У 79-80 роках мій товариш, комуніст і член партбюро факультету, з престижних міркувань завів собі коханку-фінку (чи фінляндку?). І вона його замучила: "Фофа, пааатшєму тааак? Я єхаль фаша страна, тумаль ракееета лєтааайт космос, а тєпєрь каґда пифааают еті дні, каториє у женшін, я плакаль! Нітшево нєт для нас! Пааатшему, Фофа?" На слабкі Вовині виправданння - нова атака: "У фас нєт дажє туалетний бумаааґа. Пааатшєму, Фофа?"