А я жужу
Спостерігаючи за запеклими боями у ЖЖ з приводу жежешної вікторіанської тусовки в українському замку з селянськими іконами, я згадав дещо зі свого життя.
За СРСР було таке свято - день утворення СРСР. Воно було десь напередодні Нового року, і його ніхто не помічав, крім партполітроботників та їхніх безпосередніх об'єктів для виховання. У нашій школі до цього дня завжди влаштовували концерт дружби народів, де кожний клас мусив щось представити: казку інсценувати, пісенку заспівати. Одного разу нашому класу випало зображати естонців. Всім наказали прийти в естонських національних костюмах. Уявляєте собі? Як виглядає той костюм не нагуглиш, бо інтернету не було. В магазинах - тільки коричневі строї 54 розміру росту 146 см. Але у виконанні наших педагогів це все виглядало точно, як в армії:
Дід: - курити маєш?
Молодий: я не курю.
Дід: Нє грєбьот, іщі!
Молодий: та де ж, чіпок (магазин) на переоблік зачинений!
Дід: це твої труднощі
Через годину у казармі чути звуки ударів по тілу, зойки, стони та злобний шепіт: "савсєм маладьож абарзєла, ніфіга старих воінав нє уважаєт".
От у нас у школі десь так було. Тільки замість ударів багатогодинні "прочухони" на різних зборах та зіпсовані комсомольські характеристики тим, кому вони конче потрібні, щоб поступити, наприклад, до військового вчилища або на гуманітарно-ідеологічну спеціальність.
На щастя, дома знайшлася якась книжка з дружби народів. На щастя, бабуся нічого не викидала з 1917 року. Отже, знайшли якусь стародавню жилетку. Від дідуся залишилася якась шляпа. От у шкільних брюках, у білій сорочці, шляпі та жилетці я вийшов на сцену у ролі естонця. Решта однокласників виглядала подібно, крім кількох з особливими батьками, яким, напевно, ціле управління культури обласного рівня шукало правильні костюми. Звісно, їх ставили у приклад, а нас, простих смертних педагоги лаяли останніми словами, як ледарів, яким байдуже на честь класу, школи, Батьківщини і и.д. Співали ми пісню "А-я жужу". От власне минулого тижня з передачі Радіо Свобода я випадково довідався, що це не естонська пісня,а латиська популярна колискова. Сміявсь!
Але як не дивно, ця пісня мені таки допомогла.. В армії, в учебці якось я наспівував її коли чистив чоботи. І це таки привернуло увагу двох естонців! "Отт кутта снаєшш етта пєєсняя"? І ми сприятелювалися. І це було дуже добре, бо за екстремальних обставин слід шукати союзників серед кого завгодно, тільки не серед братів слов'ян, шановних співвітчизників.
Не знаю, чому ці естонці не пояснили мені, що це насправді латиська пісня, і я цілих чверть столліття перебував в ілюзіях, що я десь долучився до естонської культури.
Ось усі ці суперечки між українцями почвєннікамі-дєрєвєнщікамі з одного боку і космополітами-глобалістами з іншого провокують запитати їх прихильників, а чи не співаєте ви обидва "естонську" "а я жужу"? Через природний брак цікавості українців до будь-чого за межами близького кола, малий відсоток подорожуючих, догматизм та неадекватність системи освіти, обскурантизм національно свідомих культуртрегерів, ворожу пропаганду сучасний українець не має зеленого поняття ані про свою країну, ані про світ, а судить тільки з репродукцій та переспівів. Хоча користь, звісно, є і з суперечок, і з тусовок. Хоча б весело провести час і посприяти спонсоруючому бізнесу через рекламу.
Aijā žūžū lāča bērni
http://www.youtube.com/watch?v=RuaFHHo3noo
День утворення СРСР - 30 грудня, тобто шкільне "свято" йшло в одному ряду з передноворічним "утрєнніком" і початком зимових канікул, тому багато хто й не пам'ятає.
