![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Підсумок жж-марафону
Перша фаза протестів вже минула. Тому можна підбити підсумки власного жж-марафону. Йдеться тільки про мій блог. Про політику ще багато буде написано.
1. За 11 місяців минулого року, до початку подій, я писав в середньому шість з половиною постів на місяць, це в рази менше, ніж в попередні роки. Таке блогерство, як цей блог, для мене себе вже давно вичерпало, і я підтримував присутність лише для того, щоб дотягти до виборів 2015, коли, як я вважав, мої думки можуть для когось бути корисними. Революція оживила мій блог, а з іншого боку наблизила момент прийняття рішень: тепер президентських виборів не так довго чекати.
1. За 11 місяців минулого року, до початку подій, я писав в середньому шість з половиною постів на місяць, це в рази менше, ніж в попередні роки. Таке блогерство, як цей блог, для мене себе вже давно вичерпало, і я підтримував присутність лише для того, щоб дотягти до виборів 2015, коли, як я вважав, мої думки можуть для когось бути корисними. Революція оживила мій блог, а з іншого боку наблизила момент прийняття рішень: тепер президентських виборів не так довго чекати.
2. За революційний період я оцінив роль Твіттера, як важливого інформаційного джерела з місця подій майже у реальному часі. Раніше я його недооцінював. Відкрита спільнота там ще не склалася: спілкуються переважно свої, знайомі у реалі, чужих панічно бояться та радять один одному чужим не відповідати, але, сподіваюся, це минеться, коли стане спокійніше.
3. Я відпрацював навички роботи з потоком протиречивої та непідтвердженої інформації. Я це й раніше вмів, але завдяки революційному періоду з'явилася практична нагода.
4. Я ще раз переконався у тому, що українська політика не є для мене цікавою темою. Я маю усталені погляди. Захищати їх не маю ніякого бажання: я до них прийшов власним життєвим шляхом, для мене вони не потребують ніяких пруфлінків або статистики. Дехто мав можливість це відчути: посилаю нах я тепер частіше і майже без огляду на давність інтернет-стосунків і знайомство у реалі.
5. Попередній пункт, може здаватися, що перетворює блог на не-місце-для-дискусій. Ні, просто задає певні вхідні умови для дискусій:
а) наявність спільної світоглядної бази, щоб диспут не був марним;
б) наявність певної підготовки в сторін, щоб не витрачати час не введення базових понять, які слід брати в підручниках або хоча б у Вікіпедії самостійно.
6. Я навчився не сперечатися про морально-етичні норми. Якщо я кажу, що в нас різниця в розумінні, що є добре, що є зле, значить це кінець дискусії.
7. Я нарешті навчився банити без вагань.
8. Пункт 1 не означає, що я піду з інтернету або припиню вести цей блог. Все мусить отримати шанс знайти свою форму. Та форма, що була до кінця листопада, енорговитратна і далі зберегатися не може.
9. Хоча й зробив-таки кілька помилок, але навчився не поширювати провокаційну інформацію на хвилі емоцій.
10. Переконався, що інтернет - колективний розум. Якщо ним користуватися, можна отримати багато користі. Це особливо було видно у перші тижні протестів у грудні, коли дуже швидко обговорюване в інтернеті впроваджувалося на Майдані. Потім це дещо притлумив натовп інфантилів з їхніми планктонівськими ініціативами, але то була не більше, ніж спроба ворога заглушити колективний розум. На жаль, короткочасно успішна спроба, але, судячи з того, як хом'яко-ховрахи згодом принишкли, щось таки розуміти почали. Є шанс, що принаймні цей контингент наступного разу не поведеться. Хоча ні - на розводку темою Юльки повелися ще більше...
11. В черговий раз переконався, що найшкідливіші люди під час обговорень складних питань у гострий політичний період, це ті, хто кричить: "не критикуй! Почни з себе! Сам зроби"! Це такі собі "тьотушкі", яких прирівнюють до тітушек, тільки у віртуалі. Стать і вік не мають значення. Нах і бан без дискусій - це такий же самий необхідний засіб, як розстріл панікерів та саботажників на війні.
