Панове! Яка цікава дискусія! (чи то полеміка?) Пане Негребецький, дякую за посилання! Я бачила цитату палкого допису alex-glbr, але тому що через відстань (до мне не все доходить через брак часу щоб хоч трошки жити в реалі та відмінний від вашого інфо.простір) черговим якимось шкандалєм. Тут жж періодично обурюється через якісь провокаційні дуже часті неподобства (вербальні в основному) нашого політично-мистецького zoo, то я просто не маю змоги за всім слідкувати. Також "по діагоналі" продивилась статтю з Ї, на яку ви теж дуже своєчасно дали посилання.
Я б теж не назвала її "доносом". Спостерігаючи все збоку (бо почуття команди у мене знаходиться у зародковому стані. Я, мабуть, є типовою представницею "гетьманської" нації, бгггг), у мене виникла наступна думка.
Не маю ніякого приводу сумніватися, що пан Тарас Возняк є комуняцьким пропагандоном який перефарбувався у українця через зміну політичної ситуації. Але то для мене зараз не так важливо. Що для мене важливо, це МИ САМІ. Порівняємо. У НИХ (тих мєрзкіх пропаганднонів) є ШКОЛА. Вони вміють спостерігати, аналізувати, розуміти та формулювати. Давайте, погоджуйтесь зі мною. Я вчора не знала хто такий є той персонаж, тільки побачила, що він досить чітко сформулював чаяння "галичан" (про-європейських сучасних українців, якщо відірватися від географії). Ну вже зовсім відірватися не вдасться, звичайно, бо ці риси йдуть у наборі з іншими рисами, доволі специфічними, тому і плутаються з тією клятою географією. Що ж робимо МИ?
1. МИ очікуємо що прийде ХТОСЬ, почне робити ХОЧ ЩОСЬ і тоді ми дивимося, що вони роблять і чи підтримаємо ми їх (чи запишемося у їхню "команду"). Тобто, не самі щось придумаємо, та очолимо якийсь рух-дію, а саме примкнемо. Тепер, хто приходить? Той хто вміє спостерігати, розуміти інших, хто навчився (з різним ступенем поверховості) виражати не сформульовані стремління та НАСПРАВДІ гне свою лінію. Ми це розуміємо з часом, розчаровуємося у "новому". І тоді маятник коливається до old ways. Коливання то не поступовий рух, ми топтатимемося на місці, як та Лат.Америка сторіччями. Тим часом, втрачатимемо освіту, культуру і станемо дикими. Сучасні у порівнянні з цими пропагандонами (гарно навченими, признаймо), як малі діти. Ці діти стають політтехнологами, але якщо хочуть просуватися, краще вживати СТАРУ, НАУКОВУ школу "поганих" совків.
2. Тому що самі ми не думаємо своєю головою (нас залякали на рівні генів), але бачимо що справа наша не йде, ми, коли бачимо щось схоже на "наше", то свідомо щільно затуляємо очі на щось, що видається нам якимось трохи дивним та не таким. Стаємо в позицію "воно огидне, але НАШЕ!" Або відкрито стаємо проти, критикуємо тим сильніше, бо це мусило б бути НАШИМ, РІДНИМ, воно нам болить, але "по визначенню" мовчимо про ЧУЖЕ, агресивне, тому що розуміємо що то і без наших слів ясно. Тому я критикую на два фронти. ) Чому це наше рідне так нам муляє? Тому що в ньому, окрім чесних, зверху засіли ті дядечки (дивіться пункт 1). Вони пофарбувалися у весь політичний спектр, очолили з часів Кучми (дякуємо "папі" Ющенка) ВСІ рухи, які можуть тільки прийти нам у голову. Тому що ми не довіряємо один одному (ну як же після стількох вбивств та стукачества!), через декількох "агентів" паплюжиться будь-яке ЗДОРОВЕ починання. Ми так ніколи не просунемося з мертвої точки та зневіримося геть.