Дискусії та посилання на інші дискусії тут:
http://sparrow-hawk.livejournal.com/2328809.html
За СРСР було таке свято - день утворення СРСР. Воно було десь напередодні Нового року, і його ніхто не помічав, крім партполітроботників та їхніх безпосередніх об'єктів для виховання. У нашій школі до цього дня завжди влаштовували концерт дружби народів, де кожний клас мусив щось представити: казку інсценувати, пісенку заспівати. Одного разу нашому класу випало зображати естонців. Всім наказали прийти в естонських національних костюмах. Уявляєте собі? Як виглядає той костюм не нагуглиш, бо інтернету не було. В магазинах - тільки коричневі строї 54 розміру росту 146 см. Але у виконанні наших педагогів це все виглядало точно, як в армії:
Дід: - курити маєш?
Молодий: я не курю.
Дід: Нє грєбьот, іщі!
Молодий: та де ж, чіпок (магазин) на переоблік зачинений!
Дід: це твої труднощі
Через годину у казармі чути звуки ударів по тілу, зойки, стони та злобний шепіт: "савсєм маладьож абарзєла, ніфіга старих воінав нє уважаєт".
От у нас у школі десь так було. Тільки замість ударів багатогодинні "прочухони" на різних зборах та зіпсовані комсомольські характеристики тим, кому вони конче потрібні, щоб поступити, наприклад, до військового вчилища або на гуманітарно-ідеологічну спеціальність.
На щастя, дома знайшлася якась книжка з дружби народів. На щастя, бабуся нічого не викидала з 1917 року. Отже, знайшли якусь стародавню жилетку. Від дідуся залишилася якась шляпа. От у шкільних брюках, у білій сорочці, шляпі та жилетці я вийшов на сцену у ролі естонця. Решта однокласників виглядала подібно, крім кількох з особливими батьками, яким, напевно, ціле управління культури обласного рівня шукало правильні костюми. Звісно, їх ставили у приклад, а нас, простих смертних педагоги лаяли останніми словами, як ледарів, яким байдуже на честь класу, школи, Батьківщини і и.д. Співали ми пісню "А-я жужу". От власне минулого тижня з передачі Радіо Свобода я випадково довідався, що це не естонська пісня,а латиська популярна колискова. Сміявсь!
Але як не дивно, ця пісня мені таки допомогла.. В армії, в учебці якось я наспівував її коли чистив чоботи. І це таки привернуло увагу двох естонців! "Отт кутта снаєшш етта пєєсняя"? І ми сприятелювалися. І це було дуже добре, бо за екстремальних обставин слід шукати союзників серед кого завгодно, тільки не серед братів слов'ян, шановних співвітчизників.
Не знаю, чому ці естонці не пояснили мені, що це насправді латиська пісня, і я цілих чверть столліття перебував в ілюзіях, що я десь долучився до естонської культури.
Ось усі ці суперечки між українцями почвєннікамі-дєрєвєнщікамі з одного боку і космополітами-глобалістами з іншого провокують запитати їх прихильників, а чи не співаєте ви обидва "естонську" "а я жужу"? Через природний брак цікавості українців до будь-чого за межами близького кола, малий відсоток подорожуючих, догматизм та неадекватність системи освіти, обскурантизм національно свідомих культуртрегерів, ворожу пропаганду сучасний українець не має зеленого поняття ані про свою країну, ані про світ, а судить тільки з репродукцій та переспівів. Хоча користь, звісно, є і з суперечок, і з тусовок. Хоча б весело провести час і посприяти спонсоруючому бізнесу через рекламу.
Aijā žūžū lāča bērni
http://www.youtube.com/watch?v=RuaFHHo3noo
День утворення СРСР - 30 грудня, тобто шкільне "свято" йшло в одному ряду з передноворічним "утрєнніком" і початком зимових канікул, тому багато хто й не пам'ятає.
Дискусії та посилання на інші дискусії тут:
http://sparrow-hawk.livejournal.com/2328809.html