Мухаммед Міхаїл Саїд ас-Саггаб ібн Василь ал-Чечет
Іракський міністр ірформації хусейнівського режиму запам'ятався як бурлексна особистість, яка вміє співати про перемоги навіть коли війська противника вже взяли аеропорт столиці. Завдяки англомовним прес-конференціям, Мухаммед Саїд ас-Саггаб став улюбленцем аудиторії англомовних ЗМІ того часу. З його профілем навіть випускали футболки та інші сувеніри. Оцінити таланти міністра інформації допоможе компіляція на Ю-Т'юбі з його промов.
Обдарованому шоу-мену від тоталитаризму присвячений спеціальний сайт:
http://www.welovetheiraqiinformationminister.com/
Щоправда після поразки режиму міністр принишк і втратив свою яскраву вдачу. Втім це не завадило йому зрубити 200 тисяч баксів за інтерв'ю з одного арабського телеканалу, а відтак тихо жити пенсіонерським життям в Еміратах.
На славу не меншого масштабу заслуговує пеерівський спікер Mиxайло Чeчeтoв. Його не матюкати треба, а зробити надбанням маскульту. Його також слід розтягнути на цитати та малюнки для штампів на футболки.
Сприймайте цей допис, як підказку національно свідомим креативним пропагандистам, як слід продовжувати політичну боротьбу у маскультову площину. Тоталітарні/авторитарні режими дуже смішні в усій своїй мраморно-фанфарній серйозності, але вони ж від сміху гинуть, коли з них починає кепкувати більшість їх підданих.
Обдарованому шоу-мену від тоталитаризму присвячений спеціальний сайт:
http://www.welovetheiraqiinformationminister.com/
Щоправда після поразки режиму міністр принишк і втратив свою яскраву вдачу. Втім це не завадило йому зрубити 200 тисяч баксів за інтерв'ю з одного арабського телеканалу, а відтак тихо жити пенсіонерським життям в Еміратах.
На славу не меншого масштабу заслуговує пеерівський спікер Mиxайло Чeчeтoв. Його не матюкати треба, а зробити надбанням маскульту. Його також слід розтягнути на цитати та малюнки для штампів на футболки.
Сприймайте цей допис, як підказку національно свідомим креативним пропагандистам, як слід продовжувати політичну боротьбу у маскультову площину. Тоталітарні/авторитарні режими дуже смішні в усій своїй мраморно-фанфарній серйозності, але вони ж від сміху гинуть, коли з них починає кепкувати більшість їх підданих.