![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Ета ваша хвальоная Грузія
Вчора не набрався особливих вражень, тому що весь день провів з однією компанією. Знов отримав підтвердження, що Саакашвілі вже не дуже популярний. Тепер мої співрозмовники схильні зробити ставку на якогось тутейшого олігарха Іванішвілі, який, судячи з розповідей, розігрує популістську карту. В нього на батьківщині він начебто всім пенсіонерам купує медичні страховки, за власний рахунок будує дороги тощо. Отже, все ясно... А ще він начебто був громадянином РФ, а також Франції. Такий собі міст між сходом та заходом, опорою якого має бути Грузія. Я нічого взагалі не знаю про цього пана, про його програму, але те, що я почув дуже тхне типовим для України популізмом. Як би не сталося біди з Грузією. А вибори вже у жовтні. Також, наскільки я зрозумів, тут находиться чимало прихильників позиції "проти всіх". Я мав необережність розповісти про наші передвиборчі приколи типу "намалюй владі х---" у бюлетені та "на сортах гівна не знаємось". Слід було бачити, який це викликало ентузіазм!
З готельних приколів. Позавчора я приїхав до готелю близько другої ночі і двері були відчинені. Вчора - близько шостої години вечора, і двері були зачинені, довелося стукати. Відкрив заспаний адміністратор, у лоббі було вимкнене світло. Така собі сієста. Взагалі в мене складається враження, що правильним описом місцевих сервісів та ділового середовища є сленговий неологізм "розслабон".
В Грузії, якщо хочете зустрітися з представником або керівником якоїсь комппанії, головне не продертися крізь секретарські фільтри, не перемогти у боротьбі характерів з Самим, а просто ... додзвонитися. Майже всі телефони на веб-сайтах або змінилися, або написані неправильно. Часто номер можна встановити, порівнюючи його з іншими номерами міста або мобільного оператора. Тобто мають місце банальні друкарські помилки, просто неуважність. Я вже мав кумедну ситуацію, коли одній діловій людині повідомив її ж правильний номер. В підпису під емейлами в неї написаний помилковий.
Карту Тбілісі вдалося купити у книгарні. Карта російськомовна, не всі вулиці позначені і немає алфавітного показчика вулиць. Отже, шукай свою путь, як хочеш.
В магазині під назвою "супермаркет" продавчиня мене запитала, чи я "рус". Отримавши відповідь, що українець, помітно пожвавішала. Виявилося, що її мама з Харкова. Взагалі, тут дуже багато тих, чиї родичі з України. Я за совітських часів був доволі молодим, щоб деякі процеси аналізувати, але, здається, що тодішнім еквівалентом сучасного "заміж за кордон", був "заміж до іншої республіки".
"Супермаркет" це вже забутий формат українських дев'яностих, просто невеликий магазин з алкоголем, базовими продуктами та деякими господарськими дрібничками. Тут таке ще існує. Взагалі, Тбілісі справляє враження Києва десь самого початку нульових років. І розвиток сервісів, і розвиток бізнесу, і ті ж мертві телефони на сайтах та у довідниках.
З готельних приколів. Позавчора я приїхав до готелю близько другої ночі і двері були відчинені. Вчора - близько шостої години вечора, і двері були зачинені, довелося стукати. Відкрив заспаний адміністратор, у лоббі було вимкнене світло. Така собі сієста. Взагалі в мене складається враження, що правильним описом місцевих сервісів та ділового середовища є сленговий неологізм "розслабон".
В Грузії, якщо хочете зустрітися з представником або керівником якоїсь комппанії, головне не продертися крізь секретарські фільтри, не перемогти у боротьбі характерів з Самим, а просто ... додзвонитися. Майже всі телефони на веб-сайтах або змінилися, або написані неправильно. Часто номер можна встановити, порівнюючи його з іншими номерами міста або мобільного оператора. Тобто мають місце банальні друкарські помилки, просто неуважність. Я вже мав кумедну ситуацію, коли одній діловій людині повідомив її ж правильний номер. В підпису під емейлами в неї написаний помилковий.
Карту Тбілісі вдалося купити у книгарні. Карта російськомовна, не всі вулиці позначені і немає алфавітного показчика вулиць. Отже, шукай свою путь, як хочеш.
В магазині під назвою "супермаркет" продавчиня мене запитала, чи я "рус". Отримавши відповідь, що українець, помітно пожвавішала. Виявилося, що її мама з Харкова. Взагалі, тут дуже багато тих, чиї родичі з України. Я за совітських часів був доволі молодим, щоб деякі процеси аналізувати, але, здається, що тодішнім еквівалентом сучасного "заміж за кордон", був "заміж до іншої республіки".
"Супермаркет" це вже забутий формат українських дев'яностих, просто невеликий магазин з алкоголем, базовими продуктами та деякими господарськими дрібничками. Тут таке ще існує. Взагалі, Тбілісі справляє враження Києва десь самого початку нульових років. І розвиток сервісів, і розвиток бізнесу, і ті ж мертві телефони на сайтах та у довідниках.
Іванішвілі на хвилях ефіру
К.Бендукидзе: Есть еще другие факторы, которые смущают людей, изначально поддержавших Иванишвили. Недавно заявил, что как только он придет к власти, он снесет мост (в центре Тбилиси, через Куру —«Власть»). Нет, ну мне этот мост тоже не нравится. Мне вот кажется, что он красивый как мост, но он неправильно вписан — на мой вкус. Он стоит излишне высоко. Мне много чего не нравится архитектурно — мне и площадь Свободы не нравится, и колонна с Георгием. Но это же не повод сносить. Это и не повод, чтобы находится в оппозиции.
Люди чувствительны сейчас не к тому, будет пенсия 220 лари или 160, а к тому, что Иванишвили говорит странные вещи, и их это пугает. Он ведь постоянно заявляет о каких-то открытиях в области человекознания, которые делает он и его ученые. На сайте, который ведут эти ученые, утверждают, что СПИД лечат увещеваниями. И когда человек говорит, что вот это — источник его знаний, — это пугает. Возникает вопрос, насколько вообще адекватны эти люди, которые хотят прийти к власти. А пенсия в 220 лари — ну что же, придет время, и такая пенсия будет в Грузии, понятно.
О.Алленова: Сторонники власти считают, что Иванишвили — пророссийский, а оппозиционеры — что он прозападный. А как на самом деле? Много споров вызвала продажа активов в России…
К.Бендукидзе: Знаете, у меня самого споры с моими коллегами. Я говорю — вряд ли там его вызвали, постучали по столу и сказали: «Давай, ты должен!» Я не думаю, что это было именно таким образом. Скорее, там наоборот происходит, человек сам приходит и говорит: «Я вот тут могу разрулить ситуацию — вы как к этому относитесь?» Хотя власть властью, а одна из версий такова, что он это сделал в том числе для того, чтобы вызволить свои активы из России. Потому что представить себе, что кто-то из другой страны продаст свое имущество в России на миллиарды долларов за несколько месяцев и по ценам не ниже рыночных (вот, например, банк был продан по ценам не ниже рыночных, а может немного и выше) — и все это без одобрения сверху, ну это вызывает вопросы.
http://kommersant.ru/doc/1961035?isSearch=True
Re: Іванішвілі на хвилях ефіру
До речі, 220 ларі це приблизно 110 євро, тобто практично 1100 грн. Для України доволі типова сума.
Re: Іванішвілі на хвилях ефіру
Re: Іванішвілі на хвилях ефіру
Re: Іванішвілі на хвилях ефіру
Re: Іванішвілі на хвилях ефіру
Re: Іванішвілі на хвилях ефіру