А з статтею з Ї я загалом згодна. Вона маніпулятивна, без сумніву, але 99% в ній – правда. Інші вивчають нас щоб зрозуміти та саботувати будь-яку волю (Росія в цьому – профі), а ми тільки ревемо страшними голосами, бо самі не думаємо, а чужі думки нас примушують битися боляче лобом, у якому напрямку не підемо. Слюшай, абідна, да?
Re: Вибачаюсь за багатословність, нема коли скорочувати
Я б теж не назвала її "доносом". Спостерігаючи все збоку (бо почуття команди у мене знаходиться у зародковому стані. Я, мабуть, є типовою представницею "гетьманської" нації, бгггг), у мене виникла наступна думка.
Не маю ніякого приводу сумніватися, що пан Тарас Возняк є комуняцьким пропагандоном який перефарбувався у українця через зміну політичної ситуації. Але то для мене зараз не так важливо. Що для мене важливо, це МИ САМІ. Порівняємо. У НИХ (тих мєрзкіх пропаганднонів) є ШКОЛА. Вони вміють спостерігати, аналізувати, розуміти та формулювати. Давайте, погоджуйтесь зі мною. Я вчора не знала хто такий є той персонаж, тільки побачила, що він досить чітко сформулював чаяння "галичан" (про-європейських сучасних українців, якщо відірватися від географії). Ну вже зовсім відірватися не вдасться, звичайно, бо ці риси йдуть у наборі з іншими рисами, доволі специфічними, тому і плутаються з тією клятою географією. Що ж робимо МИ?
1. МИ очікуємо що прийде ХТОСЬ, почне робити ХОЧ ЩОСЬ і тоді ми дивимося, що вони роблять і чи підтримаємо ми їх (чи запишемося у їхню "команду"). Тобто, не самі щось придумаємо, та очолимо якийсь рух-дію, а саме примкнемо. Тепер, хто приходить? Той хто вміє спостерігати, розуміти інших, хто навчився (з різним ступенем поверховості) виражати не сформульовані стремління та НАСПРАВДІ гне свою лінію. Ми це розуміємо з часом, розчаровуємося у "новому". І тоді маятник коливається до old ways. Коливання то не поступовий рух, ми топтатимемося на місці, як та Лат.Америка сторіччями. Тим часом, втрачатимемо освіту, культуру і станемо дикими. Сучасні у порівнянні з цими пропагандонами (гарно навченими, признаймо), як малі діти. Ці діти стають політтехнологами, але якщо хочуть просуватися, краще вживати СТАРУ, НАУКОВУ школу "поганих" совків.
2. Тому що самі ми не думаємо своєю головою (нас залякали на рівні генів), але бачимо що справа наша не йде, ми, коли бачимо щось схоже на "наше", то свідомо щільно затуляємо очі на щось, що видається нам якимось трохи дивним та не таким. Стаємо в позицію "воно огидне, але НАШЕ!" Або відкрито стаємо проти, критикуємо тим сильніше, бо це мусило б бути НАШИМ, РІДНИМ, воно нам болить, але "по визначенню" мовчимо про ЧУЖЕ, агресивне, тому що розуміємо що то і без наших слів ясно. Тому я критикую на два фронти. ) Чому це наше рідне так нам муляє? Тому що в ньому, окрім чесних, зверху засіли ті дядечки (дивіться пункт 1). Вони пофарбувалися у весь політичний спектр, очолили з часів Кучми (дякуємо "папі" Ющенка) ВСІ рухи, які можуть тільки прийти нам у голову. Тому що ми не довіряємо один одному (ну як же після стількох вбивств та стукачества!), через декількох "агентів" паплюжиться будь-яке ЗДОРОВЕ починання. Ми так ніколи не просунемося з мертвої точки та зневіримося геть.
А з статтею з Ї я загалом згодна. Вона маніпулятивна, без сумніву, але 99% в ній – правда. Інші вивчають нас щоб зрозуміти та саботувати будь-яку волю (Росія в цьому – профі), а ми тільки ревемо страшними голосами, бо самі не думаємо, а чужі думки нас примушують битися боляче лобом, у якому напрямку не підемо. Слюшай, абідна, да?