На 90% статус випливає з українського законодавства, що регулює зовнішньо-економічні зв"язки та в цілому господарську діяльність. Бізнесмен, керівник бізнесу мав би бути з цим знайомий, а не скидувати все на єдину освічену людину в фірмі - бухгалтера, як це,зазвичай, відбувається в малому та середньому бізнесі. Якби вони читали бодай одним оком закони або просто сходили разок на семінар, вони не плуталися в поняттях "представник", "посередник", "нерезидент" тощо. Коли я у 1993-му році занурився у цю сферу я витратив половину робочого дня на вичитку ключових для мене документів. Середньому керівнику дрібного та середнього бізнесу вистачило б двогодинного семінару. Часто подібні семінари безкоштовно проводять банки, пов"язуючи лікнеп з темою міжнародних розрахунків. Я відвідав чимало таких семінарів, на них зазвичай сидять бухгалтери, а варто було б прийти і керівнику. Українські ділові люди безпросвітно обскурантні - на жаль, це висновок базується не на емоціях, а на практичному досвіді.

До речі, а Ви не звернули увагу в моєму дописі на характер спілкування? З порогу, в незнайому людину тицяють пальцем, щось вигукують на підвищених тонах, нібито звинувачуючи. Не вважають за неприяйнятне людині, від котрої отримують можливості багатіти заявляти, що вважали її "хмирьом"? Я Вам можу і більше розказати:
http://kerbasi.livejournal.com/27725.html
http://kerbasi.livejournal.com/34738.html
Це що, нормальний спосіб будувати зовнішньо-економічні відносини? Це ж бачать іноземці, це аналізується, потрапляє до звітів, як висновок з несприятливості бізнес-культури. А потім ми ображаємося, що пересічний європеєць не відчуває ніякого ентузіазму стосовно європерспектив України, що сюди не їдуть туристи попри скасування віз, що сюди не вкладають гроші, не створюють тут бізнеси, інтелектуальні права навіть продавати сюди не хочуть...
Серед цих горе-бізнесменів тепер чимало можуть щось белькотіти скаліченою англійською, але достатньо зрозумілою, щоб видна була вся міра їхньої тупості та ницості.