Однією з головних наших загальних об'єктивних проблем є структурна. Усупереч проголошенню "незалежності" не була зламана (ми не зламали) колоніальна структура (ну якщо ти вже так не погоджуєшся з таким визначенням, то прийми словосполучення "совкова структура") влади, держави, суспільних відносин, менталітету, тощо. Ми говорили про незалежність, але продовжували, як у совку, красти у "держави", продовжували спиратися на бюрократичний апарат, продовжували почуватися "меншими братами" у культурі (я це для себе зву "мілітаризацією" інтелігенції, тобто "канонічність", "уніформування", "синхронність", "ієрархічність" думок та висновків, типово для совку, особливо пост-сталінського, та і завжди "во віки віків, амінь!" :-Р), окрім того, що ти мені дуже дохідливо пояснив що це суто російське явище – інтелігенція. Також консервативно-чужацьке (вони легко знаходять спільну мову) відторгнення інтелекту. Перші через боязнь що нове та інакше вб'є консервовані закостенілі-закляклі залишки нац.культури, другі – через розповсюдження профанованої беззубо-шароварної версії цієї культури як замінного сурогату щоб нейтралізувати-паралізувати будь-яке розумне життя взагалі.

Ми мусимо визнати наші "національні" цінності, які нам залишив совок та порода "совєцкій чєлавєк", наш страх у реалі бути ініціативними, щирими, називаючи все своїми іменами, не вміння гуртуватися (і забудьте нарешті ті дурні "хати з краю"), але таки звичку до складних умов, вміння з нічого зробити щось, деяку загальну освіту, яку так швидко вбивають "місцеві" князьки від Кравчука-Кучми-Ющенка-Януковича до бандитів-магнатів. Чесно зрозуміти які ми є, наші слабкі та сильні сторони, щоб боротися не один з одним через всякі мілкі технічні непорозуміння та особисті риси, а за пошук консенсусу між "східним" та "західним" світоглядом. Для того мусимо пробачити собі "містечковість", "доморощеність", "гетьманство" і думати, як все це обернути всім нам на користь.

Але я дуже проти "умілєнія" перед "селянською" укр.культурою, радості від дурощів у літературі, прийняття назв "інтелектуалами" різних спитих совкових діячів та "творчої" молоді, яка пише про наркотики та різні відірвані від життя ескапістські фентезі (хай собі пишуть, якщо хтось платить чи читає, але вони – не інтелектуали), тощо. Я проти замотаних писків та екстремістських та ідіотських гасел. Коли ми щось "гаслимо", треба думати про всю Україну, а не тільки про своє звичне болото чи групку, чи стать, чи соціальний клас.