В Україні не один видавничий дім, котриий спеціалізується на авто, але всі без винятку російськомовні.

Взагалі, я за своє ділове життя неодноразово мав можливість переконатися, що відсутність ринку часто-густо обумовлена неусвідомленим попитом та відсутністю пропозиції, а не усвідомленою відсутністю попиту, як це представляють власники та керівники російськомовних проектів.

Стосовно друкованих ЗМІ, то зараз всі, незалежно від мови, відчувають тиск нових трендів і міграцію читачів до електронних ресурсів. Якщо пропонувати україномовний продукт, то це має бути дійсно креативний, концептуальний, якісний продукт, спроможний конкурувати не тільки з російською мовою, але й з наступом альтернативних засобів розповсюдження інформації.

Ось з цим в нас туго. "Українській тиждень" є непоганою спробою, але йому дуже помітно бракує інтелектуально потужних авторів і здатності зробити себе авторитетним виданням. Товсті літературні журнали схожі на жидівський "Совєтіш геймланд" пізньосовєцьких часів мовою їдиш, тобто журнал, куди пишуть старики для інших стариків, щоб вони читали його десь на процедурах у водолєчєбніцах. Підлітковий "Однокласник" - журнал малолітніх кон"юнктурників, що готують собі місце на бюджетному навчанні або на гранти.