Тема неосяжна. Розкидана по блогу. Я не є співцем рідного менталітету, бо інакше звідти не поїхав би. Якщо на пальцях, то тамтейший менталітет приблизно так відноситься до менталітету "української України", як менталітет Нового Світу до менталітету Старого Світу. У нас там справжній "плавильний казан", інші принципи формування спільноти, тому ані фольклорні націоналісти, ані етно-націоналісти, ані релігійні консерватори, там не мають перспективи. 200 років - це сива давнина. І корінні там всі, бо 200-300 років там не було нікого. Всі "панаєхалі".
А у побуті, так у нас там культура іскрометних пікіровок, а у киян - культура байок. На моїй першій роботі нас було двоє з Миколаєва і один з Одеси. Ми вранці готували собі кави та обмінювалися "смол ток", а місцеві лякалися, що ми сваримося, і от-от вибухне бійка.
Стосовно кухні - так то, взагалі, як дві різні країни. Помідори та сині в нас ростуть просто під ногами, а картопля - їжа ледачих готувати та приїжджих москалів. На чернігівській трасі купував якось сині в бабусі, так вона мене щиро запитала, а що з них готується. Звісно, ці відмінності з часом стираються, і якщо шкляри, андруховичи та тягнибоки не постараються, то невдовзі вже вся країна буде плавильним казаном.