Про кризу довіри та марність технічних метафор

[kerbasi]

Френди, які відгукнулися на мої вчорашні дописи, зокрема candrika та anoushe, допомогли знайти ще одну причину несприйняття лідерства у прогресивній частині нашого суспільства. Причина - криза довіри. Не тільки до влади, політиків, бізнесу, істеблішменту, меншин чи чогось ще великого та інстиціоналізованого, а геть до будь-кого. Через це всі ці спроби будувати щось таке, що має керувати саме собою саме по собі, аби тільки не було персоніфікованих очільників.

Навіть наша мова ще не напрацювала адекватної термінології. Наше "лідерство" звучить значно потужніше, ніж англійське leadership і коннотує з диктатурою. Це лише додає до несприйняття. Здається, несприйняття починається вже десь на фонетичному рівні. Втім, без leadership не можливо побудувати організацію. Саме організацію. Протестний рух у майданній формі або спонтанний громадський рух з точковими діями, можливо, й можна - я просто на цьому не знаюся.

Зараз з'явилося кілька ініціатив, які саме пропонують створювати доволі велику й розгалужену організацію, при чому заперечують засади побудови організації. Принципи менеджменту організацій дискредитовані в очах учасників цих ініціатив, і вони звертаються до принципів побудови систем зі сфери інформаційних технологій. Це мені виглядає абсурдним шаблонуванням. Колись суспільство пояснювали законами механіки, згодом - автоматики, теоріями Айнштайна та Нільса Бора, а на ранньому етапі комп'ютерізації - архітектурою систем "сервер - робочі станціі" Нічого, крім набора метафор та зловживання переносним значенням термінів це не принесло. Нічого, крім збагачення публіцистики, не принесе й перенесення моделей управління даними, т.з. гнучка ієрархія (flexible hierarchy). Люди не гвинтики, не шестерінки, не автоматичні системи з блоками зворотнього зв'язку, не програмовпні процесори, не робочі станції бога-сервера і не масиви даних. Людей на добру справу можна організувати тільки людськими теоріями. Технічні метафори залишіть тим, хто людей не вважає людьми. Згадайте нарешті, хто і для чого всі ці "гвинтики у великому механізмі" придумував і навіщо.

І навряд чи я помилюся у своїх прогнозах, що знов ці ініціативи випаряться на другому кроці. Мені здається ці ініціативи не продумані на ідеальному рівні: хай завтра всі погані хлопці зникнуть, що ми робимо? В нас є кандидати на вищі посади (лідери), ми знаємо, як реформувати ієрархічні структури (армія, міліція, спецслужби, митниця)? Взагалі, how does the good look like (як "добре" має виглядати)? Показова марність "багатолідерного" протесту в Єгіпті, де після успішної революції, влада знов повернулася до військових, як власне й була до революції.

Словосполучення "брак довіри" часто спливає у розмовах, але, здається (я можу помилятися, бо не відслідковую), що всю глибину всеохоплюючої недовіри в українському суспільстві ще ніхто не описав. Тут криза довіри не як публіцистичний штамп, а дійсно справжня криза з цілком матеріальними наслідками у вигляді найгіршої економіки Європи, найбіднішої країни Європи, найкорумпованішої країни Європи.

Ось власне ще одне завдання на наступний рік: розібратися, як долати кризу довіри.

Comments

[none_smilodon (from livejournal.com)]

1. створюємо сайт-голосувалку з керуванням електронними ключами (розробка 20 000 - 50 000 гривень). реєструємо якусь організацію для прийому бабок на розрахунковий рахунок (до 15 000 грн.).
2. купуємо палатку (1500 - 2000 грн.), пластикові стільці і стол (якщо не помиляюсь, літом бачив в метро по 999 грн), беремо в оренду ноут (думаю 200 - 300 грн. в день, кожен буде працювати зі своїм), купуємо веб-камеру (200 грн) друкуємо пачку заяв на обробку персональних даних (0,2 грн * 500 = 100 в день ), та ящик болванок (умовно 5 * 500 = 2500 день).
3. розкладаємо палатку на майдані, повідомляємо що людина може стати членом руху, для цього має сфотографуватись з паспортом, купити ключі та використати їх на сайті. коштує це 50 гривень, які вважають безвідсотковою возвратною допомогою організації і які можна використовувати на сайті (юридичну схему з козами довіренностей і пєрвічкі розробити може мій бухгалтер, гривень за 700).

