Дякую і Вам за такі гарні слова. Те, що пост на таку тему, виявився, вітальним, то нічого. Мене теж вітали під розповідями про іранські демонстрації :) Щодо теми... Знаєте, я б не дискутувала з Вами і не сперечалася, якби вважала, що це геть не має сенсу. Ваші ідеї загалом мені дуже близькі. Я теж вважаю, що ми надто міцно прив'язані до Росії і російської культури, що з цим бажано було б щось зробити. Просто в нас завжди виходить так: є хороша ідея, є теорія і посилання на позитивний досвід в історії інших держав, а як дійде до діла, то все йде "по-нашому", тобто жахливо. У цій ідеї щодо літератури я саме і бачу небезпеку. Я готова обговорювати, які саме твори мають читати школярі, яким чином і про що на основі прочитаного з ними говорити. Але боюся, що коли Ваша ідея раптом почне реалізуватися, то або російську літературу почнуть в школах поливати лайном, в цілому, як явище (вона нас виховує лузерами й неробами), або взагалі літературу зі шкільного курсу викинуть. Навіть якщо я перебільшую і такого ніколи не станеться, існують інші варіанти розвитку ідеї. Ви - людина освічена, розумна і мисляча. Ви розмірковуєте, аналізуєте, наводите приклади, робите висновки і пропонуєте альтернативу. Ви думаєте не так, як я, ми не можемо дійти згоди, але ми говоримо на одному рівні і дивимося в один бік (сподіваюся, якось уже не посваримося через Чєхова:). А от прийде до Вас у журнал, скажімо, Ірина Фаріон, візьме саме тільки гасло (геть від російської літератури), прокричить його якомога гучніше - і явище українського націоналізму буде дискредитовано. І мало хто згадає про те, що ті самі (чи трохи інші, але яка різниця) українські націоналісти, в першу чергу, назвали колись Фаріон дурепою і побажали їй зникнути бодай з масмедійного простору. З іншого боку, коли вже говорити про освіту нашу, то там така величезна купа проблем, що література (будь-яка) зараз обговорюється лише для того, щоб відволікти увагу від дахів, що течуть, і вчителів, що не бажають працювати за три копійки.
no subject
Щодо теми... Знаєте, я б не дискутувала з Вами і не сперечалася, якби вважала, що це геть не має сенсу. Ваші ідеї загалом мені дуже близькі. Я теж вважаю, що ми надто міцно прив'язані до Росії і російської культури, що з цим бажано було б щось зробити. Просто в нас завжди виходить так: є хороша ідея, є теорія і посилання на позитивний досвід в історії інших держав, а як дійде до діла, то все йде "по-нашому", тобто жахливо.
У цій ідеї щодо літератури я саме і бачу небезпеку. Я готова обговорювати, які саме твори мають читати школярі, яким чином і про що на основі прочитаного з ними говорити. Але боюся, що коли Ваша ідея раптом почне реалізуватися, то або російську літературу почнуть в школах поливати лайном, в цілому, як явище (вона нас виховує лузерами й неробами), або взагалі літературу зі шкільного курсу викинуть.
Навіть якщо я перебільшую і такого ніколи не станеться, існують інші варіанти розвитку ідеї. Ви - людина освічена, розумна і мисляча. Ви розмірковуєте, аналізуєте, наводите приклади, робите висновки і пропонуєте альтернативу. Ви думаєте не так, як я, ми не можемо дійти згоди, але ми говоримо на одному рівні і дивимося в один бік (сподіваюся, якось уже не посваримося через Чєхова:). А от прийде до Вас у журнал, скажімо, Ірина Фаріон, візьме саме тільки гасло (геть від російської літератури), прокричить його якомога гучніше - і явище українського націоналізму буде дискредитовано. І мало хто згадає про те, що ті самі (чи трохи інші, але яка різниця) українські націоналісти, в першу чергу, назвали колись Фаріон дурепою і побажали їй зникнути бодай з масмедійного простору.
З іншого боку, коли вже говорити про освіту нашу, то там така величезна купа проблем, що література (будь-яка) зараз обговорюється лише для того, щоб відволікти увагу від дахів, що течуть, і вчителів, що не бажають працювати за три копійки.