Я наполовину русскій, при чому мої русскіє родичі- вони були справжні русскіє, не шокаюча та гекаюча донецька слобідка. Для русскіх інтелігентів взагалі прийнято жити почуттями. Звідси й відповідний лексикон. Звідси й гарячі промови, постійні дружні гучні суперечки і багато-багато-багато пафосу. Жити розумом - це підозріло, як шлюб з розрахунку. Жити почуттями - це вища щирість душі. Мені це все було чужим, все ж таки середовище наполовино складалося з більш прагматичних українців та жидів. Мене також постійно дратувало, коли хтось казав: "Ти на мене не ображайся". На що я відповідав, що образитися я могу хіба на кохану, а решта мене може тільки розчарувати, розлютити, засмутити.
Отже, не обов'язково це маніпуляції. Точніше це їхні маніпуляції з ними самими, вони вже давно самі себе надурили.