![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Про громадські рухи (продовження)
Інші пости на тему будуть під тегом "громрух".
http://kerbasi.livejournal.com/tag/громрухи
4.Практично всі ініціативи знизу мають таку спільну рису: ініціатори збирають людей, часто випадкових, через інтернет або об'яви на стінах, а на зборах пропонується створити ініціативну групу. "Ні" - цьому. Ні і ще раз ні! Саме ініціатори і мусять бути ініціативною групою. До громади слід виходити вже зі сформованим кістяком організації!
5. Практично всі ініціативи знизу мають ще одну спільну рису: ініціатори виставляють скриньку (реальну або віртуальну) - і закликають кидати туди пропозиції. І цьому однозначне - ні! Виходячи на публіку з громадським рухом вже слід мати ідеї, що і як робити. А люди, які захочуть долучитися до руху, потребують певного часу на розігрів, на просякнення ідеями руху, його культурою, і тільки після цього в них виникатимуть ідеї на подальші кроки. Пам'ятаєте моя часто повторювану тезу про синдром другого кроку? Тобто українських ініціатив ніколи не вистачає на другий крок? Ось і відповідь чому: замість продуманої ініціативною групою однодумців, компетентних у сфері, до якої вони планують докласти зусиль, програми- купа сирих пропозицій від випадкових людей.
6. Фінансування. Наївно вважати, що серйозних результатів можна досягти без витрат. Також наївно вважати, що вистачить періодичних вкидань купюр на зборах, коли головуючий кричить: "Так що ми бідні люди? Ми не допоможемо самі собі? Нам що, шкода на велику Ціль"? - перший пішов, вкидаючи якусь кольорову купюру, другий, третій... Всі потягнулися за гаманцями... Гарантую, що надовго такого не вистачить. Як і менш агресивних способів зі скриньками, сльозогінними постерами, адреноліновими гаслами і т.д. Слід шукати джерела. В крайньому випадку долучитися зі своїм проектом в якості "субпідрядника" до якогось більшого руху чи фонду. З фандрейзінгу існують тренінги, тому вчіться, кому це потрібно.
http://kerbasi.livejournal.com/tag/громрухи
4.Практично всі ініціативи знизу мають таку спільну рису: ініціатори збирають людей, часто випадкових, через інтернет або об'яви на стінах, а на зборах пропонується створити ініціативну групу. "Ні" - цьому. Ні і ще раз ні! Саме ініціатори і мусять бути ініціативною групою. До громади слід виходити вже зі сформованим кістяком організації!
5. Практично всі ініціативи знизу мають ще одну спільну рису: ініціатори виставляють скриньку (реальну або віртуальну) - і закликають кидати туди пропозиції. І цьому однозначне - ні! Виходячи на публіку з громадським рухом вже слід мати ідеї, що і як робити. А люди, які захочуть долучитися до руху, потребують певного часу на розігрів, на просякнення ідеями руху, його культурою, і тільки після цього в них виникатимуть ідеї на подальші кроки. Пам'ятаєте моя часто повторювану тезу про синдром другого кроку? Тобто українських ініціатив ніколи не вистачає на другий крок? Ось і відповідь чому: замість продуманої ініціативною групою однодумців, компетентних у сфері, до якої вони планують докласти зусиль, програми- купа сирих пропозицій від випадкових людей.
6. Фінансування. Наївно вважати, що серйозних результатів можна досягти без витрат. Також наївно вважати, що вистачить періодичних вкидань купюр на зборах, коли головуючий кричить: "Так що ми бідні люди? Ми не допоможемо самі собі? Нам що, шкода на велику Ціль"? - перший пішов, вкидаючи якусь кольорову купюру, другий, третій... Всі потягнулися за гаманцями... Гарантую, що надовго такого не вистачить. Як і менш агресивних способів зі скриньками, сльозогінними постерами, адреноліновими гаслами і т.д. Слід шукати джерела. В крайньому випадку долучитися зі своїм проектом в якості "субпідрядника" до якогось більшого руху чи фонду. З фандрейзінгу існують тренінги, тому вчіться, кому це потрібно.
no subject
no subject
Майдан показує, як це робиться: від прибиральників сміття до готувальників їжі.
no subject
no subject