Підсумки про шароварництво

[kerbasi]

Мене дуже сильно дивує, що сучасним, освіченим українцям слід пояснювати, що таке шароварщина. Хтось вимагає академічних вичерпних визначень. В когось без наявної причини починаються прояви лютого баттхерту. Справді ж, невже нам все дитинство тільки й робили дорослі, що давали академічні визначення, що таке добре та що таке погане, що таке смак, що таке несмак?

Для мене, того, хто закінчив школу ще до початку перебудови, потанцював гопака на вечорах з дня утворення СРСР та УРСР, кому мама ночами з бозна чого вигадувала, як пошити імітацію національного костюму, бо класна керівничка сказала у понеділок, щоб на середу в усіх було, а купити ніде та й навіть матеріал ніде не дістанеш, писав бздури до стінгазети про замордованого панами Тарасика, який перебачив щастя українців разом з братніми народами під проводом єдино істинної сили, на тижні української мови та літератури, поняття шароварщина абсолютно самоочевидне і не потребує визначень. Впевнений, що й молодшим культурним людям також не важко.

Спробую пояснити на пальцях. Оскільки принаймні два читачі для ілюстрації мені моєї ворожості до українського редукували тему до рівня «українські шаровари проти джинсів у Техасі», я також на пальцях поясню свої думки на прикладі громадського харчування.
Якщо зайти у «Пузату хату», то побачите там недорогу народну їдальню в етнічному дизайні з українською їжею, яку дійсно готують та їдять в українських родинах. Про якість можна сперечатися, але решта цілком нормально. От ще на чернігівській трасі є майже непомітна харчевня, зроблена без дизайнерів: там готують і напевно прикрашали приміщення прості сільські тітки своїми вмілими сільськими руками на свій здоровий сільський розсуд. Там небагато суто етнічного – навіть не згадаю, хоча щось було напевно – але там ти розумієш, що ти знаходишся в українському закладі. І навіть такий зайда, як я, кому чимала частка читачі відмовляє в «справжності», там почувається своїм. Хоча офіціантки могли і вивчити мову далі побуту, бодай щось винести зі школи: в них мова автентична, от тільки слова «рахунок» в сільській хаті вони не чули ніколи, тому в них «шшьот».

Це були позитивні приклади.

Втім, якщо завітати до ресторанів Поплавського, що на одеській трасі, то двох думок бути не може – квінт-есенція шароварництва. І ніякі теоретизування тут не потрібні. Це або відчуваєш, або ні. Дивно, що багатьом читачам, як я бачу з дискусій, так важко відрізнити етнічні культурні форми від несмаку кон’юнктурного, політично забарвленого (лизнемо владі, якщо вона українофільська, продемонструємо, що ми "соціалістичні за змістом, національні за формою", якщо влада совітсько-реваншистська), з частим запопадливим спрощенням для панських чужинських голів.

Шароварщина була певною мірою навіть корисна за часів тотальної русифікації, принаймні, нагадувала нам, що ми у субстраті українці, але коли її перетягнули до незалежної доби, то вона стала гидкою отрутою, яка таки не дала українству відновитися у формі сучасної нації.

UPD1: Шароварщина крокує Україною:
http://lembitkoroedov.livejournal.com/1619450.html

UPD2: найкраше визначення шароварщини від МШФ smijana :
http://kerbasi.livejournal.com/150575.html?thread=4008239#t4008239

UPD3: підсумок дискусій під підсумковим постом:
http://kerbasi.livejournal.com/150575.html?thread=4009519#t4009519

UPD4: "Моя нелюбов абсолютно раціональна і має просте пояснення. Просто на цій шароварщині Українці як нація починаються і закінчуються":
http://kerbasi.livejournal.com/149381.html?thread=4022661#t4022661

Comments

Re: Я що, комусь щось закликаю забороняти?

[kerbasi.livejournal.com]

Хай роблять, що заманеться. Інтелектуальна еліта, а до неї я відношу коло просунутих блогерів у ЖЖ, має розуміти, що чого варте,де свято - де будні, де реальність - де ілюзія.

Почитай під час етнофестів ЖЖ. Є публіка, яка їх не пропускає, і серйозно пише, що Україна жива і квітне. Вже були ілюзії, що супільство змінилося, тому не страшно, що Янукович прийде до влади. Тепер видно, що стращно, що не змінилося. Так і з плеканням ілюзій стосовно укр. культури на основі етнофестів. А український соціум дуже схильний до плекання ілюзій.

Re: Я що, комусь щось закликаю забороняти?

[chita-i.livejournal.com]

Твоя правда. Але хочу сказати що навряд чи таке кажуть незацікавлені люди по інтернетах, чи люди, які хоч якось розуміють, що відбувається на не "думкою багатіють". Деяка ьінтьілігєнція стандартно відробляє естеблішменту і таких ти не переконаєш. Але можеш таки примусити подумати через спробу визначити чи обговорити, і тому ти дуже вірно робиш. Просто цікаво випробувати на міцність будь-які зауваження. Також, коли відходиш від "канонів" багато хто тебе "поправить". Ти ж знаєш. Тому не спиймай вже так на свій особистий рахунок. Ти ж знаєш, у пост-совковій Україні хто висовується, той або залишається битий (частіше навіть чужими руками) чи купляється. Тому, тримайся. ))

Re: Я що, комусь щось закликаю забороняти?

[kerbasi.livejournal.com]

Я розумію, Чіто. Дякую! "тіліхенти" та дійсні шароварники вже давно відсіялися, тепер напрочуд конструктивні дискусії вже давно.

Повний офтоп тут:
http://reznichenko-d.livejournal.com/297641.html
Прослухай кліп до кінця. Скільки впевненості в словах тієї дрібної місцевої депутатки! Згадується давній Шевчук, ДДТ, пісня "Родіна":
"сколько правди в глазах государственньіх шлюх,
сколько сильі в руках отставньіх палачей.
ти не дай им опять закатать рукава"...

Давайте говорить друг другу комплиментьі ))

[chita-i.livejournal.com]

Я жартую.

Так, тут в тебе водиться вибрана цікава компанія і мене це дуже радує і цікавить!

Щодо іншого, подивлюсь. Дуже дякую!

сколько правди в глазах государственньіх шлюх

[chita-i.livejournal.com]

Ця жлобіха в труселях дуже схожа голосом та манерами (а також самовпевненістю) на одну руссскую з м. Українки, Татьяну Андрєєвну, яка мене вищавила з податкової. Вона мені такі "разгавори" проводила щодня і будь з якого приводу. ) Я так була рада звідти піти, хоч мама таки з жалем до мене зробила висновок, що я ні разу не пристосована до життя в Україні.