![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Про циган та українців
У френд-стрічці пройшли обміни вербальними стусанами навколо циган. Мої ліво-ліберальні френдеси віртуально спробували пом’яти Негребецького, але більшість свідків, здається, скоріш на його боці. Я Негребецького не вважаю поганою людиною, інакше не читав би. На мою думку, він найбільш майстерно артикулює плекання образ, яке стало дуже популярним після приходу до влади агресивних україноненависників. Спробую пояснити, що до чого. Але пояснення поясненнями, а прихильникам плекання образ слід готуватися до можливих наслідків їхньої позиції.
Я виріс у місті, де циган було дуже багато. Звісно, я здебільшого їх бачив неподалік свого будинку: виключно жінок, які торгували привезеними моряками жуйками (50 копійок за пластинку у другій половині 70-х, щоб діти їх не купляли на заощаджені зі шкільних обідів гроші, батьки казали, що циганки ті жуйки самі роблять та отруту туди підсипають). Напевно, вони ще чимсь торгували, але це дітей не цікавило. А ще ми всі знали, де і в кого купують коноплю та саморобну «ширку» з маку. Передмістя таке є у Миколаєві – Широка Балка, де у населенні частка циган найбільша. І в самому місті траплялися місця, так би мовити, компактного проживання.
Отже, повсякдення сприяло вкоріненню стереотипів, тому можете собі уявити мій подив, коли з іншими циганами я перетнувся у спортивній секції. Нормальні хлопці, одного зі мною віку, після 8-го класу (теперішній 9-й) збиралися піти (і таки пішли) до ПТУ вчитися суднобудівним робітничим фахам. Не з Широкої Балки хлопці, з Варварівки. З Широкої Балки я близько нікого не знав. Батько мене потім познайомив з кількома циганами з їхнього заводу. Звичайні роботяги, нічого особливого. Це він так проти моїх підліткових «фашистських» переконань пробував боротися.
Звісно, існували ще й цигани-асимілянти, які повністю русифікувалися-советизувалися, жили не у своїх районах, а у міських бетонках і зайвий раз не згадували привселюдно про своє походження. І десь далеко, в уявних кришталевих палацах з вежами із слонової кістки існувала циганська творча та гуманітарна еліта з їхніми театрами, ансамблями, дослідженнями циганських діалектів, літературою та епізодичною публіцистикою за дружбу народів.
От що було важко з тими циганами зі спортивної секції, це коли після тренувань ми йшли до відомого у місті магазину «сотка» попити газировки, а там поруч – місце «полювання» гадалок та торгівок. Тут і починалися суперечки, і наші цигани завжди були на боці своїх криміналізованих соплемінників. Звісно, це сприяло закріпленню стереотипу, що скільки цигана не годуй, а він все одне в душі крадій коней, майна та навіть дітей.
Я тепер розумію, чому саме так траплялося. Якщо циган скоїть злочин, його «в’яже» нециганська міліція, розслідує справу нециганський слідчий, судить нециганський суд. В цих умовах психологічно дуже важко пересічному цигану не дивитися на ситуацію через протиставлення «свій – чужий», і це підсилювалося тим, що й оточення ж не було надто приязним до циган. Щоб дивитися на ситуацію не з національно-племінних, а з загальнолюдських позицій потрібна неабияка мудрість та внутрішня сила, якої чекати від випускників ПТУ не варто. А інтелігенція – вона ж у кришталевому палаці з вежею із слонової кістки. На жаль, така поведінка тільки сприяла вкоріненню негативних стереотипів, а позитивний досвід спілкування з циганами перекреслювався негативним, бо начебто самі «позитивні цигани» його ж перекреслювали позірною толерантністю до «своїх» злочинців.
Подібно поводяться тепер і численні українські інтелектуали, що можна спостерігати з наших же суперечок у ЖЖ за останні тижні навколо політ коректності, з «єврейського питання», а тепер ще й через циган. Всі аргументи редукуються до «хто перший почав». На кожну критику ксенофобської ескапади, обов’язково з’явиться «захисник українців» і почне міркування, що, мовляв, українців всі ображають, а відповісти на образи - забороняється, нібито йдеться не про відлуння дуелей в інформаційному просторі між пропагандистами з різних фронтів, а про особисто Кагановича, Валуєва та Єкатерину ІІ, які сидять просто перед ображеними.
