"нащо зовсім стороння людина має комусь бути щирою"...

От власне і мене дивує, коли хтось цього не розуміє! Невже у нас чи у Росії кожний клерк всіх бодай через одного палко любить всіма фібрами душі? Тут скоріш хибна інтерпретація сигнали, про що попереджував ще за глибокого совка Всеволод Овчинніков у своїй книжці "Корені дуба" про англійців, що коли продавчиня усміхається відвідувачу, то це означає просто ввічливість, а не особисту симпатію, тому запрошувати її на каву увечері через її усмішку не слід. Ось русскіє та наші десь тут і відчувають дисонанс, і це їх настільки дратує, що поясненням такої довготривалості теми "фальшивих посмішок" може бути тільки те, що болить їм їхня інтимна сфера, дисонують ці усмішки зі східнослов'янськими кліше шлюбних танців. :)