якщо чесно, я великий просторовий кретин. В мене відчуття просторів нема отак від слова "взагалі". В мене в голові вони розтягуються і стискаються, як їм самим завгодно. Тому в дитинстві я не осягала таких премудростей і не задумувалась про це аж до універу.
Але! батьки (мама) мене з колиски так вимуштрувала, що і зараз кинути на землю обгортку чи лушпайку мені соромно (тому й не кидаю :).
При чому, як не дивно, сестра викидає. Хоч я щоразу роблю їй втик, ефект, зазвичай, короткочасний.