Я Шкляра й досі не читав і ніяк не наважуся - боюся, що там буде недоречна, безглузда й невмотивована порнушка, як він це любить. Але з позицією "щоб наш і писав, як вороженьків б*ють", цілковито згоден. А то ми й досі скиглимо, як б'ють нас. Потрібне нове, переможне мистецтво, про що я скрізь булькаю ще з 1994 року. Націю треба кувати саме на перемогах, хоч і дрібненьких, а не на плачах про поразки. До речі, "Холодний Яр" Горліса-Горського єдина українська книжка, позбавлена хитань і "компромісизму". Там вороги - це вороги, друзі - це друзі. Там є природна, немаскована всілякими реверансами ненависть і тому є перемога - попри те, що герої програють.