Ми в курсі. Часто дивимось по ТБ циганські табори в Києві. Особливо розчулюють оповіді "там в нас роботи нема...". Блядь, та вони, що, будуть на заводі за тисячку 8 годин корячитись, якщо за дітей набігає по ДВАДЦЯТЬ ТИСЯЧ! (Жінка їхала в маршрутці, там циганку спитали, скільки вона має, тищи дві- три, вона презирливо так - "Які дві? Двадцять!"). А про 6-10 штук на місяць працівниці Ощадкаси розповідають, які там за півтори вкалюють.

А ваші ж киянки ще й утютюкають. Картини з життя: підійде така "багатодітна мама" років 17 за подаянієм, київська ТП її - "А скільки діточок маєш? Троє? Ой, яка ти молодець, ось тобі 5 гривень!"

Ню-ню...
===
Ще картина позаминулого року. Їхав я весною зі столиці, мусив взяти плацкарту. Повний вагон циган, щось везуть в мішках, мішків зо 20. Виявилось - це цукерки, які кияни несуть на великодні свята на кладовища. А мукачівські цигани їх збирають і везуть в табір жерти.