На жаль, коли образа болить, досвід інших та свій власний у минулому нічого не вчить. В такому разі варто психологічно готувати себе до наслідків. А наслідком буде подальша фрагментація суспільства, ізоляція україномовної її частини, і підживлення негативних стереотипів про українців, які попри всі старання організованих тролів з Півночі, не дуже прищеплялися російськомовному населенню, але напевно тепер процес піде легше.
Всі необхідні посилання до теми тут:
http://maryxmas.livejournal.com/3308973.html
Ще одна думка до теми:
http://morreth.livejournal.com/1930025.html
Disclaimer: я готовий вживати слово «ром» замість «циган» і періодично, мабуть, буду до нього призвичаюватися. Але обов’язковим для себе вважатиму, якщо почую прохання про це саме з боку циганських громад.
no subject
no subject
http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/R/Rudansky/Prykazky/CyganZXronom.html
В нас вдома воно в дещо зміненому варіанті побутувало як кумедний вірш для дітей. В нашому варіанті він сів під мостом і почав хрін там їсти, логічно моє дитяче питання було, чого він додому не дойшов з тим хроном, і де в нього дім, на що відповідь була, що він там під мостом і мабуть і живе. Відповідно і образ цигана склався як недотепного, бідного до краю, без дому і сім'ї (бо де її там під мостом тримати).
Ну і ще лякали, якщо голодним спати лягатимеш, то присняться тобі цигани - не знаю, чи це мало стосуватися знову таки голоду, чи крадення циганами дітей.
Вони дійсно найбільше несхожі були традиційно, і мовою, і побутом - може дійсно тому їх найбільше не любили і боялися.
no subject
Ви ж, напевно, в курсі постійних дискусій в західному світі стосовно використання профілювання у роботі поліції і з усіма аспектами та наслідками для прав людини і т.д. В Україні ж профілювання ніколи не мало під собою якусь офіційну базу, тут все просто стихійно, на хлопський розум.
no subject
Мушу сказати, що після першої Індії, реакція на вигляд і дії навіть найартистичніших з наших стереотипних циган не справляє жодного враженя, тому для навчання іншості, корисно мабуть не лише на захід від Чопу, але й на схід від Дубая поїхати :)
Тут в цих дискусіях здається також ніхто особливо не зачіпав кочового аспекту - в цьому контексті "як цигани" теж досить часто згадувалося, при тому спокійно ігнорували те, що самі могли на тижні йти в гори, тягнучи з собою все "на власному горбі" в жахливої якості і такого ж вигляду наплечниках і доношувати останнє дрантя в тих самих горах, та й навіть вдома, головне щоб не виглядати "як цигани" на людях в місті.
Мені здається вони для нашого і так бідного і затурканого з покоління в покоління були таким собі порівнянням, віддушиною, що от, є хтось ще гірший, бідніший, затурканіший. В нас хоч один на всіх куток в кімнаті є, а в них навіть того нема.
А ще цікаво, що кочовий спосіб життя зараз досить популярний в америці (особливо там, де клімат дозволяє), причому далеко не завжди є ознакою бідноти. Навпаки, мати свій трейлер і жити в ньому де собі хочеш і скільки хочеш - розвага як для пенсіонерів, так і для тих, кого робота до місця не прив'язує.
no subject
Кочовий спосіб популярний. Ця романтика з США і до нас доходить. Тільки це не для мене. Я можу переносити тільки кочування літаками та між пристойними готелями))
no subject
Про кочування - десь минулого року з друзями краєм ока дивилася документальний фільм про пересувні житла - там почалося з історії (в осносному в США), а закінчилося показами як, де, і кому роблять сучасні найшикарніші трейлери, і що з того виходить. Ну то ми всі (в тому числі і затяті любителі пристойних готелів) однозначно погодилися, що в такому чуді можна і покочувати трохи, особливо на пенсії в країні з відповідними стоянками, дорогами і природніми місцями - США для того зовсім непогано надається :).
А взагалі я теж останнім часом за літак, хоча після 4 перельотів за 4 дні через пів-світу літак втрачає майже весь свій шарм :)