![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Про лідерство та інтелігентські комплекси - 4
В обговоренні моїх дописів про інтелігентські комплекси регулярно з’являється порада від читачів визначитися з терміном «інтелігент». Так само й в усіх обговореннях «жлобства», «шароварництво» левова частка заперечень і суперечок – навколо цих слів.
В зв’язку з цим мені згадалися два випадки з моєї молодості. В 1991-му у Сибіру, коли я потрапив на вантажне судно, якось став свідком і учасником жвавого диспуту серед місцевих вершків суспільства – різних жінок з «жіночих» судових посад. Вершками суспільства я їх називаю, тому що вони не були місцевими, у минулому були студентками на практиці, тільки протягом шести місяців навігації «залетіли» від капітанів, стармехів, старпомів – це вже, як кому випало, а в результаті – терміновий розпис у РАГСі якогось заполярного містечка і приналежність до пароплавного бомонду. Так от моя поява на їхньому флотському обрії, тобто поява, на їхню думку, дуже розумного молодого парубка, викликала гостру необхідність дати визначення, що таке… дурень. Мене сама постановка питання здивувала. Я вважав, що дурень це щось ситуативне, аж ніяк не постійна ознака. Ну, а якщо в когось постійна, то, в принципі, які тут ще визначення потрібні? Це вже якось через культуру та виховання нам дається розбиратися в людях.
Буквально через рік вже у рідному місті, в одному конструкторському бюро так само моя поява викликала диспути на тему, кого вважати розумним, а кого дурнем. До цього, щоправда, була колективна петиція (яка не пішла далі відділу) виду «я тут 20 років сиджу, а їм, молодим, таку ж зарплату дали». Опозиція заявила, що платять не за висідку, а за розум, і пішло…
От власне всі ці вимоги визначень очевидного мають у підгрунті не більше, ніж бажання захистити себе від можливого віднесення опонентом до критикованої категорії, хоч то дурень, інтелігент, жлоб, шароварник тощо. Насправді, дорослій людині з життєвим досвідом і вихованою самоповагою ніякі визначення не потрібні. Ні, ясно, що часто через різних хитрунів, охочих до виссаних з пальця великих заробітків, ми натрапляємо на попереджувальний напис на картонному стаканчику з кавою/чаєм, що напій гарячий. Мабуть, комусь дійсно потрібний цей напис. Незабаром, напевно, ще буде додаватися наліпка з визначенням, що таке «гарячий». Але я не вважаю, що мушу писати з урахуванням особливостей мислення таких людей.
Отже, четверта інтелігентська вада – потреба в академічному визначенні, хто є дурень зокрема, і що таке добре,і що таке погане взагалі. А лідеру, на появу якого так чекає суспільство, немає часу на відточення та полірування академічних визначень. Ймовірнісним мисленням лідер визначає межу визначеності, до якої слід вивчати питання, а поза якою вже слід починати діяти. І ця межа – не 99%. А значно менше. Залежить від таланту скільки саме. Десь читав, що для військового достатньо 60%, а випускники провідних бізнес-шкіл панікують, якщо близько 80%, що, в принципі, є нормою для бізнесу. Стосовно цих власне значень не сперечатимуся. Якщо маєте бажання, можете нагуглити більш нові та достовірні. Але сутність, сподіваюся, ви ухопили.
Інші дописи на тему під тегом "інтелігентські стереотипи".
no subject
no subject
притлумлювати свій розум, щоб нікого не образити
вміння маскуватись важлива штука))
no subject
no subject
no subject
А в загальних теревенях про "що таке Україна" я вже давно дійшов висновку, що далі футболіста Шевченка та учасників Євробачення не слід просуватися.
no subject
no subject
особливо це помітно в жіноцькій статі.
"дурень по уму" вказує на нульову ерудицію та аналогічний інтелект у теоретичних питаннях науки, техніки ітд.
"дурень по життю" - це невміння орієнтуватися у людських стосунках в найширшому сенсі - від бізнесу до сімейного життя.
часто дурень по уму - дуже розумний по життю. і навпаки.
no subject
no subject
no subject
В сухому залишку універсльна формула "Люді бляді, мір бардак"(С), бггг
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
Трохи офтопіку, "навіяного музикою" - логіка як наука знає кілька різних видів визначення понять, зокрема вони можуть бути як номінальними "інтелігентом вважаємо людину, що..." (зазвичай коли говорять про визначення чомусь розуміють саме це поняття), так і остенсивними, коли тикаємо пальцем і кажемо: "Ось це інтелігент і це інтелігент, і цей... а ось цей - ні". Також визначення можуть бути контекстуальними, коли зміст поняття розкривається через контекст, в якому це поняття вжито. Наскільки я знаю - не зважаючи на "почесний" статус номінальних визначень, але навіть в науці контекстуальні та остенсивні є значно більш поширеними і продуктивними. Маю підозру, що основна сфера застосування номінальних визначень у сучасній культурі (в епоху розквіту схоластики ситуація була іншою) - це навчання (зазубрив визначення поняття з підручника - п'ять, просто розповів своїми словами, що "ну... воно таке..." - три).
no subject
А ще у філософії та теології бувають апофатичні визначення, тобто чим не є, а не чим є. Це, зазвичай, стосовно богів, нірван та інших абсолютів.
no subject