші проїдаються і не йдуть на розвиток. Так само бувають різні люди. Якість трудових ресурсів України свідчить, що для більшості українців все ж таки ресурсне прокляття, а не стартові умови для розвитку.

Жертовність з боку тих, хто утримує своїх дітей та онуків, напевно є. От тільки діти, які не привчені до жертовності, прості споживачі, навряд проявлятимуть жертовність для своїх дітей. Ми це ж і можемо спостерігати на практиці. Багато в нас людей похилого віку повертаються до села? За логікою жертовності їх у місті прогодували їхні сільські батьки. Коли батьків вже немає, проте є дорослі городські діти зі своїми дітьми, вкорінені у місті, то колишні діти, тепер батькі-дідусі, повинні повернутися до землі і повторити подвиг свої старших. Ви знаєте такі приклади? Я - ні. Проте чимало прикладів продажу сільських хатинок за ціною лому будматеріалів. Закінчиться це тим, що якась з наступних економічних криз не буде пом'якшена натуральним господарством вже на цей раз для більшості населеня, а не для меншості, як у 90-ті. І тоді буде справжня, жорстока революція і глибоке перезавантаження.