З Новим роком!

[kerbasi]

У не дуже ранньому дитинстві, щоб відокремитися від старших, я встановив собі 18:00 як момент, коли наступає Новий рік. Такий час було обрано, тому що прочитав десь, що у Стародавньому Єгипті доба починалася о шостій вечора. Це дурниця, звісно, бо єгиптяни не малу сучасного відліку годин, тому орієнтуватися саме на 6-ту не могли, скоріш на захід сонця.

У підлітковому віці я перевів стрілки годинника до поясного часу, тобто на годину назад від московського, і таким чином в мене задовго до Незалежності був встановлений теперішній «київський час». Тоді він був грецьким, румунським, турецьким, фінським тощо. У мене на столі стояли кілька годинників: з поясним часом, з гринвічським часом, з Всесвітнім скоординованим часом, і жодного – з московським. Родичі не розуміли, навіщо мені стільки поламаних годинників…

 Отже, зазвичай у новорічну ніч я й зустрічав Новий рік перед радіоприймачем з іншими народами і так аж до Нового року за Гринвічем, а потім йшов спати. Два нових роки, 1987 і 1988 випали з цього звичаю – військо.

Радісно і сюрреалістично почувався, коли мій Новий рік зрівнявся з «їхнім», тобто коли Україна перейшла на поясний час. Цей Новий рік міг знов стати «їхнім», але щось врятувало. Яким буде наступний, тобто аж 2013-й, та й всі інші за ним? Хотілося, щоб все ж таки моїм та нашим, а не їхнім. От цього нам всім і побажаю.

З Новим роком!

Comments

[groben.livejournal.com]

Щиро кажучи, не пам'ятаю, щоби у Донецьку, де я тоді мешкав, перехід на Київський час супроводжувався якимись помітними технічними та організаційними проблемами. Невдоволення обивателів тим, що "тєпєрь у нас тємнєєт раньшє, а вот у ніх там ва Львовє - в самий раз" - так, було. Але швидко звикли.

[kerbasi.livejournal.com]

Це зробили 1990-го, коли ще при владі були комуністи. Одразу ж весь сектор промилсовості, підпорядкований безпосередньо Союзу, а це 90% промисловості у Миколаєві, проголосив, що працюватиме за московським часом. Освіта перейшла на київський, але торгівля не повністю: частина крамниць залишилася на московському, тому на дверях були написані вказівники, за яким часом працює магазин. Пам'ятаю, в нашій "мордобойській" секції, куди ходили також і бійці невідімава фронта, і прості громадяни на комерційних засадах, один підійшов до тренера порекомендував йому змінити розклад "по московскому времени". Я стояв у передньому ряду, і все чув. На мій подив, тренер, також з колищніх, яких, як відомо, в них не буває, відмовився.