![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Ета ваша хвальоная Грузія
Вчора не набрався особливих вражень, тому що весь день провів з однією компанією. Знов отримав підтвердження, що Саакашвілі вже не дуже популярний. Тепер мої співрозмовники схильні зробити ставку на якогось тутейшого олігарха Іванішвілі, який, судячи з розповідей, розігрує популістську карту. В нього на батьківщині він начебто всім пенсіонерам купує медичні страховки, за власний рахунок будує дороги тощо. Отже, все ясно... А ще він начебто був громадянином РФ, а також Франції. Такий собі міст між сходом та заходом, опорою якого має бути Грузія. Я нічого взагалі не знаю про цього пана, про його програму, але те, що я почув дуже тхне типовим для України популізмом. Як би не сталося біди з Грузією. А вибори вже у жовтні. Також, наскільки я зрозумів, тут находиться чимало прихильників позиції "проти всіх". Я мав необережність розповісти про наші передвиборчі приколи типу "намалюй владі х---" у бюлетені та "на сортах гівна не знаємось". Слід було бачити, який це викликало ентузіазм!
З готельних приколів. Позавчора я приїхав до готелю близько другої ночі і двері були відчинені. Вчора - близько шостої години вечора, і двері були зачинені, довелося стукати. Відкрив заспаний адміністратор, у лоббі було вимкнене світло. Така собі сієста. Взагалі в мене складається враження, що правильним описом місцевих сервісів та ділового середовища є сленговий неологізм "розслабон".
В Грузії, якщо хочете зустрітися з представником або керівником якоїсь комппанії, головне не продертися крізь секретарські фільтри, не перемогти у боротьбі характерів з Самим, а просто ... додзвонитися. Майже всі телефони на веб-сайтах або змінилися, або написані неправильно. Часто номер можна встановити, порівнюючи його з іншими номерами міста або мобільного оператора. Тобто мають місце банальні друкарські помилки, просто неуважність. Я вже мав кумедну ситуацію, коли одній діловій людині повідомив її ж правильний номер. В підпису під емейлами в неї написаний помилковий.
Карту Тбілісі вдалося купити у книгарні. Карта російськомовна, не всі вулиці позначені і немає алфавітного показчика вулиць. Отже, шукай свою путь, як хочеш.
В магазині під назвою "супермаркет" продавчиня мене запитала, чи я "рус". Отримавши відповідь, що українець, помітно пожвавішала. Виявилося, що її мама з Харкова. Взагалі, тут дуже багато тих, чиї родичі з України. Я за совітських часів був доволі молодим, щоб деякі процеси аналізувати, але, здається, що тодішнім еквівалентом сучасного "заміж за кордон", був "заміж до іншої республіки".
"Супермаркет" це вже забутий формат українських дев'яностих, просто невеликий магазин з алкоголем, базовими продуктами та деякими господарськими дрібничками. Тут таке ще існує. Взагалі, Тбілісі справляє враження Києва десь самого початку нульових років. І розвиток сервісів, і розвиток бізнесу, і ті ж мертві телефони на сайтах та у довідниках.
З готельних приколів. Позавчора я приїхав до готелю близько другої ночі і двері були відчинені. Вчора - близько шостої години вечора, і двері були зачинені, довелося стукати. Відкрив заспаний адміністратор, у лоббі було вимкнене світло. Така собі сієста. Взагалі в мене складається враження, що правильним описом місцевих сервісів та ділового середовища є сленговий неологізм "розслабон".
В Грузії, якщо хочете зустрітися з представником або керівником якоїсь комппанії, головне не продертися крізь секретарські фільтри, не перемогти у боротьбі характерів з Самим, а просто ... додзвонитися. Майже всі телефони на веб-сайтах або змінилися, або написані неправильно. Часто номер можна встановити, порівнюючи його з іншими номерами міста або мобільного оператора. Тобто мають місце банальні друкарські помилки, просто неуважність. Я вже мав кумедну ситуацію, коли одній діловій людині повідомив її ж правильний номер. В підпису під емейлами в неї написаний помилковий.
Карту Тбілісі вдалося купити у книгарні. Карта російськомовна, не всі вулиці позначені і немає алфавітного показчика вулиць. Отже, шукай свою путь, як хочеш.
В магазині під назвою "супермаркет" продавчиня мене запитала, чи я "рус". Отримавши відповідь, що українець, помітно пожвавішала. Виявилося, що її мама з Харкова. Взагалі, тут дуже багато тих, чиї родичі з України. Я за совітських часів був доволі молодим, щоб деякі процеси аналізувати, але, здається, що тодішнім еквівалентом сучасного "заміж за кордон", був "заміж до іншої республіки".
"Супермаркет" це вже забутий формат українських дев'яностих, просто невеликий магазин з алкоголем, базовими продуктами та деякими господарськими дрібничками. Тут таке ще існує. Взагалі, Тбілісі справляє враження Києва десь самого початку нульових років. І розвиток сервісів, і розвиток бізнесу, і ті ж мертві телефони на сайтах та у довідниках.
Re: Іванішвілі на хвилях ефіру
До речі, 220 ларі це приблизно 110 євро, тобто практично 1100 грн. Для України доволі типова сума.
Re: Іванішвілі на хвилях ефіру
Re: Іванішвілі на хвилях ефіру
Re: Іванішвілі на хвилях ефіру
Re: Іванішвілі на хвилях ефіру
Re: Іванішвілі на хвилях ефіру