Беззбройна несила: день Д

Чорнухи наразі немає, як власне і війська, але вже на шляху до нього.
Цікаво, але на відомому літпорталі учебку, в якій я почав службу, вже описав один автор у своєму досить розлогому творі.Наступного разу дам посилання.Тепер мені доведеться дещо скоригувати початковий задум, бо чимало вже сказано до мене.  А ще про цю учебку чимало позитивних відгуків та спогадів розкидано по різних воєнно-історичних та однополчанських ресурсах. А я й не знав, що мені так пощастило! Там же, по тих ресурсах, можна знайти кілька світлин з минулого і сучасності. Сучасність якась дивна: частину не ліквідували, там десь навіть кілька солдат проходят службу, але територія захаращена, будівлі перетворюються на руїни, по них бігають зграйки псів. Дуже показово, як уся країна: поки не туди, й не сюди, країна належить бродячим псам, а час бере своє... 

( а тут власне спогади  )