Я тут недавно стикнувся з таким явищем. Отримав журналістську акредитацію на Детройтський автосалон. Ну, і, думаю, треба поділитися фотографіями з українськими автомобільними виданнями. Зробив пошук на Гуглі. Вияснилось, цо всі видання належать одному видавничому дому, яким керують німці - Автобільд Україна, МоторНьюз, АвтоЦентр. Останній згодився використати мої фотографії. Питаюсь, на якій мові має бути стаття. ТІЛЬКИ на російській!!! Починаю з ними вести розмову про дикуватість цієї ситуації. Це при тому, що всі прізвища в журналі українські. А журнал має статус всеукраїнського (хоч це слово не має сенсу, бо є калькою з російської мови часів імперії). довго думав над цим становищем і дійшов до такого висновку - потрібно задуматись над виданням українського автомобільного журналу, який би мав кардинально відрізнятись від українсько-російських аналогів. Щоб не було тих гламурних описів крутих тачок, якими кічаться куртуазні лярви. Не справа в самій концепції. Справа в тім. що популярність української мови треба здобувати, у важкій боротьбі, альтернативними підходами, далекими від шароварщини, від совковості, від кацапськості. І це має бути не тільки у видавництві чогось, такий підхід має бути в музиці, в літературі, у всьому. На днях прочитав "Записки самашедшого" Ліни Костенко. Чесно, я був в шоці від самого підходу до написання цього твору. Та такого чтива тонами на ЖЖ кожного дня можна читати. Такою писаниною навряд чи можна когось заангажувати на вивчення української мови! А потім будемо шкробатися в дупі, коли російська витіснить українську в Україні. Бо самі винуваті, в першу чергу. Зараз нема часу на роздуми, треба діяти, щоденно, вперто, але діяти...