Отак з ходу й у мене не вкладається. Втім, гучних скандалів не чути, і журнал став вдвічі товстіший, хоча зміст - література першої третини 20-го сторіччя. Можливо, редакцій вдається залучати дві категорії перекладачів, котрих за певних навичок переговорів можна переконати працювати за безплатно. По-перше, це студенти або вчорашні випускники, котрим конче потрібен референс публікації на папері. По-друге, це пенсіонери, котрим аби не нудьгувати. Ну й не виключаю перекладів, кимось проспонсорованих (посольства та культурні місії) та оплачених грантами.