Товсті журнали - це ознака певного стилю життя інтелектуала. Не більше, не менше. Для такого широкого загалу, як "суспільство" є інші, масові засоби комунікації. Якщо українські журнали не даватимуть мені інтелектуального задоволення, я перейду на іноземні. Що, до речі, чимало інтелектуалів вже зробило: хто польське читає, хто російське, хто англомовне і т.д. Закінчиться це все й міграцією в іншомовне культутрне, зокрема інтернетне середовище. І хто тоді створюватиме щось для впливу на масове суспільство? Це я так, гіпотетично пишу, але ці процеси вже давно тривають.

Є певні печі, котрі здорова культура повинна мати, безвідносно до чисельності користувачів та інтенсивності впливу на широкий загал. Якшо в Україні нема кому робити явища культури, то це дуже погано, хоча й не є чимось невідомим: так само в Україні нема кому робити науку, масову культуру, організовувати самоврядування, створювати соціально-відповідальні і прибуткові бізнеси то що.

Стосовно українізації владою... Ось мені дуже важко уявити, кого і як влада може в принципі українізувати. Змусить даішника, митника, податківця розмовляти українською? Як на мене, хай вона навпаки їх змушує розмовляти російською, щоб в людей створилася міцна асоціація між покидьками та російською мовою - кращого подарунку українській мові і не побажаєш. Серед російськомовних в наслідок кравчуківсько-кучмівської українізації українська вже давно асоціюється з жадібними придуркуватими сержантами Петренками на дорозі з жезлом та різною чиновницькою наволоччю.