Я не проти, щоб в Україні писалися пасіонарні агітки. Всьому своє місце. У взводі солдат перед боєм читання 600-сторінкового фоліанту недоречне. Для середньостатистичної особи без освіти, крім професійної, також більш доречним чтивом є національний маскульт, а не високочола література. От тільки не треба агітки видавати за вершину словесного мистецтва. Русскіє міфи прижилися ще й тому, що принаймні до сталінських репресій їх просували у бездоганній художній формі талановиті люди. В Україні ж прийнято замість залучення талантів до української справи на всіх рівнях наполягати, що гівно це золото. Цим програмується поразка.