![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Про лідерство та інтелігентські комплекси - 2
Продовження теми про інтелігентські комплекси. Початок тут:
http://kerbasi.livejournal.com/172246.html
Другий важливий інтелігентський стереотип – це віра у те, що від страждань можна стати кращим. Ні, я не заперечую, інколи таке буває. Але в інтелігентів це майже аксіома. Коли за пізнього совка протягом кількох років призивали до армії студентів, то в багатьох інтелігентних родинах почалися заломлювання ручок, закочування оченят, мовляв, як таке може бути, що свої ж хлопці, такі самі діти, лише на півроку-рік-півтора старші, а знущаються з новобранців з винахідливістю, якій позаздрили б в НКВД та Гестапо. А ще ж самі таке витерпіли, а потім самі стали катами! Ой, як це може бути! Зрілі люди з життєвим досвідом з цього тільки знизували плечима, бо у реальному житті тільки так і буває. А винятки… Винятки оспівуються в літературі та мистецтвах. А скільки тих мистецтв та літератури і скільки життя…
З дитинства пам’ятаю теревені батьків про якихось новопризначених міністрів чи інших керівників, що, мовляв, починали з ІТР, тому всі біди-нещастя гіркого життя сто рубльового інженерішки їм відомі, тому тепер вони щось змінять. Та дідька лисого! Саме тому й не змінять, бо знають, наскільки ще можна дотиснути працівників.
З нашої політики чимало прикладів можна набрати, але недавній та промовистий: от Володарський-Шітман колись зазнав публічного цькування за свій сексуально забарвлений відвертий перформанс біля ВР на протест проти інституціалізованого моралізаторства, навіть видсидів кілька місяців у колонії-поселенні, і що, це завадило йому організувати цькування ідеологічно чужої йому блогерки Білозерської? Аж ніяк! Інтереси виявилися важливішими за емпатію.
Сказаного мусить бути достатньо для усвідомлення, що при виборі лідера, авторитета не варто шукати в них спільного досвіду та подібності почуттів. Лідер мусить нас відчувати, але він/вона не мусить відчувати так, як ми.
Не можу сказати, що ця вада, на відміну від описаної у попередньому дописі, була колись мені притаманна. Прекрасним щепленням виявився досвід у війську: найбільша наволоч це дуже-дуже часто, настільки часто, що майже завжди, це навіть не той, хто б’є тебе, а той, кого били разом з тобою.
no subject
А те, що він може видаватися адаптованим до нашого суспільства, то це не каже на користь Шитмана. Це каже про наше суспільство, що воно хворе: бо найгірший неадекват, поки він справді не має тавра офіційного діагнозу, може видаватися людям ніби якимось лідером чогось, аналітиком і казна-ким.
no subject
no subject
Ще мудрішим він був би, якби не потрапляв туди взагалі. Нема більш неприроднього для людини середовища, ніж в'язниця - будь-яка в будь-якій країні. І вона наповнена людьми, які ще на волі виявили свою колосальну дезадаптацію. Тепер ці люди потрапили до середовища, яке, через свою замкненість, будь-яку проблему підсилює в рази. Про яку людяність і позитивний життєвий досвід може йтися після такого?
Мене не цікавить "ідеологія" Шитмана, бо я бачу тільки послідовний розлад його поведінки. Він підкидає лайна у вільне (відносно!) суспільство то імітацією статевого акту на площі, то мобінгом. І тихцем "гідно" (я розридаюся зараз) сидить у тюрмі. Бо сцикотно - там такого не потерпіли б. Справді хитрий. Але все одно психопат.
no subject
"от Володарський-Шітман колись зазнав публічного цькування за свій сексуально забарвлений відвертий перформанс біля ВР на протест проти інституціалізованого моралізаторства, навіть видсидів кілька місяців у колонії-поселенні, і що, це завадило йому організувати цькування ідеологічно чужої йому блогерки Білозерської? Аж ніяк! Інтереси виявилися важливішими за емпатію".
А психіатрія це все ж таки наукова дисципліна, тому я й не підтримую залучення її термінів будь-де і будь з якої нагоди.
no subject
Діагнозів я не можу ставити, але поведінка нашого героя не є припустимою.
no subject
с