В українців представлена типова донаціональна свідомість, яка була в європейських народів у середньовіччя. Ця свідомість може створити тільки королівство, яке або перетвориться на імперію, або стане васалом і згодом розчинитися без сліду в більш потужній ідентичності, якщо бог рогів не дав.
Схоже на те.
Але тут виникає чимало питань, що вимагають, як на мене, неабиякого обдумування. Ну хоча б такі: чи дійсно можна перейти до "національна ідентичністі" оминувши всі ті "королівста-імперії"?
Або, що взагалі означають слова "загроза ідентичності", бо, припустимо, американській ідентичності зараз нічого не загрожує, а чи настільки ж убезпечена ідентичність французська чи шведська? Може в майбутньому, внаслідок процесів глобалізації, буде взагалі одна-єдина ідентичність, і чи варто тоді город городити з тими "національними ідентичностями"? А якщо слід, то в чому полягатиме різниця ідентичності французської від шведської, якщо обидві спираються на "культуру масову та високу"?
І наскільки "масовою" вона має бути? Чи можна, наприклад, вважати культуру, на яку спирається, наприклад, "японська ідентичність", масовою (якщо вона "масова" лише в межах японських островів, попри всю світову моду на всіляку "японщину")?
Імхо, без відповіді хоча б на ці питання, важко буде вийти за межі декларацій та сформулювати більш-менш чітку стратегію подальших дій.
Зрештою, можливо всі ці питаня вже давно розв'язані розумними людьми, і я просто не в курсі справи. :)