Я це також спостерігаю у київських гіпермаркетах, куди розвозками привозять людей з навколішніх сіл. За останні роки три-чотири селяни дедалі більше купують не тільки продукти глибокої фабричної переробки або те, що не виробляється на місці (помідори, наприклад), а купують крупи та навіть картоплю, моркву і сире м*ясо, зокрема курчат.
Причина тут не тільки у дороговизні сільського краму, а ще й у тому, що через низку соціально-культурних та економічних причин українські селяни не можуть жити виключно натуральним господарством, а основа їхнього заробітку - сфера збуту сільгосппродукції в Україні повністю монополізована через закупівельних посередників, яких не можливо оминути. Це почалося з зернового ринку, а тепер розповсюдилося на всю іншу продукцію. При чому монополістам начхать на те, що за теперішнього рівня закупівельних цін не можливе відтворення виробництва, а за рівнем споживчих цін не можлива достатньо швидка і широка реалізація. Вони в моменти пікового попиту завозять єгипетську картоплю, іспанські огірки, італійські помідори, зривають свій куш, а у решту часу просто нічого не пускають до збуту, навіть якщо на прилавках самий гній. Якщо у найближчому часі не усунути монополістів, то сільське виробництво повністю зупиниться, крім вирощування чогось за звичкою та як хоббі.