далі все просто. створення голосування - платне. саме голосування - платне. коментарі - платні. хай це будуть тисячні долі копійок, але все має списуватись з рахунку, який можна поповнити через приват.

якщо спільним голосування прийнято рішення йти на мітинг, то кожен член зобов'язаний піти чи привести когось замість себе. якщо людина сачконула, з його рахунку списується штраф. якщо прийшла - на рахунок іде встановлена плата за мітинг.

з негативів схеми, у випадку трусу будуть шити безліцензійну фіндіяльність та створення піраміди.

[lovkyj-man.livejournal.com]

Вибачаюсь за затримку з відповіддю.

Мені здається цей підхід автор даного журналу знову вважав би таким, що не відповідає максимі "людей на добру справу можна організувати тільки людськими теоріями."

Не хочу бути голим критиканом. Втім, не знаю а) чому люди почнуть вкладати свої 50 грн. саме в цей проект (можливо визначти це можна лише експериментально), б) як саме в цьому проекті будуть викрісталізовуватись ідеї, як буде виростати той самий leadership? Чи гарантує списування за рахунку 10 коп./комент те, що N людей прийдуть до ~10 спільних ідей замість того, щоби мати ~N ідей на виході.

[none_smilodon (from livejournal.com)]

1. головна помилка всіх, у кого починається об'єднавчий зуд - бажання об'єднувати всіх зі всіма. мінімум 90% населення цієї країни - невиправні лузери, злочинці і балаболи. ціль об'єднання не стільки отримати всіх з 10%, як не допустити людей з 90%.

2. ідеї які потрібні цій країні достатньо очевидні. практично, можна взяти будь-яку програму парламентської політичної партії та замінити всі твердження на обернені.

3. з лідерством все просто. уявіть що ми робимо стартап. у стартапу є засновники, які вигадують основні ідеї які за ним стоять, вкладають бабки та довгий час працюють за ідею. у нього є перші робітники, які працюють за значно менші гроші ніж коштують, але мають свої опціони. і нарешті, кінцева мета будь-якого стратапу - акціонування, IPO.

пан kerbasi непогано визначив проблему: а. всі існуючі рухи є пропозицією написати разом книгу, коли ні сюжету ні безпосередньо прізвище виконавця невідомо. б. ніхто не хоче бачити лідерів в. люди хронічно не довіряють один одному.

тепер треба розробити певну програму дій, домовитись про спосіб поділу здобичі засновниками (учредителями), порядок і підстави продажу опціону першим робітникам і процедуру акціонування (перетворення на партію) та винагороду засновникам та тримачам опціонів за цю красу.

[mamay-m.livejournal.com]

треба сісти й порахувати на дєньгі
бо імєнно шо цікаве механізм, а не універсальне заклтіє яке примирить трєпєтную лань з желєзним коньом який йде на смєну крістьянской лошадкє.
я думаю шо реально ті цифри шо ти задав можна зменшити за рахунок уставного капіталу.
шо я не вкурив так це імєнно шо механізм защіти і оборони

[none_smilodon (from livejournal.com)]

якщо ти про формування статутника речами, то я б не радив. завжди викликає питання вірності оцінки вартості речі.

ну і наступне випиздошування засновників виділенням статутного внеска натурою теж окрема краса. "ми так класно вигадали, оцінити цей 386-й комп у 15 000 гривень і вклали його в уставний фонд" і за п'ять років "нахуя мені цей старий зайобаний комп??!".

[mamay-em.livejournal.com]

малося на увазi шо вктнуть 50000 у первоначальне обсуждэнiэ трохи важчэ нiж уболтать людей здэлать прикидку разработки програм за iдэю (хоча зрозумiло шо це некошерно)

[none_smilodon (from livejournal.com)]

абсолютно правильна думка. платити треба завжди, обіцянками на майбутнє (опціонами) можна платити тільки частину.

[none_smilodon (from livejournal.com)]

подивився записи. відкриття товки зараз вийде від 2157 грн., сайт можна на початку скоротити до якогось примітиву, з викладанням PDF файлів довіреностей і списком зашифрованих на локальних машинах відкритими ключами хеш-сум цих файлів. відповідно є можливість: а. робити програмну частину на гроші що отримуються на ключі б. розробити повноцінне ТЗ і оголосити конкурс на його розробку.