Втішає хіба що наявність альтернативних поглядів. Завдяки і Вам в тому числі. В звязку з цим в мене є така гіпотеза: якщо на українство і чекає новий, продуктивний етап його історії, то його рушійною силою стануть саме люди двомовні. Для яких українство стало наслідком усвідомлених, зрілих дій. А не було успадковано від батьків, навколишнього середовища etc.

Відчуваючи себе органічно в обох культурах, не маючи проблем ані з рідною російською, ані з українською, ці люди позбавлені лютого ресентименту стосовно всього російського. Ці гострі і безплідні почуття, здається, все таки є одним з наріжних каменів українства класичного. Взірцем якого і є п.Андрухович.

Аби українська Мрія, Ідея, Традиція, Сенс і що там ще є, отримали другий шанс, потрібні люди, здатні вийти (чи які вже знахолдяться) за межами ортодоксального українства. Інакше кажучи, для розвитку системи потрібний погляд ззовні.

Якось так

Дякую за псто