Я колись громадським транспортом дуже щільно займався, навіть громадська колективна робота була, яка таки змогла вийти на рівень міської владі і десь пнути мертву тушку.
Але в процесі прояснилися деякі речі, які зводили майже всю роботу нанівець. Спробую коротко.

З радянського часу ми у спадок отримали дуже дивну транспортну систему, де громадським транспортом користувалися 90% жителів міст, але проектувалася вона наче не для них. Транспотні підприємства були "планово збитковими". Їм нав'язувалася купівля нового рухомого складу, через що машини служили злочинно недовго, а їх заводський ремонт майже ніколи не проводився і це вміли робити мало де. Трамваї ходили там, де вони "не заважали", а не де вони були потрібні людям. Тролейбуси грали роль іміджевого транспорту, а їх лінії прокладалися як попало, аби були, часто по центральних вулицях замість значно місткіших трамваїв, де були максимальні пасажиропотоки. Автобуси обслуговувалися взагалі окремими підприємствами, які підпорядковувалися області, а не місту, ходили де прийдеться і як прийдеться, але маршрутів було багато. Метро було іміджеве, об'єктом ГО, будувалося дорого і повільно. Таксі вже тоді було напівкриміналізоване і з непомірними тарифами. Пасажиропотік ніхто не міряв, пересадкових квитків не було. Генплани були далекі від ідеалу і реалізовувалися на 15-20%. В результаті часто, щоб проїхати на роботу, люди робили 1-2 пересадки та довго йшли пішки.
Крім того, за совку був "план" - перевезти максимум пасажирів найменшими витратами, або мінімумом вагонів пройти максимум вагонокілометрів ітп. В результаті транспорту було обмаль, особливо у години "пік". Але інтервали руху все ж часто були невеликими а графіки, бувало, дотримувалися, що місцями робило ситуацію прийнятною.

Коли на межі 80х-90х стало скрутно, транспорт став ходити гірше та непередбачуваніше, транспортники взяли у моду страйки. На арену вийшли приватні перевізники, які зпочатку допомагали ситуації, а потім... почали заносити "нагору" копійочку.

Тому десь з середини 90х у містах створилася така схема, що маршрутки, транспорт "третього світу", при чому зазвичай маломісткий, стали пріорітетними і для влади (бо заносять гроші), і для людей (бо на відміну від нормального траспорту возять куди треба і швидше). Досить швидко вони "витіснили" автобуси (через перепрофылювання АТП). Аварія в Дніпродзержинську була використана як привід джихаду проти трамваїв (масове зняття ліній) та тролейбусів (зписання вагонів), який тривав приблизно до 2005-6 рр, що дозволило довести долю маршруток у перевезеннях до 80-90% і перевести електротраснпорт у категорію "соціального", тобто антиприбуткового, що працює екстремально незадовільно.

Отже, маємо, що
- навіть у величезних містах величезні пасажиропотоки вивозяться маломіским транспортом, який ходить без графіків та часто не є беспечним та комфортним
- оскільки система пересадок не працює, всі приватні перевізники намагаються тягнути лінії маршруток у 2-3 вузькі вулиці центру, що доводить вуличну ситуацію на них до колапсу
- перевізники не зацікавлені у переході на більші автобуси та вищі стандарти перевезень, бо це не дозволить заробляти і заносити копійочку нагору
- чиновники регулярно роблять заяви про покращення, але всі дії зводять до фіктивних, бо копійочку шкода
- інфраструктура нормального транспорту за 20+ років розвалена, вкрай зношена, ізпочатку була далекою від ідеалу і тому для приведення до ладу потребує колосальних інвестицій, які не факт, що не розкрадуть
- єдиним нормально працюючим видом транспорту лишилося метро, що наглядно демонструє Київ різницею в вартості житла
- пасажири впливу на ситуацію не мають

Ось це базові проблеми сучасності. За осатнні прибл.7 років плюси - що деяких приватних перевізників заставили купити нормальні великі автобуси і дали їм змогу працювати; що місцями відновили муніципальний автобус; що мільйонники масово закуповують нові низькопідлогові автобуси на тролейбуси (завдяки системі відкатів). Мінус - постали у повний зріст вуличні затори; трамвай, який після метро і електричок є головним транспортом європейских міст, лишається гробом на колесах з провулку, де з ризиком для життя та швидкістю 10км/г їздять пенсіонери.
Решта не змінилася.
Що робити, в принципі ясно. Бажання нема у "верхів". Чисто фінансової мотивації