![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
З грузинського тосту
Мій новий грузинський діловий партнер, проголошуючи черговий безкінечний тост, взяв у руки свій «айфон» чи щось подібне і сказав приблизно наступне:
«На наших очах нові комунікаційні технології значно прискорили життя. І наслідком цього стало, що тепер кара за гріхи також наступає швидко, вже в цьому житті, а не як раніше, коли погана людина спокійно відходила в інший світ, а платили за її вчинки наступні покоління, часто навіть не ті, хто одразу ж наступні, а через два, три, чотири покоління».
Він пересвідчився у цьому на прикладі людей, з ким він ріс, працював, мав різні стосунки за своє життя. Ми майже одного віку, але я , на жаль, не можу так однозначно сказати, що негідники з мого минулого за все вже заплатили сповна. Але певна правда в цих словах є: мильні бульки тепер не тривають так довго, як за часів жлобсько-міщанського пізнього СРСР з його блатом та життям з «чорного ходу». Принаймні, на моєму рідному Півдні у ті часи я бачив чимало сивочолих паразитів, на чиє життя вистачило смоктання з однієї цицьки. Тепер вже "цицьки" порожніють швидше, або їх прибирають кризи, зміни влади тощо. Паразитам тепер не позаздриш: їм також доводиться крутитися. А хотілося б побачити остаточне погіршення їхнього життя вже сьогодні.
«На наших очах нові комунікаційні технології значно прискорили життя. І наслідком цього стало, що тепер кара за гріхи також наступає швидко, вже в цьому житті, а не як раніше, коли погана людина спокійно відходила в інший світ, а платили за її вчинки наступні покоління, часто навіть не ті, хто одразу ж наступні, а через два, три, чотири покоління».
Він пересвідчився у цьому на прикладі людей, з ким він ріс, працював, мав різні стосунки за своє життя. Ми майже одного віку, але я , на жаль, не можу так однозначно сказати, що негідники з мого минулого за все вже заплатили сповна. Але певна правда в цих словах є: мильні бульки тепер не тривають так довго, як за часів жлобсько-міщанського пізнього СРСР з його блатом та життям з «чорного ходу». Принаймні, на моєму рідному Півдні у ті часи я бачив чимало сивочолих паразитів, на чиє життя вистачило смоктання з однієї цицьки. Тепер вже "цицьки" порожніють швидше, або їх прибирають кризи, зміни влади тощо. Паразитам тепер не позаздриш: їм також доводиться крутитися. А хотілося б побачити остаточне погіршення їхнього життя вже сьогодні.
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject