![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Підсумки про шароварництво
Мене дуже сильно дивує, що сучасним, освіченим українцям слід пояснювати, що таке шароварщина. Хтось вимагає академічних вичерпних визначень. В когось без наявної причини починаються прояви лютого баттхерту. Справді ж, невже нам все дитинство тільки й робили дорослі, що давали академічні визначення, що таке добре та що таке погане, що таке смак, що таке несмак?
Для мене, того, хто закінчив школу ще до початку перебудови, потанцював гопака на вечорах з дня утворення СРСР та УРСР, кому мама ночами з бозна чого вигадувала, як пошити імітацію національного костюму, бо класна керівничка сказала у понеділок, щоб на середу в усіх було, а купити ніде та й навіть матеріал ніде не дістанеш, писав бздури до стінгазети про замордованого панами Тарасика, який перебачив щастя українців разом з братніми народами під проводом єдино істинної сили, на тижні української мови та літератури, поняття шароварщина абсолютно самоочевидне і не потребує визначень. Впевнений, що й молодшим культурним людям також не важко.
Спробую пояснити на пальцях. Оскільки принаймні два читачі для ілюстрації мені моєї ворожості до українського редукували тему до рівня «українські шаровари проти джинсів у Техасі», я також на пальцях поясню свої думки на прикладі громадського харчування.
Якщо зайти у «Пузату хату», то побачите там недорогу народну їдальню в етнічному дизайні з українською їжею, яку дійсно готують та їдять в українських родинах. Про якість можна сперечатися, але решта цілком нормально. От ще на чернігівській трасі є майже непомітна харчевня, зроблена без дизайнерів: там готують і напевно прикрашали приміщення прості сільські тітки своїми вмілими сільськими руками на свій здоровий сільський розсуд. Там небагато суто етнічного – навіть не згадаю, хоча щось було напевно – але там ти розумієш, що ти знаходишся в українському закладі. І навіть такий зайда, як я, кому чимала частка читачі відмовляє в «справжності», там почувається своїм. Хоча офіціантки могли і вивчити мову далі побуту, бодай щось винести зі школи: в них мова автентична, от тільки слова «рахунок» в сільській хаті вони не чули ніколи, тому в них «шшьот».
Це були позитивні приклади.
Втім, якщо завітати до ресторанів Поплавського, що на одеській трасі, то двох думок бути не може – квінт-есенція шароварництва. І ніякі теоретизування тут не потрібні. Це або відчуваєш, або ні. Дивно, що багатьом читачам, як я бачу з дискусій, так важко відрізнити етнічні культурні форми від несмаку кон’юнктурного, політично забарвленого (лизнемо владі, якщо вона українофільська, продемонструємо, що ми "соціалістичні за змістом, національні за формою", якщо влада совітсько-реваншистська), з частим запопадливим спрощенням для панських чужинських голів.
Шароварщина була певною мірою навіть корисна за часів тотальної русифікації, принаймні, нагадувала нам, що ми у субстраті українці, але коли її перетягнули до незалежної доби, то вона стала гидкою отрутою, яка таки не дала українству відновитися у формі сучасної нації.
UPD1: Шароварщина крокує Україною:
http://lembitkoroedov.livejournal.com/1619450.html
UPD2: найкраше визначення шароварщини від МШФ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
smijana :
http://kerbasi.livejournal.com/150575.html?thread=4008239#t4008239
UPD3: підсумок дискусій під підсумковим постом:
http://kerbasi.livejournal.com/150575.html?thread=4009519#t4009519
UPD4: "Моя нелюбов абсолютно раціональна і має просте пояснення. Просто на цій шароварщині Українці як нація починаються і закінчуються":
http://kerbasi.livejournal.com/149381.html?thread=4022661#t4022661
Для мене, того, хто закінчив школу ще до початку перебудови, потанцював гопака на вечорах з дня утворення СРСР та УРСР, кому мама ночами з бозна чого вигадувала, як пошити імітацію національного костюму, бо класна керівничка сказала у понеділок, щоб на середу в усіх було, а купити ніде та й навіть матеріал ніде не дістанеш, писав бздури до стінгазети про замордованого панами Тарасика, який перебачив щастя українців разом з братніми народами під проводом єдино істинної сили, на тижні української мови та літератури, поняття шароварщина абсолютно самоочевидне і не потребує визначень. Впевнений, що й молодшим культурним людям також не важко.
Спробую пояснити на пальцях. Оскільки принаймні два читачі для ілюстрації мені моєї ворожості до українського редукували тему до рівня «українські шаровари проти джинсів у Техасі», я також на пальцях поясню свої думки на прикладі громадського харчування.