12. Ще одна шкідлива категорія, лише трохи менш шкідлива, ніж попередня - можна замість бану пояснити, що дискусія не має сенсу і спробувати ретируватися - це гуманісти "аніженашідєті", "тамєстьхарошієлюді", "какможнатакабабшять" та подібного штибу.
13. Слід визнати: ми зараз так багато пишемо в інтернет, тому що економіка фактично впала, а наші власні ресурси ще не спорожнілі, і тому, що ми всі захоплені хвилею поточних подій і менше думаємо про майбутнє. Цей період невдовзі закінчиться, і нам буде не до соцмереж. Тому цей період слід використати на благо, а не на бесплідні суперечки.
4. Я ще раз переконався у тому, що українська політика не є для мене цікавою темою. Я маю усталені погляди. Захищати їх не маю ніякого бажання: я до них прийшов власним життєвим шляхом, для мене вони не потребують ніяких пруфлінків або статистики. Дехто мав можливість це відчути: посилаю нах я тепер частіше і майже без огляду на давність інтернет-стосунків і знайомство у реалі.
5. Попередній пункт, може здаватися, що перетворює блог на не-місце-для-дискусій. Ні, просто задає певні вхідні умови для дискусій:
а) наявність спільної світоглядної бази, щоб диспут не був марним;
б) наявність певної підготовки в сторін, щоб не витрачати час не введення базових понять, які слід брати в підручниках або хоча б у Вікіпедії самостійно.
6. Я навчився не сперечатися про морально-етичні норми. Якщо я кажу, що в нас різниця в розумінні, що є добре, що є зле, значить це кінець дискусії.
7. Я нарешті навчився банити без вагань.
8. Пункт 1 не означає, що я піду з інтернету або припиню вести цей блог. Все мусить отримати шанс знайти свою форму. Та форма, що була до кінця листопада, енорговитратна і далі зберегатися не може.
9. Хоча й зробив-таки кілька помилок, але навчився не поширювати провокаційну інформацію на хвилі емоцій.
10. Переконався, що інтернет - колективний розум. Якщо ним користуватися, можна отримати багато користі. Це особливо було видно у перші тижні протестів у грудні, коли дуже швидко обговорюване в інтернеті впроваджувалося на Майдані. Потім це дещо притлумив натовп інфантилів з їхніми планктонівськими ініціативами, але то була не більше, ніж спроба ворога заглушити колективний розум. На жаль, короткочасно успішна спроба, але, судячи з того, як хом'яко-ховрахи згодом принишкли, щось таки розуміти почали. Є шанс, що принаймні цей контингент наступного разу не поведеться. Хоча ні - на розводку темою Юльки повелися ще більше...
11. В черговий раз переконався, що найшкідливіші люди під час обговорень складних питань у гострий політичний період, це ті, хто кричить: "не критикуй! Почни з себе! Сам зроби"! Це такі собі "тьотушкі", яких прирівнюють до тітушек, тільки у віртуалі. Стать і вік не мають значення. Нах і бан без дискусій - це такий же самий необхідний засіб, як розстріл панікерів та саботажників на війні.
12. Ще одна шкідлива категорія, лише трохи менш шкідлива, ніж попередня - можна замість бану пояснити, що дискусія не має сенсу і спробувати ретируватися - це гуманісти "аніженашідєті", "тамєстьхарошієлюді", "какможнатакабабшять" та подібного штибу.
13. Слід визнати: ми зараз так багато пишемо в інтернет, тому що економіка фактично впала, а наші власні ресурси ще не спорожнілі, і тому, що ми всі захоплені хвилею поточних подій і менше думаємо про майбутнє. Цей період невдовзі закінчиться, і нам буде не до соцмереж. Тому цей період слід використати на благо, а не на бесплідні суперечки.
Re: Правий Сектор, Ляшко, 5.10
Балашов в економічній площині просуває утопічні речі, які втілити не можливо. Якщо він прийде до влади, ніякі податки він скасує, бо не буде чим фінансувати поточні щабов'язання. Ідеалістичні моделі ніколи не мали успіху.
Те, що він каже "за жизнь", особливо перед завезеними тьотушками - повністю підтримую.