Якщо зайти у «Пузату хату», то побачите там недорогу народну їдальню в етнічному дизайні з українською їжею, яку дійсно готують та їдять в українських родинах. Про якість можна сперечатися, але решта цілком нормально. От ще на чернігівській трасі є майже непомітна харчевня, зроблена без дизайнерів: там готують і напевно прикрашали приміщення прості сільські тітки своїми вмілими сільськими руками на свій здоровий сільський розсуд. Там небагато суто етнічного – навіть не згадаю, хоча щось було напевно – але там ти розумієш, що ти знаходишся в українському закладі. І навіть такий зайда, як я, кому чимала частка читачі відмовляє в «справжності», там почувається своїм. Хоча офіціантки могли і вивчити мову далі побуту, бодай щось винести зі школи: в них мова автентична, от тільки слова «рахунок» в сільській хаті вони не чули ніколи, тому в них «шшьот».
Це були позитивні приклади.
Втім, якщо завітати до ресторанів Поплавського, що на одеській трасі, то двох думок бути не може – квінт-есенція шароварництва. І ніякі теоретизування тут не потрібні. Це або відчуваєш, або ні. Дивно, що багатьом читачам, як я бачу з дискусій, так важко відрізнити етнічні культурні форми від несмаку кон’юнктурного, політично забарвленого (лизнемо владі, якщо вона українофільська, продемонструємо, що ми "соціалістичні за змістом, національні за формою", якщо влада совітсько-реваншистська), з частим запопадливим спрощенням для панських чужинських голів.
Шароварщина була певною мірою навіть корисна за часів тотальної русифікації, принаймні, нагадувала нам, що ми у субстраті українці, але коли її перетягнули до незалежної доби, то вона стала гидкою отрутою, яка таки не дала українству відновитися у формі сучасної нації.
UPD1: Шароварщина крокує Україною:
http://lembitkoroedov.livejournal.com/1619450.html
UPD2: найкраше визначення шароварщини від МШФ
smijana :http://kerbasi.livejournal.com/150575.html?thread=4008239#t4008239
UPD3: підсумок дискусій під підсумковим постом:
http://kerbasi.livejournal.com/150575.html?thread=4009519#t4009519
UPD4: "Моя нелюбов абсолютно раціональна і має просте пояснення. Просто на цій шароварщині Українці як нація починаються і закінчуються":
http://kerbasi.livejournal.com/149381.html?thread=4022661#t4022661
no subject
Верховинці заливали українську культуру формаліном. До нас відомості про чимало стародавніх культур дішли у вигляді "переспівів" Геродота чи інших чужинців, які переповідали чутки, плітки та стереотипи. Коли культура зникла майже без сліду, то краще такі "переспіви", ніж нічого. Україну ж переспівали ще живу. Ще раз нагадаю свою тезу: поки щирі умлівають з вишиванок, по глухих селах помирають останні носій традиції. Потім тільки верховинці й залишаться.
no subject
Ну де ж я казав, шо шоколад? Єдине, проти чого я... ну, скажімо, "застерігаю", так це проти огульного записування в шароварщину всього, що носить бодай якісь етнічний характер. Просто, як на мене, таке трапляється доволі часто. Ну от, наприклад, в тому коментарі людина пише: "Для мене це показне носіння національного одягу". А під це підпадає все, навіть носіння національного одягу на якому-небудь етно-фестивалі. І вже не важливо, хороший то був фестиваль чи поганий. Більш того, носіння національного одягу в будь-якій розвиненій країні нині - показне. Теж шароварщина? Я з таким означенням і розумінням шароварщини погодитися не можу.
А ось цей аргумент, А ми? Ми хто такі? Що ми зробили за 20 років незалежності? Що у нас є? У нас є Шевченко і Клички... і все! сильний. І якщо ви глянете мій попередній коментар, то там було припущення, що біда в тому, що цієї, ну хай "шароварщини", пропорційно забагато в житті людей, а якихось інших, більш важливих, речей неприпустимо мало. Ось з цим важко не погодитися. Але й тут не все просто, бо "шароварщина" тільки одна з ряду бід, і то ще велике питання, що саме завдає Україні більшої шкоди - шароварщина, блатняк, гламур і т.д. і т.п. (Ну, звісно, все можна записати в шароварщину, але я з таким теж не погоджусь, бо речі це різні.) Ото й всього.
ПС. Ну й Верховинця я б так не трактував. Як на мене, то в нього було якраз "осучаснення культури". Зрештою з тим, що "по глухих селах помирають останні носій традиції" нічого зробити не можна. Здається і в більш успішних країнах нічого окрім "консервування" чи "осучаснення" не придумали.